Вісті з фронтів. 03.08.2022

Костянтин Машовець

Отже, угрупування військ противника на Миколаївському та Криворізькому напрямках майже набуло своїх кінцевих рис та абрисів. Тож варто розглянути, що у них вийшло у кінцевому рахунку. Сьогодні поговоримо про те, що противник може безпосередньо задіяти для оборони або наступу в районі Херсону та на його прилеглих територіях.

Загалом, на Херсонсько-Бериславському плацдармі розгорнуті сили та засоби 49-ї ЗВА та 22-го АК Південного ВО, підсиленні угрупуванням ПДВ зс рф, а також декількома підрозділами 19-ї та 20-ї мсд, відповідно зі складу 58-ї та 8-ї ЗВА, які передані у склад угрупування військ “Юг” для підвищення його бойових спроможностей. Причому саме на Херсонському напрямку, який ми сьогодні й розглянемо.

Безпосередньо на Херсонському напрямку оперує тактична група військ противника (до 8-10 БТГр) зі складу 126-ї мсбр, 127-ї рбр 22-го АК, 4-ї російської “воєнної бази” = мсбр (Південа Осетія) та 33-го “казачьего” мсп 20-ї мсд. Північніше Херсону, оперують, принаймні, ще 2 БТГр 429-го мсп 19-ї мсд та 1 БТГр 255-го мсп 20-ї мсд. Таким чином стає зрозуміло, що противник сконцентрував та розгорнув для утримання Херсонського району оборони до 13-14 БТГр. Це те, що на сьогоднішній день безпосередньо втягнуто у бої в районі Херсону.

Однак, це не все… Херсонське угрупування військ противника прикрито не менш як 5-а ТГр ППО зі складу 90-ї збр, 358-го зрп, 1096-го зрп (прикривають не тільки райони дій військ 22–го АК та 49-ї ЗВА, а й мости і переправи у районі Херсону та північніше). Окрім того, в його інтересах командуванням цього угрупування сконцентровано значну кількість ствольної та реактивної артилерії. Зокрема, на лівому березі Дніпра, в районі Іванівка – Олексіївка – Великий Клин – Чулаківка розгорнуто не менш як 7 артилерійских ТГр зі складу 227-ї та 305-ї абр, 1182-го та 244-го ап, 944-го сап, 8-го ап.

На цьому ж напрямку, але, правда, переважно на лівому березі Дніпра (треба розуміти, у якості резерву), противником розгорнуто й тактичне угрупування повітряно-десантних військ на основі 106-ї пдд (загалом до 3-4х БТГр зі складу її 51-го та 137-го пдп), яке очевидно готується бути введеним у бій саме в районі Херсона або північніше його у разі необхідності. До того ж частина цього угрупування (загалом до 1.5-2 х “напівбоєздатних” БТГр 7-ї дшд, “порепаних” у попередніх боях в північно-східних районах плацдарму, вже втягнута у бої в районі Снігурівки та південно-західніше неї. І витягнути їх з цієї халепи без урону для всієї системи оборони противника просто неможливо.

Але, наскільки сьогодні стає зрозумілим, “ноу-хау” командування військ противника на Херсонському напрямку полягає не у фрагментарному “підсиленні” цієї вже добряче пошарпаної “солянки” з військ Південного ВО зс рф, яку продовжує утримувати в районі Херсону командування угрупування “Юг”, а в тому, щоб “вирішити питання Херсону” одномоментно та “раз і назавжди”.

І у російському гш, судячи зі всього, придумали, як це зробити. А саме – розгорнути у неї “за спиною” на лівому березі Дніпра в районі Чорнянка – Чорноморівка – Морозівка – Брилівка – Нова Маячка ще одного оперативно-тактичного угрупування сил та засобів найбільш потужної загально-військової армії Східного воєнного округу зс рф – 5-ї ЗВА.

Декілька днів тому я писав, що сили та засоби 5-ї ЗВА лише зосереджуються у цьому районі, й поки всі ще туди не доїхали. Так ось, вчора вони вже майже всі доїхали: 127-а мсд (з усіма своїми чотирма полками – 114-й, 394-й, 143-й мсп та 218-й тп), 57-а та 60-а мсбр, а також 338-ї реактивна артилерійська бригада. Загалом – до 12-14-и мотострілецьких, танкових та артилерійських БТГр\ТГр.

Але є певні “странности” у розгортанні цієї армії противника.

За великим рахунком, її ввод у бій саме на Херсонському напрямку можливий виключно через Великі Копані (їй по-любому буде необхідно обійти славнозвісні Олешковські піски з півдня) та переправи у Антонівського мосту, які працюють “раз через раз”.

