Плюси та мінуси угоди про «Зерновий коридор» у Чорному морі

Антон Швець

Стосовно угоди про експорт зерна через коридор у Чорному морі.

Коротке саммарі. Якщо спиратися на матеріал з деталями угоди Wall Street Journal, я вважаю цю угоду великою перемогою зовнішньополітичного блоку України.

А тепер велике пояснення.

Ключові параметри угоди не дуже щоб прості.

Перше. Україна розміновує складний фарватер від трьох своїх портів до Чорного моря. Україна при цьому вимагає безпекових гарантій, що розмінований коридор не буде використаний для російського десанту. Ця вимога гарна, але основна її ціль, як на мене, не в безпеці, а в її зовнішньополітичних наслідках. Для виконання цього завдання Туреччина (або інша країна НАТО) розмістить у розмінованій зоні свій корабель. Це створює прецедент розміщення натівських кораблів біля наших берегів. Це дуже велика перемога на майбутнє, якщо це станеться.

Чому це не питання безпеки? З моєї точки зору (але я можу помилятися), основна причина, чому рф не висаджує десант на чорноморському узбережжі, – це не міни. А те, що акваторія прострілюється протикорабельними ракетами. Тому, навіть якщо десант можна буде висадити, не дуже зрозуміло, як російський флот буде його підтримувати через акваторію, яка прострілюється з гарантією. І росія немає ПРО, яка б дозволяла їм оперувати в цій зоні вільно. До того ж у рф просто тупо немає вільної морської піхоти у достатній кількості, бо вся вона використовується в боях.

Сам фарватер буде вважатися демілітаризованою зоною (зоною припинення вогню, якщо бути точним). Для нас це не проблема, бо ми фактично не маємо флоту, ми там і раніше не плавали. До того ж для забезпечення безпеки у фарватері від плавучих мін потрібно використання у зоні мінних тральників. Наших чи натівських – вже не суттєво. Я б обирав турецькі – менша відповідальність і черговий прецедент присутності натівських кораблів біля нашого узбережжя.

Друге. Всі пусті зерновози, які будуть заходити у наші порти за зерном, будуть перевірятися на відсутність зброї. Не спішіть кричати зрада. Перевіряти будуть турецькі представники. Ще раз. Країна НАТО Туреччина, яка постачає нам зброю, буде перевіряти зерновози на відсутність зброї. Це такий ор і попускалово росії, що я відчуваю, що зрада буде у російській медіасфері. Кажуть, що перевірка зерновозів буде не у морі, а прямо в українських портах представниками турецької сторони. Це також гарний варіант, бо російськи ракети, які прилітають до чорноморського узбережжя України, можуть вразити турецьких держслужбовців та військових. росії доведеться бути обережнішою.

Третє. Всі ці напрацювання повинен буде узгодити пітун під час зустрічі з турецьким лідером у Тегерані. Не дуже зрозуміло, навіщо це пітуну, я не бачу для нього ніяких плюсів. Це проблема, бо ми, можливо, чогось не знаємо або не розуміємо. Можливо, пітун буде використовувати це для відміни санкцій. Але цей важель здається мені набагато меншим за ефективністю, ніж газовий. Як ми бачимо, газу достатньо для порушення санкційного режиму – канадські турбіни як приклад.

Плюси.

Ми зможемо вивозити своє зерно. Зараз фермери виють, що закупівельна ціна на зерно погана. Бо його тупо немає куди складати, а експорт через УЗ дуже малий. Фермери отримають гроші. Ми будемо отримувати валюту, яка нам так потрібна.

Сама угода створює прецедент функціонування наших портів під час війни. Це дуже важливо. Те, що запрацювало для зерна, може працювати і для іншого. В тому числі для постачання пального в Україну, наприклад.

ООН вирішує проблему з їжею в країнах Африки та Азії. Це зменшує зовнішньополітичний тиск на Україну в форматі «завершуйте вже війну на будь-яких умовах». Росія втрачає цей важель тиску на світову економіку.

Ми не втрачаємо традиційні ринки експорту зерна. Це дуже важливо для нас і зараз, але в майбутньому це прям дуже сильний козир.

Мінуси.

В якомусь із зерновозів може приїхати російський десант. Або фарватер буде використаний для несподіваного проводу російського конвою з десантом. Така можливість є, але не дуже зрозуміло, як цей десант буде забезпечуватися підтримкою. Бо після такого десанту акваторія знову буде замінована, а протикорабельні ракети почнуть тушити все, що побачать. Тупо самовбивча одноразова операція з боку зс рф. Могли би плавати вільно, не здали би Зміїний. Але виключати такого варіанту не варто. Ми повинні подбати про безпеку узбережжя, це може відволікти додаткові сили з більш важливих напрямків.

Туреччина зможе без проблем закупати вкрадене росіянами зерно на окупованих територіях, бо в загальному валі це відслідкувати стане просто неможливо. Але Туреччина і зараз фактично скуповує це зерно.

Росія показує спроможність домовлятися. В майбутньому це може стати проблемою. А може не стати, бо вистачає інших місць, де росія буде бикувати і далі. Вірю в їх спроможність набокопорити ще десь.

Висновки.

Туреччина стає потужним гравцем в регіоні як країна, яка може забезпечувати складні домовленості. Не знаю, чи для нас це гарний варіант, чи ні. Це йде в межах ідеї створення з Туреччини логістичної локальної наддержави, і ми є частиною зони впливу цієї наддержави.

Ми отримуємо змогу налагодити експорт із країни та отримати гроші. Війна дедалі стає все дорожчою, і в нас є проблеми з платіжним балансом, які потрібно вирішувати. Тому гроші важливі. Всі бачать, що в нас з курсом.

Тиск на світову економіку, яка поступово занурюється у рецесію, знижується. Це плюс і для нас, бо ми є реципієнтом цієї економіки і зараз, і в майбутньому, під час відновлення.

Загалом, із наявної зараз інформації, я вважаю, що плюси цієї угоди значно перевищують мінуси. Ризики є, але в нас йде війна, і ризиків багато. Якщо не буде додаткових умов з боку росії і не буде нової інформації, вважаю ці ризики прийнятними.

Автори