Просто класова ненависть
Яку ситуацію ми маємо на поточний момент? Рейтинг Зеленського падає, але украй повільно. Водночас рейтинг Петра Порошенка зростає так само дуже повільно. Ми в повний зріст опинилися перед перспективою, що рейтинг політсил і політиків очолять відповідно ОПЗЖ і Медведчук. Через 7 років після Майдану – вражаючий результат.
Очевидно, виборці Зеленського на виборах-2019 – це всі, хто розчарувався в системних політсилах і захотів нового, несистемного і незвичайного. Відомо давно, прибічників зближення з Москвою і прибічників шляху до ЄС і НАТО серед виборців Зеленського було приблизно порівну – 45% на 45% . Нині виборці, які тяжіли до ватників, стрімко перетікають під знамена ОПЗЖ і Шарія. В той час як проукраїнський виборець…
Проукраїнський виборець перетікає переважно до себе на кухню – він не підтримує нікого. Проукраїнський виборець, який проголосував у 2019 р. за «Слугу народу», чекає тепер нового «великого і простого» – месію, який так само розповість йому про «Україну своєї мрії» та багато і барвисто пообіцяє.
Доречне питання – чому ж ця категорія проукраїнських виборців не поспішає підтримати Петра Порошенка і його політсилу? Про це, не криючись, говорять самі опоненти Порошенка. І, якщо відсіяти всі ці «покинув добровольців в Іловайську», «послав на смерть моряків» та «прокурор без диплому» (руйнуються вони всі достатньо швидко), лишається головна претензія, на якій клином сходиться все.
ПОРОШЕНКО – МІЛЬЙОНЕР.
Саме похідним від цієї тези йдуть всі ці «офшори» ($3000 – у мільйонера!), «Мальдіви» (на них літають уже власники автосервісів), «барига», «газовий бізнес з Медведчуком» (творіння програми «Схеми», не підтверджене взагалі нічим), «Порошенко нас обікрав» (за 2 роки – жодного доказу) і подібне.
Ви бачили, з яким натхненням вата і ЗЕботва смакували, де Петро Порошенко проводив відпустку, – добрехалися аж до того, ніби він орендував яхту мільйонера Джеймса Саймонса, яка НЕ здається в оренду.
Очевидно, робиться все це з одною єдиною метою, аби вкотре нагадати українцям, що Порошенко – багата людина.
Знаєте, що це означає? Це означає, що політтехнологи вати і зелених успішно грають на класовій ненависті наших громадян. Що в свою чергу означає, що ця ненависть неймовірно сильна. Навіть через 30 років після зникнення комуністичної держави ми мислимо категоріями більшовизму. Коли наш пересічний громадянин бачить приклади чужого успіху, у нього включається не «я теж так хочу і буду працювати, аби це мати», в них включається шариківське «відняти і поділити». Заздрість замість бажання здобути.
Я не буду витрачати ваш і свій час просторікуванням на тему, що багаті та бідні – норма життя, і що є вони навіть в комуністичних країнах. Я не буду розповідати, якими шовковими стають борці за соціальну справедливість і деолігархізацію, коли отримують смачний контракт із структурами олігархів – довелося побачити. Я про інше.
От розумієте, там де існували багатії: Ост-Індські кампанії, нафтова монополія Рокфеллера, банки спекулянта зброєю Моргана, – там нині існують економіки Британії, Франції та США. Занепад, розруха і злидні нині існують переважно там, де довго і вперто будували «царство справедливості» – неважливо, на засадах марксизму чи певних релігій. Стіви Джобси, Білли Гейтси та Кремнієві долини з’являлися там, де існували акули капіталізму на кшталт Гетті та Ханта, і де гангстер Багсі Сігал побудував Лас-Вегас. Вони НЕ з’явилися там, де «від кожного по здібностях – кожному по потребах», там зуміли лише невдало копіювати створене акулами капіталізму.
Уже одне це мало б примусити замислитися 73% – яке майбутнє вони готують своїм дітям?
На жаль, про це вони думати просто не можуть. Ще в часи червоного терору стало зрозуміло – класова ненависть сильніша за логіку. Через 7 років після майдану ми в повний зріст стоїмо перед загрозою реваншу ОПЗЖ. У 2014 р. національне почуття змогло в українцях пересилити класове. Чи зможе нині?
