Без ілюзій

Давайте вже без ілюзій. Думаю, потрібно реально бачити ситуацію. Не ховаючи голову в пісок і не втішаючи себе.
Історія з Медведчуком – лише шоу, операція прикриття. Жертва пішака чи коня в шаховій партії, аби взамін виграти все.

Ставка – вся Україна, тому кремль цілком готовий умовно пожертвувати комфортом і якоюсь частиною малоцінних активів свого давнього агента Медведчука. Тому що агент став надто очевидним, показовим. А таких, викритих, очевидних агентів використовують вже не за прямим призначенням, а трохи в іншій грі.

Абсолютно традиційно, два в одному:

1. Прикривають справжніх, прихованих агентів показною боротьбою з агентом показовим, демонстративним. Тепер завдання гебешного агента Медведчука слугувати показовим об’єктом «борьби».
2. Дискредитують реальні сили опору брехливими звинуваченнями в «співпраці». Агент Медведчук чітко виконує поставлене завдання. Відпочиває в палаці. Приїжджає з свого палацу в суд розказувати, що він все робив за наказами Турчинова та Порошенка. Надиктовує потрібні тексти для «пльонок». Такий наказ із центру і він його виконує.

А що насправді?

А насправді точно такий самий медведчук (тільки молодший і хитріший) керує у нас офісом ОП. Керує всіма переговорами в ТКГ (не просто, як Медведчук в свій час, причетний до обміну полонених). Керує міжнародними відносинами. Керує кадровими призначеннями. Вам легше від того, що прізвище в нього інше?

Ще один медведчук (Портнов) керує юридичним гібридним фронтом москви тут, в Україні. Кажуть, навіть держохорону йому забезпечили. Ще один медведчук “розслідує” вагнергейт. Ще кілька медведчуків керують Укроборонпромом, Укрзалізницею, ЗСУ. Купа дрібних медведчуків пропихують законопроекти в Раді. Аксьонов (фактично той самий Пушилін чи Моторола) тепер засідає в українському Парламенті. Закони приймає.

А вам, як дітям, підсунули показову ляльку для театрального биття.
Створюється штучна димова завіса з показової боротьби, гучних заяв, грандіозних проектів, «патріотичних» криків.

А що ж насправді?

1.Розвал ЗСУ, оборонпрому:

– загальна капітулянтська позиція вищого керівництва;
– фейковим «перемир’ям» воєнна ініціатива повністю віддана ворогу. ЗСУ позбавлені розвідки, можливості активної діяльності, деморалізуються;
– знижується рівень забезпечення;
– в червні відсутнє державне оборонне замовлення! Справді, а куди поспішати?;
– згортаються оборонні програми;
– російські снайпери методично відстрілюють наших солдат. Щоб хоч якось протидіяти цьому, патріоти та волонтери змушені власними силами постачати в бригади системи спостереження.

2. Відмова від підтримки союзників, її навмисна руйнація:

– постійний обман, «кидалово» МВФ, співпраця зруйнована;
– зруйновано незалежність НБУ, корпоративне управління Нафтогазом;
– сепаратні переговори Зеленський-Путін (навіть самі наміри про це) – це чіткий сигнал нашим союзникам «нам не потрібна підтримка, ми самі тут домовимось»;
– хамські заяви: «Байден, почєму ми до сіх пор нє в НАТО?» (на фоні 2-річної бездіяльності в цьому питанні), «Байден проіграл» – щодо СП-2 і т.п..

3. Спроби впровадження ракової пухлини ОРДЛо в тіло України. Тепер вже шляхом «всенародного референдуму», про що відкрито заявив Зеленський.

3. Федералізація (закон про місцеві референдуми). Реалізується те, чого москва добивалася десятки років.

4. Зачистка проукраїнської, прозахідної опозиції постійними наклепами, травлею в ЗМІ, продукуванням карних «справ» під керівництвом Портнова (такого ж агента кремля як і Медведчук). Наміри придушення опозиційних ЗМІ і єдиної реальної опозиції (через закон “Про олігархів”). Тобто придушення останнього опору, вільного слова у ВР та інформаційному полі.

5. Цементування диктатури, захоплення практично всіх гілок влади. Що здійснюється за допомогою старих, перевірених ще більшовиками, Лукашенком та Путіним, популістських тез.

6. Руйнація економіки, енергетичної незалежності, фінансової системи, інвестицій.
Буквально всі основні економічні показники неухильно падають. ВВП, промвиробництво, інвестиції, купівельна спроможність населення. Прибуткові держпідприємства стали збитковими. Ростуть лише ціни. Держава живе за рахунок запозичень під грабіжницькі відсотки.

Отже, не треба себе обманювати.