«ЄвроСолідарність» спільно з іншими опозиційними фракціями зареєстрували свій антиолігархічний законопроект

Законопроект сприятиме інтеграції України до ЄС через заохочення приходу іноземних інвестицій з усіх країн, крім країни-агресора і її сателітів

Народні депутати з фракції «Європейська Солідарність» спільно з колегами з «Голосу» та «Батьківщини» зареєстрували законопроект №5599-1 «Про деолігархізацію, сприяння конкуренції, очищення влади від корупційних впливів і соціальну відповідальність бізнесу».

Авторами законопроекту є народні депутати Микола Княжицький, Артур Герасимов, Ірина Геращенко, Іванна Климпуш-Цинцадзе, Олег Синютка, Ростислав Павленко («ЄвроСолідарність»), Андрій Осадчук, Роман Костенко, Рустем Умеров («Голос»), Сергій Власенко, Олександр Абдулін, Іван Крулько, Костянтин Бондарєв («Батьківщина»).

«Суб’єктом олігархії» автори законопроекту пропонують визначати фізичну особу, яка досягла монопольного (домінуючого) становища на одному або декількох ринках, і за наявності ознак існування надзвичайно високого ризику впливу такою особою (як безпосередньо, так і через третіх осіб) на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, або на суспільство через підконтрольні ЗМІ, з метою підтримання або посилення цього становища, отримання додаткового контролю над підприємствами, природними ресурсами, об’єктами нерухомості, іншими об’єктами права власності.

Статус власника монопольного бізнесу надається на підставі рішення Національного агентства з питань запобігання корупції за наявності всіх ознак, визначених законом. Рішення про надання особі статусу власника монопольного бізнесу приймається НАЗК за наслідками розгляду звернення Антимонопольного комітету України та проведеного розслідування.

Розслідування розпочинається НАЗК на підставі звернень Антимонопольного комітету України. Громадяни, громадські організації, інші особи можуть ініціювати віднесення особи до власників монопольного бізнесу через звернення до Антимонопольного комітету України.

Власник монопольного бізнесу, його контакти з суб’єктами владних повноважень, а також умови ведення бізнесу перебувають під моніторингом НАЗК.

Правові наслідки надання особі статусу власника монопольного бізнесу поширюються на всі контакти ключових осіб органів державної влади і місцевого самоврядування з пов’язаними з власником монопольного бізнесу особами.

Окрім того додаткові обов’язки покладені на посадових осіб, які раніше працювали на підприємствах такого власника та на засоби масової інформації, які контролюються вказаним власником через корпоративне управління, володіння майном.

Також на телерадіоорганізації покладений обов’язок оприлюднювати звіт про фінансову прозорість, на підставі якого встановлюються ознаки наявності впливу на інформаційну політику.

Автори законопроекту вважають, що це дозволить активізувати боротьбу з корупцією в органах влади, забезпечити прозорі умови для прийняття рішень політичною владою всіх рівнів; встановити правила, за якими власники монопольного бізнесу будуть обмежені у впливі на прийняття рішень політичною владою країни; посилити рівність правил в економіці для всіх її учасників, зокрема для малого та середнього бізнесу.

Законопроект має на меті також зміцнення соціальної відповідальності бізнесу щодо працівників підприємств у їх власності; щодо національної оборони і безпеки, охорони здоров’я, освіти, всієї соціальної сфери.

Законопроект сприятиме інтеграції України до ЄС через заохочення приходу іноземних інвестицій з усіх країн, крім країни-агресора і її сателітів – наголошують автори.

Джерело

 

Княжицький: Ми пропонуємо чіткі правила проти впливу олігархів на державу, а Зеленський – хоче призначати «олігархами» неугодних

Ми з колегами з ЄС, Батьківщини і Голосу подали альтернативний до президентського Проєкт про запобігання олігархізації, монополізації і корупції.

У чому різниця?

1. Хто і як визначає хто є олігархом?

Основний принцип в президентському законопроекті – кого президент захоче вважати олігархом, той ним і буде. В його проекті статус олігарха надає РНБО, яке не має повноважень проводити будь-які перевірки або дослідження (наприклад щодо встановлення монопольного статусу або впливу на ЗМІ). Відтак, відкривається шлях до свавілля, коли “кожен з вас ~президент~ олігарх”.

Альтернативний відштовхується від того, що боротись треба не з олігархами, а з корупцією, яку олігархи множать через належні їм монополії та ЗМІ. Рішення про надання статусу олігарха приймається НАЗК і лише за результатами ряду перевірок і експертиз. Завдяки цьому олігархами визнаються не ті, кого президент просто не любить, а ті, щодо кого є юридичні підстави.

НАЗК працює у зв’язці з Антимонопольним комітетом, який, до речі, підконтрольний президенту. НАЗК веде відповідні реєстри декларацій і перевіряє образ життя чиновників. НАЗК проводить всі необхідні перевірки і притягує чиновників до відповідальності. Тобто воно вже сьогодні готове виконувати цей закон. РНБО ж ні до чого не готове, і якщо воно запуститься, то щонаменше через рік коли за кошти платників податків сформують для нього необхідну інфраструктуру – таку саму, яка вже зараз є у НАЗК.

2. Хто є олігархом?

