Просити гроші у партнерів розумно і не зазорно

Євген Дубогриз

“Головний фокус Мінфіну майже всю війну був на залученні донорського фінансування” ©  Олексій Соболєв, я так розумію, непрямо цитуючи сам Мінфін на зустрічі в CFA Society.

Це насправді єдина розумна політика. І треба дякувати Мінфіну, що він її озвучує. Інших розумних політик зараз немає.

Нам треба, по мінімуму. Армія – 150-200 млрд грн на місяць. Те, що називається «соціалка» – 35-40 млрд, це самий мінімум, насправді, треба навіть більше. Освіта з медициною. Навіть по мінімуму – не менше 40 млрд. Це те, що називається the must, нульовий пріоритет.

Перший пріоритет. Правопорядок та держава – навіть якщо по мінімуму взяти, так, як було у квітні, коли люди самі досить успішно організовувалися – це ще 40-45 млрд. Все інше, знову ж таки, по мінімуму, це 15-20 млрд.

Отже, в сумі виходить 280-350 млрд грн на місяць.

Це без компенсацій збитків держкомпаній, це без закупівель, наприклад, газу, без різних докапіталізацій та «хотєлок». От просто, на хлопський, як то кажуть, розум, бюджет існування (не виживання, а існування 😉 ). А, і без погашень зовнішніх та внутрішніх боргів теж, за припущенням, що ми все «ролловеримо» (залучаємо стільки, скільки погашаємо та обслуговуємо боргів – хоча, насправді, менше залучаємо, ніж гасимо та витрачаємо).

Скільки з цього ми можемо зібрати своїми силами? Тобто податковими надходженнями й трошки неподатковими?

У травні було 125 млрд грн, тобто менше половини від потреб. У червні трохи менше. У липні буде більше, бо повернули імпортні ПДВ, акцизи та мита. Тобто нехай беремо оптимістично 150-160 млрд грн. Це максимум на цьому етапі, напевно, який можна очікувати. Тобто 50-55% від потреб.

Оце і є власний ресурс. От як не міняй стратегію економіки та не продукуй «свіжих дебютних ідей», більше вона просто не потягне. Потягне, скоріше, менше.

Ок, які альтернативи допомозі партнерів. Емісія – тут зрозуміло, це просто інфляційний податок, це можна використовувати для покриття касових розривів, як воно з початку великої агресії й використовується, але це точно не стратегія і не фокус, а, соррі, латання дір на штанях, не більше.

Внутрішні ресурси банків? Ок, тут є приблизно 200 млрд «умовно вільної» гривневої ліквідності (багато вже писав, що це, звідки взялася і чому тримається на all-record-highs, не повторюватимуся). З яких приблизно нехай 100-120 млрд можна вкласти в ОВДП навіть зараз без втрати ліквідності. Це покриє десь місячний розрив, і все. Як короткі гроші – ок, як довгі – ні.

Ще є близько $7 млрд валютної ліквідності в банках, які вони тримають за кордоном. Це так, більше, і це можна «мобілізувати в ОВДП», та й боюся, до того й дійде рано чи пізно, якщо не буду руху з боку банків. Ок, це ще на 2 місяці.

Далі все. 3-4 місяці (бо там ще буде мультиплікативний ефект трохи) без зовнішньої допомоги, і все, весь внутрішній ресурс вичерпався. Лишиться тільки емісія.

Це я до того, що в наших умовах дійсно єдиний здоровий та розумний спосіб, політика – це просити гроші у партнерів, і це не зазорно, а правильно, й це та стратегія, яка має шанси спрацювати.

Автори