Зе-виборець, нахіба тобі був Зеленський?!
Ні, я вірю, що Володимир Олександрович досидить. І Єрмак досидить. І не буде нарідного гніву, і Майдану не буде. І це, можливо, на краще.
Але от мені цікаво б було спитати у виборця Зеленського, чи може він відповісти самому собі – нахіба був Зеленський?
Кравчук задокументував створення цієї держави, Кучма створив сучасні, які б вони не були за якістю, економічні еліти і клани, Ющенко довів, що Україна може бути Українською, Янукович все прої*ав, Порошенко – Армія, Томос і безвіз. Принаймні.
А що Зеленський?
Велике будівництво? Ну вибачте, назвати так всі сукупні ремонти доріг, багато з яких почалось ще далеко до тебе? Ну ок, дотепне рішення. Але ж і дороги – я їжу ними – далеко не автобани. Це добротні на сьогодні регіональні шляхи, і пишатися ними ну просто соромно. Такі дороги нікого не захоплюють вже давно.
Але ж ця людина, нагадаю, отримала найповнішу владу за всю історію країни. Ні в кого ніколи не було і, напевно, вже не буде такої підтримки і повноважень – і це теж – тільки на користь.
І все це витрачено на ремонт житомирської окружної та ще півтора десятка проблемних ділянок? Ну ок.
Але менше з тим, нахіба взагалі був Зеленський? Які зміни він приніс, які реформи провів, які нові сенси подарував Україні і українцям? В чому його історична, не лякайтесь, місія? Бо ж стільки було розмов. Срались, здавали своїх і не своїх, боролись за владу і гроші – ну це і в інших було.
І ні, не хочу нікого ні з ким порівнювати, а просто підсумовую – нічого не зупинив, нікого не посадив, ніде нікому не заважав і не допоміг. Історичного – нічого.
Просто відсидів своєю дупою вже половину терміну і досидить наступну половину, підгодувавши остаточно всіх єрмаків та інших «друзів». Досидить під прокльони і ненависть, ще більше лякаючись кожного руху і кожного необережного слова.
А головне, українці, що ВИ довели самі собі цим вибором?
Що за бажанням можна маніпулювати мільйонами, довести, що лайно пахне квітами?
Що можна віддати всю владу найогиднішому непотрібу, і він нічого з цією владою не зробить?
«Цікавий» експеримент.
Вчора мені знову у коментарях написали «була така хороша письменниця, а стала вівчаркою Порошенка». Звісно я відразу видалила і забула, броня як у динозавра.
Але сьогодні все думаю, наскільки людям важливо зберегти враження власної правоти у такому питанні, як вибори. Це у масштабах країни голос кожного – краплина у морі, майже непомітна риска серед мільйонів таких самих рисок, мінімальна статистична одиниця. А для кожного окремо її чи його голос – величезна цінність.
Це фактично єдиний спосіб заявити про свою присутність у власній крані. Розділити цим символічним актом відповідальність за її теперішнє і майбутнє. Показати світові – дивіться, я тут і я є, повноцінний і дієздатний громадянин. Тут моя земля, тут мої права, тут держава, яка своєю потугою стоїть за моєю спиною, тому що держава це я.
Помилка у голосуванні – це не смертельно, але прикро. Це як розбите дзеркало – з одного боку, порожній забобон, а з другого сім (у нашому випадку п’ять) років невезіння. Кому як випаде.
Так це коли говорити про звичайну помилку, а якщо про свідому диверсію? Про свиню, яку людина через власне глупство підкладає власній країні, про злочинну недбалість, про несерйозність і легковажність у життєво важливому питанні.
Звичайно, страшно. Страшно дивитися, як запущений тобою бумеранг повертається у стократному розмірі. Страшно розуміти, що прилітає не тільки комусь там, за горизонтом, а безпосередньо тобі і твоїй родині. Що наслідки одного конкретного вчинку б’ють по живому. Що ти отримуєш удар у відповідь, і мішенню для цього удару будуть твої найбільш вразливі місця.
Зрозуміло, що люди будуть до останнього стояти на своєму. Біле називати чорним, зраду – перемогою, тільки щоб не визнати очевидне, не підставитися під неминучу розплату.
Якби я, не дай боже, голосувала за Зеленського, я б згоріла від сорому. Мене виїла б зсередини досада, я б напевно теж уникала розмов про політику, обірвала соціальні контакти, змінила ім’я, прізвище, країну… Не знаю, чи вистачило б сил назвати речі своїми іменами і визнати власну співучасть у злочині. Мені фантазії бракує, щоб це уявити.
Я б від «вагнергейту» провалилася крізь землю. Знаючи, що ти своїми руками долучилася до цієї ганьби. Хай навіть твій голос такий маленький, що його взагалі ніхто не помітив.
І тоді мені було б байдуже, хто там є чи став «вівчаркою Порошенка». Я б, може, і сама як собака накинулася на Зе, якби випала нагода хоч за горло подержатися.
У дев’ятнадцятому році більшість українців припустилися трагічної помилки. І цю помилку потрібно виправляти свідомими зусиллями такої самої більшості. Я думаю, буде дуже справедливо, якщо ПП на наступних виборах отримає символічні 73% голосів.
Нам би тільки протриматися до виборів у цьому дурдомі.
Ребята, у меня всего один вопрос.
В стране за пару лет просрано абсолютно все: безопасность, дипломатия, медицина, энергетика, экономика. Не то «все», о чем в 2018 году ныли, а реально.
Теперь я хочу спросить: оно, бл*дь, того реально стоило?
Нет? Ну так головой думать надо. Видишь популиста – нах с пляжа. Иначе потом несколько лет страдать, беднеть и трупы считать. Нах.
Олигарх за спиной – нах. Команда из друзей и коллег, а не политиков – нах. Кстати, есть программа? Ах, ты, бл*дь, не читал. Я почитал за тебя, там полный 3,14дец. Ты тоже, кстати, поинтересуйся, кандидат ведь тебе так нравится. Что, нет программы, есть только листочек с фантазиями птицы-писюна? Однозначно нах.
В общем, куда идет Зеля со своим е*ырем небритым – вы уже и так могли догадаться. Если кто не понял, идет он нах.
Только так. Или вам придется с этим е*аться еще много лет, да и мне за компанию. Это если не психану и не уеду к чертовой матери еще через пару избирательных прое*ов.
Надеюсь, на следующих выборах не победит Дмитрий Гордон. Пора бы нам чему-то научиться.
Если забанят, я здесь. А Зеля там, где Ермаку щекотно.
