Здати ворогу енергетику – здати Україну без спротиву
Людина російського агента Деркача, фігурант розслідувань НАБУ за підтримки Слуг Народу, Батьківщини і ОПЗЖ стала міністром енергетики. Одразу за свавільним звільненням Коболєва з Нафтогазу. Брудні договорняки Зеленського і Ко з РФ вилазять прямо в Чистий Четвер. Здати ворогу енергетику – здати Україну без спротиву. Кремлю навіть війська будуть не потрібні.
За Смірновим – Татаров, за Татаровим – Уруський, за Уруським – Гутцайт, за Гутцайтом – Шкарлет, за Шкарлетом – Галущенко. Реванш тихою сапою та при пасивності громадян, які досі не зрозуміли – патріотичні вислови Зеленського є цинічним прикриттям реальної здачі України.
Це не Янукович, чиїх вірних кадрів все більше в уряді. Це значно небезпечніше, бо ворог, зробивши висновки з Революції Гідності, тепер діє гібридно. А агентура та її корисні дурні сьогодні вскриваються поіменно в списку тих, хто у Верховній Раді натиснув зелену кнопку.
Юлія Тимошенко знову всіх здивувала. Після того, як в Київській обласній раді «Слуга народу» виштовхав депутатів «Батьківщини» в опозицію (разом з ОПЗЖ), багато хто чекав розриву Юлії Володимирівни з президентською партією. Але не тут-то було. Під час голосування за нового міністра енергетики Германа Галущенко за його кандидатуру проголосували 17 депутатів «Батьківщини». Вкотре й знову Юлія Тимошенко підтвердила, ніщо не здатне похитнути її коаліцію з провладною партією.
Юлію Володимирівну не засмутили навіть такі факти, що за того самого Галущенка у повному складі проголосувала ОПЗЖ. І це не дивно. Галущенка давно називають людиною Андрія Деркача, проти якого впроваджені санкції США, як проти російського агента. Свого часу Деркач і Галущенко доклали чималих зусиль, аби українські АЕС залежали від російського ядерного палива. Очевидно, така людина на посаді міністра енергетики, та ще й на тлі відверто незаконного звільнення з посади голови «Нафтогазу» Андрія Коболєва, – це відвертий плювок у бік США. Людину, пов’язану з російським агентом, призначили керувати енергетикою – сферою, якою Росія Україну шантажувала завжди.
А потім Зеленський побіжить до Байдена по підтримку…
До цього можна додати, що й діловими якостями Галущенко похвалитися не може. Прибутковий за Порошенка Енергоатом (4,6 мільярди прибутку) під його керівництвом опустився у 2020 р. до 4,8 мільярдів грн. збитків. Що такий «менеджер» зробить з усією українською енергетикою за умов, що Україна вже імпортує електрику з Білорусі/Росії, здогадатися не складно.
Але Юлію Володимирівну все це не зупинило. Вона всіх цих проблем в Галущенку не бачить. Чому? Можливо, тому, що не хоче псувати стосунки з владою, бо все ще марить членством в провладній коаліції, а в ідеалі – посадою прем’єра. Після того, як Юлія Тимошенко вимагала імпічменту Кучми, потім з ним чаювала, потім була ним призначена віце-прем’єром по ПЕК, а потім знову вимагала імпічменту, чекати від неї можна ще й не такого.
А можливо, справа в тому, що Юлія Тимошенко не забула ще, як після першої її відставки з прем’єрів, восени 2005 р., вона разом з Віктором Медведчуком їздила до Москви на таємну зустріч з Путіним. Про цю зустріч тоді розповів опозиціонер Іван Старіков. А може, пам’ятає Юлія Тимошенко про чістосерде зізнання, яке вона написала в російській прокуратурі – без зізнання проти неї в Росії не закрили б кримінальну справу. А може, сняться Юлії Тимошенко досі 405 мільйонів доларів США, які вона залишилася винна держструктурам Російської Федерації ще з часів, коли разом з Павлом Лазаренком прокручувала афери на торгівлі газом. Ці гроші вона кілька разів намагалася погасити коштом держави Україна, коли була прем’єром. Все може бути.
