Париж. Постскриптум
Не писав детально про візит Зеленського до Франції, бо по суті не відбулось нічого. Цього візиту у практичному плані як не було, а з обговоренням окуляр Мендель ви й без мене впорались.
➡ Не люблю Зеленського, але й не люблю фейки, які підганяють під таку нелюбов. Наприклад, коли стверджують (а такого було півстрічки у ФБ), що Макрон спонукатиме Зеленського дати воду в Крим, розпочати прямі перемовини з терористами тощо. І я озвучив свою принципове бачення: якщо сам Зе не захоче здати українські інтереси, жоден лідер Заходу йому у цьому не допомагатиме. Макрон у тому числі.
➡ Який, до речі, вчора озвучив різку заяву щодо Росії. Зокрема, заявив, що міжнародна спільнота повинна провести “чітку червону лінію” у відносинах з РФ, оскільки її сьогоднішній підхід до РФ є “наївним”. Щодо активізації російської агресії – Макрон, як і Байден, вважає рівень напруженості “неприйнятним”. За його словами, проти РФ потрібно вводити санкції щоразу, як Путін демонструє “неприйнятну поведінку”. Сам він найближчим часом обговорить з Путіним українське питання, і не думаю, що робитиме це з позиції здачі інтересів Києва.
➡ Щодо т.зв. кластерів і стверджень, що тепер Україну будуть здавати “частинами”. А також вкидів російських інформаційних смітників про “перемогу російської дипломатії”. Якщо читати російські смітники, України і українців давно вже немає, нами правлять американські фашисти, а в країні залишилися тільки натівські в’язниці і хімічні лабораторії.
➡ Кластери… У Зеленського є пречудова позитивна якість – він сцикло. Саме ця якість укупі з почуттям самозбереження не дасть йому виконати “хотєлку” Москви за формулою: “спочатку вибори, потім кордон”, а також стати на шлях зґвалтування Конституції – надання ОРДЛО особливого статусу. Бо хлопчик добре розуміє: наступного дня його винесуть з ОПУ вперед ногами. Не врятують ані нацгвардія, ані ватяні друзі.
➡ Так що зрушень по Донбасу у найближчі місяці (боюсь, що й роки) не бачу. Імітація перемовин, періодичні загострення на фронті, стягування та відтягування військ, нові кластери та перетягування канату на перемовинах. 90% на те, що захоплювати нові території Путін не наважиться. Йому до сраки, питимуть воду кримчани чи не питимуть – про людей він не думає, думає лише про власні геополітичні амбіції. А ситуація наразі складається така, що велику війну він не потягне – і пуйло це добре розуміє.
➡ Час у даному випадку грає на нас, бо Росія все більше буде виснажуватись санкціями (до речі, новий пакет американських обмежень – у тому числі по СП-2 – слід очікувати у другій половині травня) та в’язнути у дипломатичних війнах з цілим світом. Україні ж за цей час необхідно отримати ПДЧ та статус особливого партнера США поза НАТО. А коли на Банкову прийде (чи повернеться) сильний лідер, Москву треба буде дотискати з позиції сили солідарного з нами Заходу.
Вибачте, що недільного ранку не про котиків, а знов про політику. Обіцяю після нашої перемоги постити лише білих та пухнастих. Гарного дня, бандерівці та україноцентристи!
