«Байден в дії!» ©
Так, за вчора відбулася низка публічних дипломатичних рухів, які проливають певне світло на зміст розмови Байдена з бункерним карликом. І на те, чому від США було так мало коментів на цю тему.
Судячи з усього, останніми днями з питання РФ тривали енергійні перемовини всередині колективного Заходу. І наразі завершилися перемогою позиції США. Бо одна за одною надійшли дві заяви, які свідчать – Захід підкреслено солідаризується зі штатівським дискурсом: спершу заява Білого дома, а потім – заява НАТО.
Дискурс цей Штати висловили в указі Байдена про подальші укомашування рашків. В указі цьому прикметний не так зміст санкцій, як саме формулювання, за що саме вони впроваджуються: “шкідлива зовнішня діяльність Росії”.
Також в заяві Білого дома про цей указ міститься повідомлення, що:
“Трансатлантична спільнота одностайно підтримує Україну проти односторонніх провокацій Росії уздовж лінії зіткнення на сході України, в окупованому Криму та вздовж кордонів України, а також погоджується з необхідністю негайного припинення Росією нарощування військової потужності і підбурювальної риторики”.
А також згадка про те, що частину санкцій США накладає в партнерстві з ЄС, Великою Британією, Австралією та Канадою.
Услід за цим документом від Білого дома надійшла заява НАТО, де прямо сказано, що НАТО цілком солідарне з позицією США і підтримує й сьогоднішні їхні дії по відношенню до РФ, і оцінку діяльності РФ як “сталу модель дестабілізуючої поведінки” (далі йде довгий перелік прикладів такої поведінки, на моє велике здивування, згадали навіть порушений Будапештський меморандум 😯 . Загалом заява сповнена дуже гострої лексики, тут не лише “дестабілізуюча поведінка”, але й “злонаміреність”, і “негайно” 🙂 .
Звісно, це все аж ніяк не гарантує нам убезпечення від агресора. Але принаймні свідчить, що великих різнації та хитань в стані Вільного світу нема. А також про те, що хай там що говорилося між Байденом та х*йлом, а до порозуміння вони абсолютно не наблизилися.
Тихіше, тихіше! Припиніть тріск розірваних на грудях сорочок і бурю від “кококо” – “Байден запросив путіна на зустріч! Байден хоче зазирнути путину в очі!”
За емоціями багато хто втрачає здатність бачити хроніку подій. Так ось, я вам її нагадаю.
Байден дійсно запропонував путіну зустрітися, щоб обговорити серйозну кризу, що назріла у світі в зв’язку з діями росії. І можливі шляхи виходу з нього (на що відповідь, до речі, не отримана. Але вона, швидше за все, буде).
І паралельно вводить нові санкції, попереджаючи, що “поки він обрав м’який варіант”. З формулюванням “про блокування власності в зв’язку зі специфічною шкідливою зовнішньою діяльністю уряду РФ» (не натяк, ага).
А слідом за розмовою робить те, що в США дуже давно не робив жоден президент. Просто видає указ про надзвичайний стан в США. Просто і мило, без “але і поки”:
“Повідомляю, що я видав наказ про оголошення національний надзвичайний стан у зв’язку з нетиповою і надзвичайною загрозою національній безпеці, зовнішній політиці та економіці США, створюваної специфічною шкідницькою зовнішньою діяльністю уряду Російської Федерації”.
Буває два варіанти “розмови” для наведення спокою.
Перший – коли в барі нахабного ублюдка намагаються умовити “не хулиганити”, заглядаючи йому в очі та замовляючи безкоштовну випивку, “щоб заспокоїти”. Що заводить його ще більше.
Другий – коли до нього підходить здоровий, міцний і явно добре підготовлений до бійок хлоп (з компанії таких же) і пропонує “Вийдемо, поговоримо?”
Сьогодення – саме другий варіант.
На цілком імовірній зустрічі розмову від імені нормального світу буде вести лідер наддержави, що несе відповідальність не тільки за свою країну, а й значною мірою за порядок на нашій блакитній кульці. А країна його знаходиться на піку сили і приведена в готовність до будь-яких дій. І причини цієї готовності позначені абсолютно чітко:
1. Підрив проведення вільних і справедливих виборів, а також демократичних інститутів в США і країнах-союзниках.
2. Участь в кібертерористичної діяльності проти Сполучених Штатів та їхніх партнерів.
3. Заохочення та використання транснаціональної корупції для здійснення впливу на іноземні уряди.
4. Екстериторіальні дії “щодо дисидентів або журналістів”.
5. Підрив безпеки в країнах і регіонах, що мають важливе значення для нацбезпеки США. Порушення загальновизнаних принципів міжнародного права, в тому числі принципу поваги територіальної цілісності держав.
Якщо хто досі не зрозумів, п’ятий пункт – це саме про Україну. Про Крим і Донбас. Про війну Росії проти України. Саме росії. Без всяких “але” і “нас там немає”.
