«Ефект Барбари Стрейзанд» по-українські
“А що, так можна було?” – вони привчають електорат до такого лозунгу. Тому й ламають звичні традиції, започатковують нові правила, їх же самі не виконують, ставлять все з ніг на голову й кажуть: “Так, можна було!” Бо начебто старі “еліти” були надто консервативними, ми – нове покоління, треба все старе зламати й не боятися бути іншими.
Але виявилося, що “інші” зовсім не означає, що повинні бути тупими. Смішними можна, але не тупими. Не тут. Не у владі. Не під час війни. Не під прискіпливим поглядом людей в Україні, які часом знають та вміють більше, ніж “слуги народу”.
Ні, ось ТАК не можна було. Наплели, накрутили вже собі на кілька довічних, мабуть, і за зраду, і за саботаж, і за втрату Україною інвесторів, і за розкрадання бюджетних коштів, і за корупцію.
І за покриття своїх злочинів.
Тепер, доки кожний з них буде при владі чи просто “на слуху”, буде асоціюватися з речами, досить болючими для суспільства. Хтось із них – з високою комуналкою. Хтось – з низькими пенсіями. Хтось з проваленим процесом боротьби з ковідом. А хтось – зі злитою спецоперацією по вагнерівцях.
Ось такий він – “ефект Барбари Стрейзанд”.
