Котячі для ЗСУ (фото)
Перші три зенітні самохідні установки “Gepard” із партії у 15 машин та загального опціону передачі на 30 позавчора опинилися в Україні. Німеччина дотримала свого слова про постачання до кінця липня 2022 року. У перспективі – майже полк під ключ. Загалом у нас до “гепардів” у ЗМІ ставляться зневажливо. Мовляв, це така “шилка” на мінімалках, тільки на 10 років пізніше сконструйована, та ще й без ракет і на базі стародавнього “Лео-1”. На тобі, Боже, що нам не гоже. Але саме тут все не так очевидно. В установки є чимало плюсів і своя ніша. Про це на сторінках ЛБ пише Кирило Данильченко.
По-перше, розмір має значення – 35 мм. “Ерлікони” – це непогано. Стандартні снаряди 35х228-мм 550 грамів ваги, це на 100 грамів більше, ніж у радянських “однокласників”, що дає більше осколків і впливу на ураження. Підривники снарядів створюють “хмари ураження”, які, на відміну від ракет, не відведеш у бік РЕБом, не обдуриш тепловою пасткою, не придушиш перешкодами.
Проти РФ, яка традиційно сильна у радіоелектронній боротьбі, – це те, що прописав лікар.
По-друге, у “німців” – дві РЛС (Siemens MPDR 12 та Albis). По одному каналу реально вести вогонь, наприклад, по вертольоту, що атакує (отримуючи від датчиків швидкості снарядів на стволах і радара поправки для системи управління вогнем). І паралельно наводити пости з ПЗРК на літаки, що йдуть позаду, продовжувати бачити загрозу, що наближається.
Крім того, що 4 км радіус – це прицільна дальність, якщо наситити сектор вогнем, то силу ураження 35-мм подарунок зберігатиме до 8 км. Питання лише у щільності вогню по одній цілі.
Немає ракет? Німці пробували поставити “стінгер” на башту, виявилося, що це дорожче, ніж просто ті ж “стінгери” на плечах секції і рація. Захід завжди рахував свої гроші, на відміну від СРСР, що віддавав перевагу ракетам на “шилках” замість олії та ковбаси в магазинах.
Тим більше що Україні так гостро і не потрібне ППО переднього краю. Тільки за минулі 48 годин ВКС РФ (що виконали всі завдання в Сирії не менше п’яти разів поспіль) втратили від вогню з землі Су-25 “грач” і ударний гелікоптер Ка-52. Тому що Україна зараз одна з найнасиченіших тактичним ППО місць на планеті.
Ні Ірак, ні Сирія, ні Югославія, ні Афганістан не були нафаршировані радянськими ще “іглами” з одиницями, “стінгерами” останніх модифікацій, “містралями”, “перунами”, “старстріками” одночасно і в таких кількостях.
На секундочку, щоб підірвати військово-повітряні зусилля СРСР в Афганістані виявилося достатньо 1100 “стінгерів”. Київ отримав на сьогодні понад 2500 лише за звітами Пентагону.
Тому ворог і атакує або на гранично малих висотах, або працює з кабруванням, не залітаючи в глибину. У цих умовах затягувати “гепарди” у червону зону під міномети та гаубиці було б марнотратством.
Так, він призначався саме для такої війни – збивати радянські “граки” та “крокодили” у тактичному тилу. Не паліатив між повітрям і землею, а машина ППО, здатна захистити сама себе проти танкоцентричної доктрини Москви – наприклад, відбитися від “БМП-2”, що прорвалася. Для цього можна було вибрати бронебійні снаряди, не залишаючи місця навідника, благо стрічки подавалися з будь-якого боку гармат.
Але чи потрібен він зараз саме у цій ніші? Вертоліт, що пускає чавунні НАР (некеровані авіаційні ракети), з кабрування “гепардом” не дістанеш, а потрапити під роздачу артилерії більш ніж реально.
А от десь на узбережжі під умовним Очаковом чи Дачним, отримавши дані із зовнішньої РЛС про пуск дозвукових “калібрів”, у “гепардів” буде час включити свої РЛС, активувати супровід цілі, коригувати пости з ПЗРК та малу зенітну артилерію у секторі, скористатися лазерним далекоміром, щоб віддати наказ про правильний рубіж відкриття вогню.
І нафарширувати ракету хмарами шрапнелі зі швидкістю 1100 пострілів за хвилину.
Працювати не тільки цеглинкою в об’єктовому прикритті, а й очима для секції “стінгерів”, організовувати на шляху прольоту повітряних цілей зони суцільного ураження хмарами осколків. Ще за часів “Бурі в пустелі” “оси” Саддама збивали “томагавки” – крилату ракету знищує навіть не найсучасніша ППО.
Крім того, у модифікації Gepard 1 А2 встановлено цифровий комп’ютер, що може приймати дані з зовнішніх РЛС, – по суті, бачити ціль поза своєю зоною і приховану за складками місцевості.
Не найновіша машина?
Так. Але гарна для армії Йорданії, Бразилії, Румунії.
Може “розпиляти” безпілотник. Так, бразильці купували її саме для цього до Кубка світу 2014 року та візиту в країну Папи.
Супроводжувати колони на марші та прикривати комплекси дальнього радіуса.
Може працювати не лише зброєю, а й, по суті, певною машиною командира взводу, що наводить малу зенітну артилерію та ПЗРК.
Бути ядром винесеної вперед засідки або постом раннього попередження про проліт крилатих ракет.
За всіма пунктами так. Тому й передають.
Це не зброя, яка змінює правила гри, але ланка в ланцюзі та робоча конячка нашого об’єктового та військового ППО. Створювали її проти тієї ж країни, з сотнями реактивних штурмовиків і гелікоптерів, якою досі залишилася Росія.
