Віялові відключення цієї зими – аналіз енергетичних запасів
Якщо побіжно пробігтися російською пресою, то заголовки на кшталт «Україна цього року замерзне через мінімум газу в сховищах» не траплялися настільки часто, напевно, з другої «війни» за блакитне паливо 2008 року. Тобто Київ стабільно замерзає, зазнає блекауту, і незабаром буржуйками топитиме половина населення країни. Кремлівськими мантрами можна було б традиційно знехтувати, якби не деякі «але». Ризики майбутнього опалювального сезону автор аналізує у виданні thepage.ua.
Що із запасами вугілля в Україні
Абсолютний історичний мінімум запасів вугілля на ТЕЦ і ТЕС України за останні тижні вдалося наростити на 20 тис. тонн — до 388 тис. тонн. Щоб розуміти перспективи — у морози та для активного маневрування блоками в пікові навантаження цього запасу насилу вистачить на два тижні. Річне споживання газового та енергетичного вугілля для теплової генерації в Україні — 30 млн тонн. За нинішньої комфортної погоди 100 тис. тонн горить за тиждень.
Придбати паливо зараз на ринку, коли Китай активно пилососить усі залишки через енергетичну кризу в Азії, — нетривіальне завдання, і воно залишатиметься таким ще багато місяців, адже споживач половини вугілля планети сьогодні гарячково закриває свій дефіцит, створюючи його за всім ланцюжком імпортерів.
Законтрактовані судна-балкери класу «Панамакс» із 280 тис. тонн палива для України зі США та Колумбії не дорівнюють комфортному проходженню сезону — ми в мінімумі можливостей для маневру енергетичної системи і є далекими від свого звичайного запасу на початок грудня.
Скільки є газу в Україні
Відбір газу з підземних сховищ Європи в листопаді став другим за обсягом з 2011 року, коли фактично й почалися спостереження. На цьому тлі посилився відтік блакитного палива з підземних сховищ України — у листопаді наша країна поставила до ЄС (Польщі, Словаччини та Угорщини) 566 млн кубів, встановивши своєрідний рекорд.
І це не лише нерезиденти, які використовують наші сховища в режимі склад, а й українські приватні газовидобувні компанії. Усі вони користуються періодом високих цін на біржах — приблизно $900 — 1100 і недостатньою заповненістю ПСГ Європи після минулої аномальної зими. Та що там Європи — ми самі через жорстокі морози торік використали 13,15 млрд кубів, і це теж був рекорд. Тому ми входимо в холоди з меншим запасом, ніж був перед війною з «Газпромом» за транзит, і з меншими можливостями для «віртуального реверсу», ніж минулого року.
Проблеми атомних електростанцій України
Ланцюжок аварій — на Бурштинській ТЕС (вибух котла) та Южно-Українській АЕС (пожежа в трансформаторній) — спричиняють відчуття тривожності щодо того, як поводитимуться досить пошарпані життям станції, коли в пік морозів необхідно буде працювати максимуму блоків упродовж місяця-півтора. Навіть зараз атомна генерація б’є всі рекорди – одночасно працюють 14 блоків і лише 1 — у середньому ремонті. Виникає «вушко голки», де ми не можемо довго й активно маневрувати піки вугіллям і будемо змушені палити газ або резервне паливо, а ще сподіватися на ресурс атомних станцій, що на жодній із них не буде пожежі, аварії в охолоджувачі або серйозного збою в автоматиці.
Які перспективи пройти цей опалювальний сезон в Україні та чи не повторимо ми цієї зими подвиг Китаю чи Лівану з віяловими відключеннями?
Найбільші ризики опалювального сезону
Тут багато в чому важливий чинник успіху — як цього року впаде монетка. Чи добре відпрацює генерація вітру та сонця — відновлювальні джерела енергії вже майже 9% у річному обсязі, а вони завжди лотерея. Чи зможуть ГЕС йти так, як ідуть попередні 8 місяців, де ми до року додали майже 45% генерації. Що показуватиме градусник і як довго? Чи вдасться закупити резервне паливо, наприклад, мазут — його нам потрібно 45 — 50 млн тонн, а нещодавно прийшли законтрактовані 7 млн. До речі, ліванська столиця 5 днів сиділа без світла саме через провал у графіку постачання мазуту.
Імпорт енергії з Білорусі у вигляді аварійних перетікань також буде важливим чинником стабільності — ще до морозів ми наростили імпорт із 415 МВт-год до 900 МВт-год. Будь-яке аварійне зупинення АЕС у Білорусі, яка виробляє чверть електрики країни, може вплинути на стабільність нашої енергосистеми (а таких зупинень лише нещодавно було три).
Як політика впливає на енергетичні проблеми
Занадто багато «перевірок на удачу» та «кидань кубика» для такої життєво важливої галузі. Аварія на шахтах чи в портах перевалювання вугілля або випадання з графіка ремонту блоку АЕС — може прилетіти звідки завгодно. Це не означає гарантовані віялові відключення, але, як і будь-який дефіцит, ситуація лихоманитиме ринок, цілком можливі ліміти та графік відключень для промисловості.
Плюс на тлі похолодання відносин із Мінськом, де Лукашенко розпочав неоднозначну риторику щодо Криму та низку навчань спільно з росіянами на нашому північному кордоні, у постачання енергії може втрутитися політика. І хоча Білорусь, витративши майже $10 млрд на будівництво АЕС, охоче експортує мегавати (ЄС бойкотує й розширює санкції проти диктатора), але не можна виключати будь-якого розвитку подій.
Зрештою Україні доводиться нести фінансові й репутаційні витрати через відверто провальну підготовку до сезону, паралельно запевняючи громадян, що віялових відключень не буде. Але у 2021 році це не прерогатива Києва — вугілля б’є цінові рекорди, і його бракує всюди на планеті, запаси газу та вуглеводнів повільно відновлюються після падіння попиту через пандемію.
Китай згортає свою торгову війну з Австралією, активно купуючи там енергоносії. На цьому тлі зафіксований дефіцит вугілля в Сибіру (Новосибірська та Кемеровська області), бо паливо пішло під чисті склади до Піднебесної, а в Британії — найжорстокішу енергетичну кризу. «Північний потік — 2» сертифікуватиметься до пів року, нові санкції США та дефіцит газу в європейських ПСГ тиснуть на ціну, а Москва відверто стримуватиме зростання постачань — ціни на довгострокові контракти «Газпрому» й без того лізуть вгору зі $190 до майже $320.
Ця зима може видатися незабутньою, і на те є чимало чинників. А може пройти рутинно та спокійно.
