На 30-му році Незалежності ми вимушені «вибивати» місце для україномовного контенту – Петро Порошенко

Петро Порошенко

Пані Ірма Вітовська-Ванца ініціювала у мистецьких колах дуже важливу дискусію про необхідність створення акторської спілки для боротьби з дефіцитом україномовного контенту.

Дійсно прикро, що на 30-му році Незалежності ми вимушені все ще «вибивати» місце для україномовного контенту і україномовних митців у культурному просторі.

Моя команда почала системну роботу з підтримки та захисту української мови, української книги та української пісні ще у 2014 і продовжує її й донині.

Особливо важливо сприяти українській культурі тепер, коли за мовчазної згоди влади відбувається демонтаж створених нами спільно з митцями й інтелектуалами культурних інституцій.

Тож я щиро підтримую починання пані Ірми. Як писав класик, «Лупайте сю скалу, нехай ні жар, ні холод не спинить вас»!


Ірма Вітовська-Ванца

Пост Світлани мене змусив довго думати…. Дякую, Світлано, тобі за чесність…

Колеги! Я може і сильно Вас дістала або образила… 😐 Але чи не варто нам створити врешті спілку? Чи не час винести питання про наш запит на діалог з виробничими компаніями контенту про реальні справи з виробництвом російськомовного контенту та дефіцитом україномовного? Проте, якщо і виробляється продукт іншою мовою (російською в таких реаліях), то чому у нас топові ролі надаються не українським акторам… Або чому в Україні на 30 му році Незалежності наші актори далі перебувають у подібних продуктах на умовах, що принижують саме питання надання послуг свого ремесла…

Я свій вибір зробила і аргумент викладу в коментарі нижче (мій коментар під згаданим постом Світлани).

Мені дуже болить така ситуація…

Чому ми маємо так мало проектів (‘”Кайдаші'”, “Перші ластівки”, “І будуть люди” та ін…).
Чи готові Ви, після відвертого діалогу, для необхідності розвитку внутрішнього ринку йти на певні компроміси?

Прошу під цим постом писати тільки текст щодо пропозиції утворення спілки, як Ви її бачите та Ваше бачення проблеми, що існує.

Ми повинні знайти вихід… Якщо і представники виробничих компаній долучаться, то буду рада. Нам потрібен відвертий діалог. Заради власного сумління та розуміння реальності, щоб давати собі звіт в подальших рішеннях та взаєминах.

Про спілку писав колись Roman Yasinovskyi. Час знову повернутись до цього. У нас є можливості зробити в zoom зустріч. Якщо Ви за, то пишіть все, що думаєте… Навіть критику.

Я знаю, як важко жити нашим ремеслом.
Даруйте за жорсткий мій допис, але то дуже вже…
Дякую.
Прошу писати тільки причетних до виробництва.

* * *

(коментар до посту Світлани)

Моя позиція і мої переконання є абсолютно сталими всі ці роки (для мене починаючи з Іловайська).

Не буде тут ніякої україномовної пропозиції, поки є ресурс (актори один з них), за допомогою якого можна розмивати питання ідентичності (і перш за все, у громадян України). Так на ніби простих , неконтраверсійних темах, ніби продукт для дозвілля, але це супер працює. Люди, що потребують орієнтирів в пошуку власного бачення, що відбувається, та народження власної громадянської гідності, далі утримуватимуться в заколисуваній реальності. Тому не дивуйтесь, що багато людей не розуміє, що відбувається, навіщо той Донбас, навіщо Крим, чого війна…

І наш шлях прокреслюється знову сплесками Майданів і новими втратами… Гідність – це питання не виживання, це питання боротьби.

Знаю, що якщо розраховувати тільки на акторство, то… 🙁 Тому всіх свої молодих колег або учнів направляю опанувати ще якусь професію, а краще ремесло! А ще мову (і не одну).

Я теж хотіла б попрактикувати російську (до речі, рідну мені перші 20 років), але в тому проекті, де можна працювати з російськомовними громадянами про болючі теми, на яких і будують свої темні справи. Теми про діалог двох світоглядів.

Моя дорога – моя (вона має чіткий детонатор у певному дні, й цей день все змінив). Ваш вибір розумію, десь навіть співчуваю, але чекаю, коли відмови будуть тотальними. Тоді й виграємо. Чекала. 😉  Ще почекаю…

А за Укрпатріотку дякую. 🙂  Сьогодні це вартує. А за тон мого посту, то вже даруйте, поносіть це в душі з моє… Коли і ролі, і гонорари (так звісно), і час (ось чого шкода)… Але таке… Значить, так і приймаю…
Не ображаюсь. Тримайтесь.

 

 

 

Поділитися:
Share
Усі відео