Президентський законопроект виписаний так, що в Україні жодна особа не потрапить під критерії олігарха. Як наслідок, закон працюватиме лише якщо взагалі не використовувати встановлені ним критерії. Наприклад, якщо особа володіє телеканалом, вона не може визнаватись олігархом, але якщо у неї є, приміром, блог або який-небудь канал в телеграмі, тоді так, держава буде готова визнати її олігархом. За умов відсутності будь-якої процедури олігархом будуть визнавати кожного, хто не подобається президенту. Звичайна диктатура.

Альтернативний пропонує чіткі критерії, які перевіряються на кожному етапі. Зокрема, перевіряються вартість активів, встановлюється наявність потенційного впливу на ключових державних посадовців (їх перелік є в законопроекті), визначається вплив на ЗМІ, при чому не лише корпоративний, як пропонує президент, а і через фінансування. Ми не сприймаємо боротьбу з блогерами, яку президент пропонує вважати деолігархізацією, і зосереджуємось тільки на телеканалах.

3. Наслідки для олігархів

Президентський законопроект визначає лише один наслідок для олігархів – вони не можуть приймати участь у великій приватизації.

Альтернативній визначає цілу низку зобов’язань, в тому числі у підсиленому моніторингу за належними олігарху підприємствами, щоб вони не перетворились монополії, кожна угода покупки активів підпадає під контролю АМК незалежно від суми угоди. І головне – всі чиновники, які раніше працювали на олігархів, а отже мають з ними зв’язки, підпадають під додатковий моніторинг з боку НАЗК.

4. Фінансування партій і передвиборчих кампаній

Один з ключових способів впливу олігархів на державну владу полягає у фінансуванні виборів. Президентський законопроект дозволяє олігархам фінансувати кандидатів без будь-яких обмежень.

Альтернативний законопроект істотно обмежує олігархів у можливості фінансування виборів, і відповідно, кандидати, які фінансуються всупереч таких обмежень матимуть проблеми з НАЗК і виборчими комісіями.

5. Контроль за ЗМІ

Відомо, що олігархи здійснюють вплив на суспільство через підконтрольні ним ЗМІ. Передусім, через вплив на інформаційну політику, коли той чи інший телеканал працює на підставі темніків і поширює чорнуху про одних і хвалить інших.

Президентський законопроект не містить нічого про це.

Натомість альтернативний встановлює вимоги до збалансованості інформації, коли кожен інформаційний посил повинен супроводжуватись оприлюдненням позицій всіх сторін конфлікту, коли забороняється замовчування істотний фактів, завдяки чому глядачі отримують маніпулятивну інформацію, не гірше ніж те що ми бачимо на ОРТ або Росія24. При чому контроль за збалансованістю здійснюється через авторитетні громадські організації, які працюють в сфері медіа, і які вже зараз регулярно оприлюднюють регулярні звіти про маніпуляції в ефірах українських ЗМІ.

Джерело

 

Зеленський через закон про деолігархізацію намагається взяти під контроль ЗМІ

Закон про деолігархізацію від Зеленського – це інструмент для перерозподілу медіавласності в країні. Так вважають народні депутати з «Європейської Солідарності».

«Мова не тільки про власників телекомпаній і продакшн, які торгують з Росією. Мова безпосередньо про президента Зеленського. Він ініціатор цих ініціатив. І він людина, яка безпосередньо бере участь у торгівлі з Російською Федерацією, продаючи їм свій російськомовний контент. Очевидно, що через інші фірми, але ця людина, яка безпосередньо багато років брала участь в цьому бізнесі, і розуміє, яких матеріальних втрат він може зазнати у разі вступу в дію законів від 16 липня», – пояснює Володимир В’ятрович.

«Але це однозначно станеться. Я думаю, що Зеленському вже треба змиритися і, можливо, трохи підтягнути українську мову, тому що після того, коли завершиться його президентська каденція, єдине місце де його будуть чекати – це його рідний «95 квартал», – говорить В’ятрович.

Народна депутатка Софія Федина вважає, що деолігархізація від Зеленського нагадує дії Путіна під час встановлення ним контролю над ЗМІ.

«Перше, що виокремили аналітики аналізуючи текст законопроекту про деолігархізацію – це те, що цей законопроект про переділ медіа власності. Хто на що буде впливати. Це все дуже співзвучно з олігархічним консенсусом, як колись влаштував Путін в Російській Федерації. Усі олігархи, які з ним не погодилися, були ліквідовані чи вислані, або ув’язнені. Тепер всі олігархи і власники великих медіа в консенсусі з Путіним ретранслюють путінську пропаганду. Мені видається, що Зеленський вирішив зайнятися таким же процесом. Якщо ти зі мною дружиш, то все буде добре, ти не олігарх. Якщо ні, то ти олігарх», – зауважила представниця «Європейської Солідарності».

Володимир В’ятрович вважає, що наразі відбувається підпорядкування Зеленським четвертої гілки влади.

«Ми маємо справу з черговою спробою Зеленського опанувати ще одну гілку влади. Ним опановано законодавчу гілку влади. Також не маємо сьогодні парламенту. Це філія Офісу Президента. Зеленському абсолютно підконтрольна виконавча гілка влади, така як уряд. Йому підконтрольна і така гілка влади, як судова. Закон про деолігархізацію – це штурм четвертої гілки влади, якою є ЗМІ. Власне, це і є головною метою шуму навколо деолігархізації. Захопити інформаційні потоки, захопити інформаційні канали під власний контроль», – резюмував народний депутат.

Джерело

 

Усі відео