03.12.2014. За Порошенка було краще

Джейн Доу Джонс

3 грудня 2014 року Президент України Петро Порошенко і новообраний голова Європейської Ради Дональд Туск домовились про проведення 17-го саміту Україна-ЄС. Сам факт того, що попри бойові дії, які не вщухали на Сході, попри окупацію Криму та найрозвиненішої частини Донбасу, Європа продовжувала говорити з нами на рівних – незаперечний успіх української дипломатії.

Ще навесні 2014-го, коли Крим захопили росіяни, а Донецьку область займали бандити Гіркіна, здавалось, що Україна в її нинішньому вигляді не втримається. Оптимісти (та російські пропагандисти) говорили про перезаснування держави на федеративних засадах. Песимісти (та інші російські пропагандисти) – про повний крах незалежної України та поглинання її РФ. Небагато було тих, хто вірив, що навалу вдасться стримати. І Порошенко, який взяв на себе відповідальність за країну, що терпіла лихо, був одним з цих небагатьох. І ось за півроку війни, ціною тисяч жертв Україна зробила вирішальний крок – від держави, яку ще живу відкрито ділили на «сфери впливу», – до підготовки саміту Україна-ЄС.

Про дипломатичний хист п’ятого президента складно сказати більше, аніж було сказано. Спромогтися в найтяжчий час побудувати коаліцію з друзів України в Європі та світі зможе далеко не кожний. Пролобіювати санкції проти держави-агресора, коли всім здавалось, що вона от-от переможе, теж було справою надскладною. Продовжити євроатлантичну інтеграцію України, переконати партнерів в тому, що ми встоїмо, не перетворимось у «біле Сомалі» і це було не кожному під силу. Але керівництво держави змогло. Підписаний таки восени 2014-го протокол про асоціацію України з Євросоюзом та той самий саміт Україна-ЄС стали красномовним тому підтвердженням.

Нинішня влада теж робить чималенькі зусилля у стосунках із Заходом. Тільки от спрямовані ці зусилля майже виключно на руйнування таких стосунків. Від кримінальної справи проти Байдена до публічних закликів погрожувати світу ядерною зброєю. Від відвертих ворогів США та кремлівських агентів у найближчому оточенні до істеричних вимог прийняти нас у НАТО та ЄС тут і зараз. Від міжнародного кіднепінгу до рейдерства західних інвесторів. Якщо Порошенка прибічники порівнюють з Черчиллем, то Зеленському чудово підійдуть лаври Уго Чавеса. От тільки багатогодинних промов без папірця виголошувати він, на відміну від оригіналу, не вміє. А що він взагалі вміє?

Автори