Зате ось використання сил та засобів цієї армії на “умовному” Криворізькому (насправді, Нікопольському) напрямку виглядає куди як простіше. Для цього батальйонним тактичним групам дивізій та бригад цієї армії треба лише “перетягнутися” по дамбі Каховської ГЕС на правий берег Дніпра. Тим більше що там вже знаходиться достатньо потужне угрупування військ противника у складі, принаймні, 7-и БТГр двох “десантних дивізій і однієї бригади” – 76-ї дшд, 98-ї пдд та залишків 2-х БТГр 11-ї дшбр (це не враховуючи батальйону зі складу 10-ї обр СпП та 3-х БТГр зі складу 205-ї мсбр і 34-ї мсбр).

Іншими словами, 5-а ЗВА зосереджена та розгорнута командуванням військ противника таким чином, що може бути використана як на Миколаївському напрямку, так й на Криворізько-Нікопольському.

Тобто можемо констатувати, що командування військ противника ще остаточно не вирішило, куди саме, як і в якому складі воно буде наступати. Але одно вже зараз можливо сказати точно…

Для початку район Херсону та прилеглих територій воно при будь-яких обставинах збирається обороняти вперто та жорстко. Принаймні, сил та засобів для цього воно натаскало сюди вдосталь, прикрив райони їх зосередження та розгортання об’єктовою ППО (принаймні, нашою групою ІС фіксується 4 таких райони, прикритих далекобійними ЗРК типу С-300\400). Достатньо сказати, що без врахування сил та засобів 5-ї та 35-ї ЗВА, зосереджених в оперативних тилах угрупування “Юг”, загальна чисельність БТГр\ТГр військ противника, безпосередньо зосереджених та розгорнутих на Херсонсько-Бериславському плацдармі, складає на сьогоднішній день десь 26-28 БТГр і може бути СУТТЄВО підсилена саме за рахунок 5-ї ЗВА – в першу чергу, й за рахунок 35-ї ЗВА – в другу чергу, хоча відносно цієї армії це виглядає сьогодні досить спірним, бо очевидно, що вона скоріше націлена на Запоріжжя, ніж на Кривий Ріг, або Нікополь.

Але “странности” в оперативній побудові зосередженого в Херсонський та Запорізький областях нового оперативного угрупування військ Східного воєнного кругу зс рф не вичерпуються досить дивним районом розгортання 35-ї ЗВА чи очевидним “подвійним призначенням” 5-ї ЗВА.

Наприклад, командування військ противника прямо у Кримського перешейку та у Мелітополі також розгортає “зачем-то” нові тактичні групи військ. Причому це не “росгвардія”, яка була би доречною у цьому глибокому тилу, а суто армійські підрозділи.

Так в районі Армянська, Преображенки, Василівки фіксувалися як на марші, у русі, так і статично підрозділи та тактичні групи 40-ї та 155-ї обрмп зі складу тоф-у, 200-ї абр, 16-ї обр СпП там же, чомусь “сплив” ППУ 29-ї -ЗВА Східного ВО. А в районі Мелітополя, окрім раніше зосереджених підрозділів 810-ї обрмп, починаючи з позавчора почали фіксуватися підрозділи 5-ї тбр 36-ї ЗВА все того ж Східного ВО. Є відомості, що всі ці підрозділи поступово підтягуються у склад угрупування військ противника “Запорожье” та будуть підпорядковані штабу 58-ї ЗВА Південного ВО, яке веде на даний момент напружені бої на Запорізькому на Новопавлівському напрямках.

Зважаючи на той факт, що в районі Василівки, Токмака та Полог лише протягом 2 останніх діб також з’явились ще 2 батальйони чвк “вагнер” (ліга), БТГр 100-ї рбр та на Вугледарському напрямку, принаймні 2 БТГр 37-ї мсбр 36-ї ЗВА все того ж Східного ВО, можемо казати про вагоме нарощування сил та засобів противника й на Запорізькому напрямку.

Тепер стосовно оперативного фону, на якому командуванню військ противника доведеться приймати рішення про форми та методи застосування зосереджених ним у цій операційній зоні військ. І слід сказати, що він достатньо нетривіальний для нього.

1. Очевидно, що бої, які нині точаться західніше та північно-західніше власне Херсону, доставляють командуванню військ противника достатньо багато “головного болю”. Принаймні, постійне його прагнення відтіснити українські передові підрозділи в районі Благодатне – Мирне – Луч – Посад-Покровське явно обумовлюється саме цим прагненням.

