14.01.2016. За Порошенка було краще

Джейн Доу Джонс

14 січня 2016 року Президент Петро Порошенко в прямому ефірі затвердив Закон про Національне Антикорупційне бюро. Голова держави зробив це під час прес-конференції – першої у новому році. Реформа, якої стільки років чекали небайдужі українці, просувалася вперед.

Мабуть, про боротьбу з корупцією в Україні заговорили раніше, аніж наша держава з’явилася на карті. Але більшість років боротьба ця більше нагадувала широко відому схему «бджоли проти меду». Чиновники, які жили й багатіли з корупційних оборудок, само собою, не горіли бажанням залишатись без надприбутків. Тому потреба у незалежних антикорупційних органах, які б отримували за свою роботу гідну винагороду й не були б вбудовані у державну вертикаль, на 2016-й назріла й перезріла.

Звісно, до НАБУ у тому вигляді, в якому воно було створене в Україні, завжди було багато питань. Хтось казав, що новий слідчий орган недостатньо ефективний, хтось дорікав тим, що більшість фігурантів кримінальних справ уникають відповідальності у суді. Але все-таки це був крок уперед в порівнянні з тими «антикорупційними» органами, що існували за часів Кучми або Януковича. Тим більше, що НАБУ повинне було стати лише першою ланкою в системі антикорупційних органів – далі «клієнти» новоствореного Бюро повинні були потрапляти до антикорупційної прокуратури та антикорупційного ж суду.

На жаль, повністю запустити цю систему вдалося лише навесні 2019-го. А нова влада, яка прийшла через пару тижнів на президентських виборах, урочисто пообіцяла систему зламати. Судячи з усього, будь-яку систему: правоохоронну, судову, міжнародну, систему стримувань і противаг… Ну, й антикорупційну, само собою. Наступні роки відзначились хіба що спробами Банкової замінити незалежне керівництво НАБУ на ручне та відкритим саботажем конкурсу на посаду голови антикорупційної прокуратури, бо переміг не той, кого просував Єрмак. Хоча антикорупційні органи нікуди не поділися – ситуація з антикорупційною боротьбою повернулась у рік, приблизно, 2002-й. Чи надовго – вирішуватимуть тільки українські громадяни.

Автори