Платити борги чи реструктуризувати?

Євген Дубогриз

Дуже погана і маніпулятивна комунікація від Нафтогазу. “Це не ми, це уряд”.

Дефолт не гаряча картоплина, аби її так перекидати між гравцями, тим більше, тут не гра, а всі – мені так здавалося – в одному човні сидимо.

Тим більше, що він, дефолт, і так був неминучим, з огляду на те, що:

а) грошей фактично немає, те, що на рахунках, те на новий рік на опалювальний сезон, і того не стане;
б) ринки капіталів для українських компаній та уряду закрито, війна, або друкувати, або брати міжнародну фіндопомогу.

Правильно, з мого, непрофесійного, звісно, погляду, було б разом спробувати уникнути дефолта, разом із державними виплатами, бо, там, схоже, справа вже добігає кінця; якщо ж не вийшло, дати спільний стейтмент із констатацією факту та без гри в ту картоплю. “Повідомляємо… скрутні фінансові обставини… нестача коштів через агресію росії… нам дуже прикро… не відмовляємося від зобов’язань… відтерміновуємо через нестачу фінансів… просимо вибачення і просимо поставитися із розумінням…”.

Якось негарно виходить поки що.

У своєму офіційному листі до уряду національна компанія вказала на наявність на її рахунках коштів, достатніх для виплат за єврооблігаціями, а також описала ризики й негативні наслідки для Нафтогазу та країни у випадку «жорсткого дефолту» за єврооблігаціями компанії.

У свою чергу КМУ не надав посадовим особам Нафтогазу дозволу виконати зобов’язання перед держателями єврооблігацій щодо здійснення необхідних платежів для сплати основної суми і відсотків (щодо випуску 2022) та відсотків (щодо випуску 2024 року).

Таким чином уряд пішов на дефолт за єврооблігаціями НАК «Нафтогаз України». Оскільки невиконання зобов’язань за єврооблігаціями практично позбавило Нафтогаз доступу до міжнародного ринку капіталу, КМУ своєю забороною на їх виплату фактично взяв на себе повну відповідальність за залучення коштів, необхідних для імпорту природного газу для проходження опалювального сезону 2022/2023.

* * *

What’s in a name? That which we call a default
By any other name would smell as sweet.

© майже Вільям наш Шекспір.

Питання – коли стався дефолт Нафтогаза? Правильна відповідь, як на мене, повністю поділяю думку Ivan Uhlianytsia, – 24/02 він стався. Так само, як і дефолт за всіма іншими зобов’язаннями України та за квазісуверенами, держкомпаніями, своїми словами.

Бо саме 24/02 стало ясно, що велика війна таки буде, і на неї треба шалені гроші, і грошей нам не ставатиме, і треба буде реструктуризувати, своїми словами, переносити, відтерміновувати погашення тих боргів, де настає термін сплати тіла. І то добре, що стало хисту та бажання заплатити трохи відсотків навесні. Показали, що ми чесні та правильні – це тоді важливіше було, ніж копійчана (в межах бюджету, звісно) економія. Але далі треба було все переносити, і питання несплати, точніше, відтремінування, постало б за першої ж виплати тіла хоч якогось із бондів.

Бо ми не мали та не маємо змоги те гасити, навіть якщо б партнери нас заливали грішми (а вони не заливають, грошей недостатньо, включаю, як папуга, ту мантру – грошей, дайте грошей, на проживання, на те, щоб не було дуже великої кризи, щоб було, що відновлювати). Бо ж ніхто з урядів-партнерів чи МФО не став би давати гроші своїх платників податків, щоб якась дружня, але стороння країна могла віддати борги приватним інвесторам, жоден виборець цього б не зрозумів.

Така реальність, що платити за боргами не могли, починаючи з 24/02. Грошей нема. Її, реальність, не обов’язково треба схвалювати, достатньо прийняти. Так само, як зі ставкою чи курсом, це просто реальність, яку доводиться визнавати, не хочеться, але від того воно не перестає бути реальністю.

І наступний крок він той, що все реструктуризуємо та відтермінуємо, точніше, навпаки, в зворотному порядку, і той самий Нафтогаз також. Якому просто не пощастило, що за ним погашення тіла було раніше, ніж за суверенами.

І то все буде не дефолт, а рестракт.

Єдине що – от зовсім непотрібно було публічно вживати термін “дефолт” від великої держкомпанії, не кажучи вже про те, що не варто було влаштовувати публічні суперечки між держорганами, маю на увазі НАК та Кабмін. Бо дефолт – це великий такий тріггер, стоп-слово, яке у свідомості навіть наших громадян викликає щось таке первісне, бажання купувати сірники, крупи, сіль, долар, прокладки та закордонні спиртні напої.

Воно, звичайно, за місяць все забудеться, і той “дефолт”, який можна назвати, як шекспірівську розу, і іншою назвою, після того, як про все домовляться, але паніку зараз підігрівати от геть не варто.

Якось так. На картинці – приблизний хід перемовин між Україною та тримачами облігацій: “Джинн виконає ваше бажання, вибирайте: а) “я хочу отримати гроші за два роки”, б) “я не хочу отримати гроші”; пам’ятайте, обрати можна лише щось одне”.

Автори