Олійна економіка
А чи знаєте ви, що соняшникова олія невдовзі подорожчає ще більше? «Куди вже більше?» – запитаєте ви. Наївні хлопчики! Я пам’ятаю 90-ті та гіперінфляцію. Повірте, ціни рости можуть так, що ваш охріневатор буде відторгнутий організмом за непотрібністю. Особливо, коли уряд робить все, аби було саме от так.
Уряд вирішив обмежити експорт соняшникової олії. Навіщо? Ну тому, що от ціни на олію підскочили, а треба аби вони не росли, бо у ЗЕкоманди рейтинг падає. Тому вони зробили, аби олії вивозили менше. Аби виробникові подітися не було куди, і він всю олію, яку не зміг вивезти, направив на внутрішній ринок і тим збив ціну. Логічно?
На погляд лівоти, що страждає на більшовизм головного мозку, надлогічно. На погляд мене, який давно живе законами вільного (і дикого українського) ринку, це обмеження – грандіозна можливість збагатитися правильним пацанам. Бо я точно знаю (і тричі перевіряв), виробники кровно зацікавлені зменшувати ціну, аби продавати більше. Але. В умовах, коли дорожчають пальне, комуналка (олію переробляють на підприємствах) і суми відкатів чиновникам, зменшувати ціну олії для виробника означає впасти нижче собівартості. Тобто виробляти олію собі у збиток.
Але ж Україна чимало олії експортує, заперечите ви. Внутрішнє споживання становить лише 7% від виробленої. Правильно, але експортують олію в першу чергу крупні холдинги на кшталт «Кернела» Андрія Веревського. А вони цілковито в змозі «парєшать» з правильними людьми в уряді. Нагадую, ми живемо в Україні, де за попередній рік падіння виробництва та провалу ВВП топ-олігархи збагатіли хто у 1,8 разів (Коломойський у якого половина активів заарештована ФБР), а хто у 2,7 рази (Ахметов). Далі зрозуміло?
А на кого ж тоді впаде обмеження? Відповідь – на виробників середньої ланки. Це вони нестимуть збитки. До чого це призведе? До «оптимізації» виробництв, тобто до їхньої зупинки та звільнення працівників. Тобто олії стануть виробляти менше, виробники максимально перекочують своїми підрозділами в офшори, надходження в бюджет упадуть, безробіття зросте, за всім цим зростуть податки – у першу чергу на… олію, бо то експортна одиниця. І ціни зростуть ще дужче. І знімуть вершки з ситуації… ті самі крупні холдинги, бо виробник-середнячок масово вріже дуба. Хіба не дивовижно?
Це я не враховую падіння попиту на українські облігації (вже відбувається) і валютну гіперінфляцію, яка обов’язково бабахне, тільки-но уряд втратить змогу стримувати здешевшання гривні. А буде, навіть не сумнівайтеся.
А як же треба боротися зі зростанням цін, запитаєте ви? А з ним НЕ ТРЕБА боротися. Боротися треба за те, аби пересічний українець більше заробляв, а не менше витрачав. Треба, аби бізнес від олігарха до ФОПа виробляв більшу додаткову вартість. Для цього треба аби галузі, що найбільше працюють на експорт (в першу чергу металургія і хімія), інвестували в модернізацію своїх виробництв, аби своїм працівникам вони платили більші зарплатні. Для цього треба, наприклад, наглухо заборонити імпорт дешевої електрики з Білорусі/Росії та примусити бізнес купувати електрику за високими українськими цінами. А для цього треба аби такі ціни платили всі – і прибиральниця, і олігарх.
Треба аби бізнесу було вигідно розвиватися, а для того треба спрощувати умови роботи, наприклад, зменшувати кількість контролюючих органів, як це робили за Порошенка. Тощо, тощо й тощо. А ще треба наводити лад у держпідприємствах, бо якщо наглядова рада «Укрзалізниці» собі дозволяє тримати Сірожу Лещенко з з/п 300 тисяч на місяць та гульбенити на пароплавах в той час, як експреси сходять з рейок, – цьому треба класти край.
Треба не ціни зменшувати – треба робити, аби продуктивність праці пересічного українця зростала від 2,9 доларів на годину як зараз бодай до 10. Але все це – працювати треба. Це все надто складно. Набагато простіше прийти до буржуя і сказати: «Бабки на стіл!» Тобто обмежити експорт. Єдине лихо – законів економіки не обдуриш. Олія подорожчає. Самі побачите.
