08.11.2016. За Порошенка було краще
Сьогодні наша рубрика вийде українською. Бо якось нелогічно згадувати російською про день 8 листопада 2016 року, коли вступив у силу Закон про мовні квоти в ефірі українських радіостанцій. З того дня частка україномовних пісень в нашому радіоефірі повинна була становити не менш як 25%, а ще понад половину передач потрібно було вести державною мовою.
Це був початок великого шляху. І без тектонічних зрушень у політиці, культурі та менталітеті ми навряд чи зробили б хоч один крок уперед. Бо принаймні половина України у побуті все ще користується російською (Ваш покірний слуга не виключення), а абсолютна більшість наших співгромадян російську, як мінімум, добре розуміють.
На жаль, це призвело до катастрофічних наслідків, які хтось з батьків-засновників сучасної України назвав «культурним Чорнобилем». Наш ефір знаходився під тотальним впливом росіян. Маючи незрівнянні з українськими фінансові можливості, вони просували свою естраду і своє кіно на наші канали. А ще скуповували задорого все талановите й самобутнє, що тільки народжувалось в Україні – як результат, більшість навіть українських артистів співали й грали російською (або зовсім переїздили до РФ). Лише після анексії Криму та війни на Донбасі суспільство почало оговтуватись і поволі помічати, що нашого «північного брата» звуть Каїн…
Але немає чорного без білого. Коли більшість українців зрозуміли, що росіяни нам ніякі не друзі, суспільство підтримало й мовні квоти, й відмову від російського контенту. Це, в поєднанні з політичною волею тодішнього керівництва, спричинило справжній ренесанс українського мистецтва. Навіть в маршрутках – я не жартую – зазвучали українські пісні (а ви чули колись український шансон по дорозі з Позняків на Дарницю?). А стільки українського кіно, як з 2014-го по 2019-й, не зняли, мабуть, за всі роки Незалежності.
Втім, все хороше коли-небудь закінчується. І протягом останніх двох з половиною років закінчити (тобто припинити) українізацію культурної сфери намагається російський актор Володимир Зеленський та його оточення. То спробують відтермінувати закон про українську мову в сфері освіти. То запустять «в ручному режимі» на гастролі якого-небудь пропутінського артиста. То відкриють на наші гроші російськомовний телеканал, наповнений пропагандою режиму, радянським кіно та… картами України без Криму. Вони не здатні повалити могутнє дерево української культури, яке виросло за часів Порошенка, але намагаються спустошити його, вигризти зсередини, як ті терміти. Втім, зуби поламають, будьте впевнені. Все буде Україна, я перевіряв.
