Як би опиралися фіни з 85% прокремлівських медіа у 1940-му?

У нас люблять приводити приклад маленької, але гордої Фінляндії, яка у 1940-му дала відсіч москві.

А я от не знаю, як би опиралися фіни, якби москва прямо чи опосередковано керувала б у 1940-му 85% фінських газет та радіостанцій? По яких би нон-стоп крутили, що Маннергейм – крадій, шоколадний барига і обкрадає армію? І що “нужно договаріваться»? І що у вас , фіни, насправді «гражданская война»? А армії «експертів», «блогерів» та «активістів» (підтримані ботами) щодня строчили б, що у війні винні фінські олігархи, які «наживаються на войнє» а не москва. І кричали б “пачєму Маннергейм нє сдєлал нам пєнсії как в США?”. А коли Маннергейм вводив військовий стан, “націоналісти” та «актівісти» кричали б про “узурпацію влади”? У Хельсінки кидали б гранати у власну нацгвардію, ставили б редути, перекривали дороги? Розказували б, що Маннергейм взагалі зрадник і російський офіцер (що так і було насправді, щодо офіцера звичайно, не щодо зрадника)? Кожні бойові втрати роздувалися, роками тягалися б «експертами» по ЗМІ та вішалися б особисто на Маннергейма? Якби судили бойових офіцерів за те, що посилали вояків у бій? Якби «націоналісти» та «активісти» бігли до Маннергейма з факелами та ідіотським питанням «Хто замовив Катю Гандзюк?» та «Почєму ти нє рєформіровал суди і нє поборол корупцію»?

Скажіть мені відверто, сильно б фіни навоювали тоді?

Ми таки сильно недооцінюємо вплив пропаганди і сучасні методи її поширення. Недооцінюємо, наскільки вона розкладає волю до опору, паралізує волю народу, руйнує державу. На заході почали це усвідомлювати лише після штурму Капітолію.

І мене насправді сильно дивує, як в таких умовах Порох зумів організувати настільки ефективний опір.