Тому варіант для “поговорити” в цій схемі є обов’язковим як можливість уникнути крайніх варіантів ескалації. З можливістю хоч якось трохи “зберегти обличчя” для сторони, яку збираються “дотиснути”, а як ви хотіли? Так робиться у великій (найбільшій) політиці. Тому що тут відповідальність вже не “за порядок в барі”. Тут бажано уникнути необхідності дій, що рознесуть не тільки весь бар, а й, можливо, все, що навколо. Просто силою і тиском. І невідворотним і планомірним курсом.
Так вже робилося. Якщо хто не вірить, візьміть блюдце, свічку і запитайте на спіритичному сеансі “як воно все трапляється?” у Радянського Союзу (заодне запитайте – як там пломбір по 18?).
Тому з цього боку у нас як раз все як треба.
У нас самих – люфт на кермі та щось незрозуміле за кермом.
До речі, зараз самий відповідний по всіх параметрах момент, коли нашому “найвпливовішому політику світу” треба підняти дупу, відірватися від відосиків і відкрито звернутися до США за статусом “основного союзника США поза НАТО”, про що нам сигналізують відкрито і недвозначно з усіх боків.
Правда, поки я бачу тільки ображено надуті губки і перерахування, що Байден ще не зробив і що повинен зробити. Наш хлопчик, мабуть, освоює роль нахабної старої з казки про рибака і золоту рибку.
Так що припиніть про це все. Байден – файний хлоп зі сталевими яйцями. І все, що він повинен зробити як президент супердержави США (підкреслюю – США), і “світовий модератор”, він зробить.
Головне, щоб ми змогли скористатися вікном можливостей при позитивному результаті.
А, так, ще… Чи може конструкція “мирної розмови” накритися м’ятою пілоткою? Може. З огляду на психопата з “тієї сторони” може. Але тоді диспозиція зміниться зовсім. Тоді може виявитися, що не США на нашому боці. А ми на боці США. А тут вже є різниця. І це дорогого коштує.
Так що зберігайте спокій і тверезий розум.
Бо в кулемети ваші вже дивитися боляче. Ідеальне дзеркало.
Головна проблема останнього виступу президента США у тому, що його можна трактувати так, як вам того хочеться. Хочете — в зраду, хочете — в перемогу.
Якщо ви хотіли почути «США не нададуть Україні серйозної допомоги в боротьбі з агресором, обмежившись символічними кроками», ви можете знайти відповідний сигнал у словах Джозефа Байдена про те, що з Росією слід співпрацювати, американці не хочуть ескалації, та у тому факті, що більшість претензій до РФ зводилася до втручання в американські вибори, а не до агресії проти України.
Якщо ж ви хотіли почути зворотне, цитуйте той пасаж, де президент Сполучених Штатів згадував готовність захищати Україну та інших європейських партнерів.
Нещодавнє його звернення можна тлумачити в обидва боки. Так само, як і той факт, що, з одного боку, президент Байден сам пішов на контакт із Путіним та відкликав есмінці, що йшли у Чорне море, а з іншого, на наступний же день вжарив санкціями, до того ж справді вагомими.
Себто і слова, і дії президента США за бажанням можна тлумачити в двох протилежних парадигмах. Це не додає ясності.
Втім, давайте все ж дещо зауважимо.
По-перше, відповідь президента США на питання щодо Північного потоку-2 була доволі однозначною. США залишаються проти.
По-друге, цей виступ було спрямовано не тільки на американську аудиторію, а й на європейських партнерів — це видно по тому, як згадувалася Європа та її безпека. З огляду на це, деякі «миротворчі» нотки в тексті промови можна віднести на рахунок заспокоєння партнерів по інший бік океану, підігравання їхньому баченню ситуації.
По-третє, президент Байден чітко пояснив американцям, чому дії Росії є неприпустимими як щодо США, так і щодо їхніх союзників. Це — необхідний наратив, якщо президент справді розглядає варіант жорсткої протидії Росії. Це пояснення, навіщо така протидія, американському електорату, який в принципі не дуже цікавиться зовнішньою політикою. І саме цим можна пояснити серйозний акцент на втручанні РФ в американські вибори — хоча зараз мова йде не стільки про них, скільки про агресивні дії на українському кордоні.
Отже, за сумою ознак логічно було б поставитися до виступу президента США з обережним оптимізмом.
Звісно, якби він взяв курс на жорсткішу риторику, нам було б психологічно легше. Бо найбільше лякає саме перспектива того, що США спробують домовлятися з гопником, що лише спровокує його на подальшу агресію. Втім президент США має діяти з урахуванням не лише наших страхів, а й позиції його виборців та колег серед лідерів ЄС.
Дуже невдовзі ми побачимо, що з цього вийде. М’яч зараз на російській стороні.
Нам же, як і завжди, залишається зберігати спокій та чистити кулемета. Як би не розвивалася ситуація, її кінцевий результат залежить від нашої готовності дати відсіч агресору.
Тож підтримаймо таку готовність.
