Кілька порад владі щодо полонених і їх родин

Ірина Геращенко

Мені часто телефонують родичі військовополонених. Думаю, за старою пам’яттю, просять передати інформацію про своїх дітей далі, включити в списки і т. д. Десь знаходять мій мобільний, плачуть…

Терпляче пояснюю, що зараз цим займаються інші люди у владі, і просто говорю з цими людьми, іноді годинами. Просто заспокоюю, раджу не слухати страшилок про «засудження на 30 років», бо то спецоперації, аби деморалізувати наше суспільство. Теж плачу разом з ними…

Ніколи не коментую процес перемовин, як ніхто знаючи його важкість і делікатність. Відмовляю медіа в коментарях про нинішні переговори по військовополоненим, бо не є їх учасником.

Разом з тим, я можу собі дозволити з власного великого і дуже важкого досвіду дати владі кілька порад, до яких їм варто дослухатися.

1. В марафоні варто приділяти увагу цій важкій темі. Треба час від часу давати телефон гарячої лінії, куди мають звертатися родини військовополонених і незаконно ув’язнених цивільних. Люди мають елементарно знати, куди їм зателефонувати, аби включити рідних в списки на пошук і звільнення. Слово обмін я не використовую ніколи.

2. Владі варто призначити людину, яка публічно буде на контакті з родинами військовополонених. Родини знаходяться в страшному психологічному і нервовому стресі, їм просто треба знати, що держава займається їх рідними, їм треба давати закриту інформацію про зусилля влади по звільненню, діалог з міжнародними гуманітарними організаціями, інформацію щодо умов утримання і т. д.

Я апріорі не заздрю і співчуваю цій людини, яка відповідатиме за контакт з родинами, бо це робота 24/7, важка, емоційно важка. Дуже невдячна. Знаю по собі. Але це дуже потрібно.

3. Компетентні особи мають більше роз’яснювати суспільству і особливо родинам полонених, що всі ці страшилки про засудження наших воїнів на 30 років – це частина гібридної війни. Не варто відволікатися на це, варто зосередитися на звільненні. Всі військові, яких вдалося витягти мені, теж були «засуджені», і ми просто викинули ті нікчемні папірці в смітник.

На жаль, це надовго. І тому відповідальна влада має спілкуватися з людьми. Не в форматі пропагандистського марафону, а реально, допомагаючи родинам пережити цей важкий час у розлуці.

Говорили про це з ВВС. Дякую, Torop Oksana.

BBC: “Все вирішує одна людина”: що буде з полоненими бійцями з Азовсталі

 

На фото: зустріч полонених, грудень 2017.

Автори