Але слід підкреслити, що “комплексне рішення” цієї проблеми, яке свого часу придумало місцеве російське військове командування для цього, до сих пір так й не було ним реалізовано. Усі контратаки у напрямку Новогригорівки та селища Зоря, щоб вийти українським підрозділам в районі Благодатного во фланг (північний) та їхній тил та таким чином примусити їх відходити на захід та північний захід від Херсону закінчились, по-суті, нічим. Новогригорівка, судячи зі всього, залишилась за ЗСУ.

2. Більше того, активні наступальні дії ЗСУ в районі озера Солонець з одночасним бажанням росіян за будь-яку ціну утримати позиції по рубежу Правдино – Солдатське можуть зіграти з російським військовим командуванням на Херсонському напрямку досить “злий жарт”, чимось схожий на історію з Високопіллям, де нинішнє тактичне становище російських підрозділів особливо сприятливим явно не назвеш.

Вже сьогодні очевидно, що “в один прекрасний момент” російським підрозділам так чи інакше доведеться відходити зі Станіслава та Широкої Балки. Для росіян головна складность ситуації на цій ділянці полягає в тому, що момент цього самого їхнього відходу будуть визначати явно не вони, а сам він, цілком ймовірно, може наступити для них дуже раптово.

3. В районі Снігурівки подальші перспективи для противника щодо успішної його оборони виглядають більш-менш прийнятними, але лише у тому випадку, якщо йому вдасться утримати впродовж тривалого часу за собою Новопетрівку. У всіх інших випадках оборона Снігурівки стає для ворога самовбивчою справою. Просто тому, що саме містечко знаходиться не в закруті Інгульця, а перед ним. Тому блокувати його набагато легше (причому цілком можливо зразу з двох боків), ніж це було би, якщо би річка протікала ПЕРЕД містечком, а не за ним.

4. Райони південніше Давидового Броду (невеликий плацдарм ЗСУ на лівому березі Інгульця) та Високопілля, безперечно, пов’язані між собою у тактичному сенсі. Хоча, на перший погляд, це зовсім не очевидно.

Вся справа в рокаді, яка йде від Давидового Броду до Архангельского і далі на Високопілля вздовж лівого берегу Інгульці, а також рокаді від пам’ятника кавуну на перехресті доріг південніше Осокорівки на те саме Високопілля. Обидві вони зараз перерізані ЗСУ у Іванівка – Ольгине, а також у Миролюбівки та Нововознесенського. Тому забезпечувати свої підрозділи, які нині до сих пір обороняються у Високопіллі, противник вимушений, образно кажучи, “по полях”, через смугу території, яка ним контролюється, шириною у 6.2 км між передовими позиціями ЗСУ західніше Нововознесенська і у Новопетрівки. Звісно, що вона прострілюється ЗСУ. Тому ці поїздки з боку противника нагадують скоріше гру у “руську рулетку”. Наскільки я розумію, зазвичай вони дотаскують усе своє забезпечення до Костирки, там формують “конвой прориву” і дають тягу через поля та буєраки у бік Високопілля.

Один нюанс у зв’язку з цим усім, мабуть, треба підкреслити. Скоріше за все, частину своїх сил та засобів противнику таки вдалося витягнути з Високопілля, і зараз там залишаються лише ті підрозділи (скоріш за все, зі складу 11-ї одшбр та, можливо, 10-ї обр СпП), які при необхідності здатні швидко “піднятися та відірватися від противника”, тобто “отрицательно наступить” у темпі вальса. В усіх інших випадках сенс перебування росіян у Високопіллі не проглядається від слову “зовсім”, хіба що тримати під обстрілами Зеленодольск та Криворізьку ТЕС.

Про Інгулецький плацдарм ЗСУ казати не буду. Тут й так усе зрозуміло. Задля якогось серьезного його використання він ПОКИ ЩО замалий й має значення лише у тому сенсі, що знаходиться прямо у повороті на дорогу в бік Берислава, що може зіграти у свій час достатньо корисну роль.

5. Район Щербаків (й Малих також), Нестерянки й загалом південніше Оріхова (Запорізська область), судячи зі всього, стає для противника протягом останнього часу таким собі “каменем спотикання”. Бо очевидно, що для того, аби наступати на Запоріжжя, противнику треба зайняти Оріхів та прилеглі до нього території. Але тут відбуваються зовсім протилежні речі – передові підрозділи ЗСУ самі відтісняють передові підрозділи противника на південь. Більше того, таке саме відбувається й у районі Полог та на ділянці від Великої Новосілки до Володимирівки.

