Хамством Мендель нас відволікають від щоденних провалів Зеленського?
Прес-секретар президента має допомагати керівнику долати інформаційні кризи, згладжувати проблеми, шукати порозуміння з журналістами, а не створювати нові скандали. Це важка робота, й кожен речник може написати книжку, як виходити з кризової ситуації, як допомогти президенту налагодити комунікації зі ЗМІ, як іноді треба брати удар на себе в спілкуванні з журналістами.
Я знаю всіх прес-секретарів українських президентів (окрім нинішньої) , знайома з багатьма речниками лідерів європейських країн, США і Канади, високо ціную їх професіоналізм і порядність, почуття гумору і самоіронію, ці обов’язкові якості необхідні, аби вижити у владі, та аби тебе при цьому не з’їли ЗМІ.
Але вперше на моїй пам’яті маємо речника глави держави, яка не згладжує щоденні інформаційні провали шефа, а навпаки створює йому додаткові – з експертами, журналістами, тепер ще й з закордоном. Яка замість комунікувати з суспільством, роз’яснюючи дії президента, дозволяє собі оцінки інших політиків. Замість проводити обіцяні щотижневі брифінги для журналістів, роздає прилизані смішні інтерв’ю, двох слів зв’язати не може окрім питання про політичних опонентів свого шефа, де вже дає волю нестриманості. Мене дивує тільки, що журналісти все це терплять.
Окрема розмова – це нинішні офіційні прес-релізи і сайт президента, який за стилістикою, манерою подачі інформації та наповненням перетворили в стіннівку провінційного вишу. В часи моєї роботи на Банковій тиждень без брифінгу чи інформаційний запит без відповіді за пару годин були би вже приводом для незадоволення журналістів. А тут все ок…
Профнепридатність. На жаль. І це, на жаль, правда. Чи як там пишуть зараз на Банковій?
А, можливо, це така тактика – нехай краще обговорюють хамство Мендель ніж щоденні провали Зеленського?
Люблю, коли оточення Зеленського дає інтерв’ю. Тому що це прекрасний момент для того, щоб зрозуміти поточну ситуацію в клоаці очима її жителя.
Чистий, неушкоджений інтелектом думальний апарат оточення Зеленського, прикривши наготу мислення фіговим листочком примітивних маніпуляцій і лесних епітетів, видає на гора все те, що відбувається там.
Коломойський, якого Мендель ще зовсім недавно характеризувала словами: “У мене до нього якесь почуття ревнощів, він перетворився на якогось spokeperson, речника неофіційного. Ну ось забирає в мене функції, розумієте?”, сьогодні в її словах характеризується наступним: “Людина живе собі на втіху. Гедоніст, можна сказати”. Що в перекладі з мендельської на українську означає: “Я офігівала і схилялася перед Коломойським, який настільки впливав на Зеленського, що скоріше ніж офіційні представники озвучував рішення, які пізніше приймав Зеленський. Але після санкцій США Зеленський прийняв рішення дистанціюватись від Коломойського (принаймні публічно), але не сваритись з ним, тому тут я залишу таку нібито негативну, але доволі нейтральну дистанційовану характеристику цієї персони”.
Особливо смішно це все читається на фоні паралельних розповідей про деолігархізацію імені Зеленського, санкції проти Коломойського і таке інше.
Чи, приміром, смішне про Богдана. В листопаді 2019: “Мене зараз заплюють, але це професіонал як для людей, які входять в політику”. Сьогодні: “Він потєряний, але як юрист він професійний”. Що в перекладі з мендельської на українську означає: “Ми його вже списали, але ще остерігаємось” і ще “Зализати керівництво до ран в нашій клоаці, а потім списати – це ключ до успіху”.
Про що свідчить характеристика Єрмака, який зараз, виходячи з характеристики, є головним в клоаці.
Авакова теж остерігаються. Дуже.
Порошенка бояться.
Кравчук став ручним шутом, який підтакує клоуну, відображаючи своїми фразами весь клоунський патріотизм, тому й став патріотом сам.
Дуже смішна проекція (з психології) на Цеголка. Тобто Цеголко, в очах Мендель, відображає всі ті негативні речі, які характерні їй самій. Ну і ще заздрість, звісно.
Що найгірше в цій усій історії – це те, що ці неушкоджені інтелектом особи прагнуть слави, вони ганяються за славою. Це й спонукає їх до подібних інтерв’ю, в яких вони намагаються наділити себе історичними ролями, акцентувати на власному неабиякому впливі на процеси. І ці голі амбіції, помножені на незайманий інтелектом думальний апарат, повною мірою показують ворогу, наскільки слабкою є влада в Україні та наша держава в цілому.
А щодо історичної ролі, то тут все просто. Вони, звичайно ж, увійдуть у підручники. Але зовсім не так, як би хотіли. Зовсім не так, як заспокоюють одне одного і як вигадують собі в рольових іграх.
Ввійдуть в історію як ідіоти, брехуни, злодії та зрадники.