Герман Галущенко таки став міністром з колосальним результатом у 305 голосів. У слуг, як я й передбачав, голоси збиралися тугувато й через прямий шантаж. Але самостійну більшість у 227 штук таки набрали, що було особливо важливо для Зеленського. А далі відбулося те, що лише підтверджує інформацію про переговори про формальну чи фактичну нову коаліцію. Річ у тому, що ухвалення майже всіх рішень у Раді є відповідальністю всіх депутатів, фракцій і груп та залежить від їхньої політичної чи фахової позиції. Майже всіх – це не абсолютно всіх.
Конституція чітко виділяє одне питання, коли рішення належить виключно до повноважень коаліції. Ідеться про формування Кабінету Міністрів. Чому Раду можна розпускати, коли руйнується коаліція? Адже ситуативна більшість може формуватися під кожен окремий закон і це нормально. Але Конституція визначає, що є випадок, коли діє спеціальна процедура, в якій задіяна виключно коаліція. І це формування уряду. Коли фракція голосує на за весь склад Кабміну, то тут навіть говорити нема про що – вона формально чи неформально, але входить у коаліцію та несе повну відповідальність за діяльність усього уряду. Але при обранні окремого міністра діє та сама виключна процедура. Нема права законодавчої ініціативи, лише висунення від коаліції. Так само й з відповідальністю за дії обраного міністра, який не є повністю самостійною фігурою. Він є частиною спільного механізму ухвалення рішень і член колективного органу. І за його діяльність, як і за весь уряд, відповідають усі фракції, що його обрали.
А тепер дивимося на результати голосування:
Слуги Зеленського – 227;
Оппі за Жоппі – 20;
Батьківщина – 17;
За майбах Коломойського – 14;
Довіра – 19;
ЄС – 0;
Голос – 0.
Тепер зрозуміло, хто в нас члени коаліції? А добавте голосування ОПЗЖ за Степанова й Шкарлета. Ще хтось буде розповідати казочки про Зеленського-патріота, який “так кардинально помінявся” після пари неоднозначних рішень РНБО та однозначних, але голослівних заяв? Або ж хто-небудь має вірити в фейкову деолігархізацію? Усі ці 305 осіб, а насправді 3 фракції й дві групи в повному складі й зафіксували себе, як коаліція та повинні нести повну відповідальність за дії уряду Шмигаля. А за діяльність нового міністра енергетики – то й поготів.
У цьому голосуванні я можу зрозуміти лише мотиви ОПЗЖ. Галущенко – дійсно їхній кандидат. Тут навіть ще треба розібратися, які там внутрішні протиріччя завадили одностайному голосуванню фракції. Новий міністр – абсолютно проросійський проект Деркача, який зробив дуже багато для руйнування енергетичної незалежності України, розвалу потужного комплексу Енергоатому, постачання виключно рашистського ядерного палива тощо. Сам факт обрання креатури Деркача на таку відповідальну посаду точно викличе дике обурення в США. Чого ще хотіти Москві та її сателітам.
А от голосування інших – це вже чиста корупція. У випадку слуг, то там зіграв основну роль корупційний фактор і особисті бізнес-інтереси клану Шефірів (Зеленського, очевидно, також не образили). “За майбутнє Коломойського” продемонстрували, що тяганина навколо 87-го округу – це просто для спортивного інтересу, а головне – це гроші й інтереси свого хазяїна. Пригадуєте, як Галущенко продав комерційну частину виробленої енергії (мала бути основою для заробітку й відновлення галузі) компаніям Коломойського за ціною нижче ринкової? Тепер Коломойському буде приємно не лише від ядерної генерації. Невелика група депутатів Ахметова дружно проголосувала “За”. Дивно було б, якби не так.
А “Батьківщина”, на жаль, уже давно та хвойда, яка хоч за самого Путіна проголосує, якщо отримає належну віддяку. До речі, тепер Тимошенко особисто несе відповідальність не лише за майбутні тарифи й інші антисоціальні заходи. Але й за результати попередніх дій Галущенка. Адже завдяки його зусиллям в нокаут відправлено ядерну генерацію, яка давала найдешевшу електроенергію для населення, за яке так бідкається Жуля Володимирівна. Нагадаю, що скасування пільгового тарифу за перші 100 кіловат і решта антисоціальних заходів – прямий результат роботи Галущенка в Енергоатомі.
Поза коаліцією лише дві фракції: Європейська Солідарність і “Голос”. У голосят, щоправда, “поползновєнія” були, але не склалося, тому поки також в опозиції.
Фото © Букви / Yan Dobronosov