Звісно, противник достатньо наполегливо контратакує, намагаючись взагалі зупинити цей “наступ равлика”. Але все відбувається за добре відомою схемою – обстріли, авіаудари, контратаки, але пересиділи, перечекали, відбили і тихцем знову просунулись на 500 м, десь на 200 м, а десь й до 1 км. Потім знову – окопалися, закріпилися, чекаємо. Так, це коштує дуже дорого, бо за ці сотні метрів платити доводиться життями наших військовиків, але певний результат такої “методи” також є.

Все це дуже дратує противника, але поки що особливо нічого разумного з цим він зробити не може. Лише останнім часом в зону відповідальності 19-ї та 42-ї мсд 58-ї ЗВА, які власне й складають основу угрупування військ противника “Запорожье”, командування військ противника стало перекидати нові й нові “сили та засоби підсилення” – від “вагнерів” до морської піхоти тоф-у та окремих батальонів “мобілізаційного резерву днр\лнр”. Це дозволило йому ущільнити свої бойові порядки в підрозділах першої лінії на загрозливих напрямках та створити на певних ділянках тактичні резерви, однак, більшого… зась.

В цьому сенсі мене більше турбують ті резерви, які противник розгортає зараз в районі Мелітополя, біля Енергодару (привіт, 35-й ЗВА) та безпосередньо у районі південніше Полог і у Токмаку. Це явно не для затикання “дірок” на Запорізькому напрямку, а для чогось іншого.

Але у цьому контексті також варто мати на увазі, що для гіпотетичного наступу на Запоріжжя або в бік Павлограду противнику все одне будуть потрібні зручні для нього райони розгортання та вихідні рубежи. Думаю, саме через це 35-а ЗВА противника зараз зосередилась південніше Енергодара, а не в районі Мелітополя чи північніше Бердянська.

Отже підсумуємо…

Думаю, загальний план (або сценарій, якщо хочете) того, що задумало командування військ противника протягом найближчого місяця на Півдні, ще продовжує у своїх певних частинах змінюватися. Інакше усі ці “метання” його військ з Миколаївського на Запорізький напрямки й назад, концентрація на Криворізькому напрямку, а потім відведення ЗА Дніпро не відбувалися би.

Наприклад, лише протягом минулого тижня КП 29-ї ЗВА Східного ВО противника двічі міняло своє місце розташування, в тому числі з Херсонського напрямку на Запорізький, і навіть зараз знаходиться у процесі “переміщення”.

Тож дійти до якоїсь “кінцевої” думки щодо основного змісту задуму противника можливо буде лише після того, як він нарешті вже дотягне кудись остаточно-визначено свої ОСНОВНІ (тобто оперативні) резерви та вибудує якесь виразне оперативне шикування своїх військ. На сьогоднішній день чітко та визначено можливо сказати лише одне, більша частина цього плану стосується саме Південної операційної зони.

* * *

До нас знову їдуть “переможці світлофорів”, або “Овце*об приходить на світанку”…

Командування військ противника почало перегрупування на Запорізький напрямок підрозділів зі складу військ “росгвардії” з території Чечні.

У район Василівки прямує 358-й окремий батальйон оперативного призначення (пункт постійної дислокації – ст.Червлена, Чечня). Ним планується підсилити 429-й мсп 19-їмсд.

В районах н.п. Нестерянка, Новопокровка та Роботине також зосереджуються підрозділи 96-го полку оперативного призначення національної гвардії рф (пункт постійної дислокації – м.Гудермес, Чечня). Ними планується підсилити БТГр-и 503-го мсп 19-ї мсд, які понесли у попередніх боях відчутні втрати.

Всього з території Чечні на Запорізькому напрямку командування військ противника планує зосередити та розгорнути до 3-х зведених тактичних групи зі складу “росгвардії” рівня “батальон – рота”. Разом з лінійними підрозділами “росгвадії” з Чечні на даний напрямок перекидаються й органи управління цього угрупування. Загалом, до 850-900 овцейо*ів, оснащених легкою та важкою піхотною зброєю, автомобільним та спеціальним транспортом, можливо, легкими ББМ.


Шановні читачі!

Якщо вам подобаються мої тексти, то маєте можливість висловити власну прихильність до них у скрутний для автора момент не тільки “лайком”, але й фінансово… За що, буду щиро вдячний.

Ще раз підкреслюю, ЦЕ ВИКЛЮЧНО НА ДОБРОВІЛЬНІЙ ОСНОВІ, я до того нікого не примушую.

Реквізити:

4731 2196 1439 9123 карта Приватбанку

PayPal: oksanam83@gmail.com

 

Заставка: Генштаб ЗСУ

Автори