Провали чинної влади
Внутрішня політика
4 сесія Верховної Ради дев’ятого скликання засвідчила, що провладні сили в парламенті України – це лише департамент Банкової для обслуговування інтересів корупційно-імітаційної команди Зеленського.
Закон «Про Державний бюджет на 2021 рік» – це ще один фінансовий звіт про невиконання обіцянок Зеленського у сфері боротьби з корупцією.
У своїй виборчій програмі Зеленський обіцяв «Моя ціль — повна відкритість діяльності влади, автоматизація публічних процесів онлайн, зведення всього функціоналу держави до розмірів смартфону». «Слуга народу» перед виборами в розділі «Знищення системної корупції» називала пункт «Переведемо максимально можливу кількість державних послуг в онлайн». І це дійсно могло б бути кроком до боротьби з системною корупцією.
Але у Бюджеті-2021 на це коштів виділено обмаль. Є субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на розвиток мережі центрів надання адміністративних послуг в розмірі 231 млн.грн., – від першого читання до другого ці видатки скоротилися більші, ніж на 50%. Але це зовсім не означає, що це переведення послуг в онлайн, це кошти, насамперед, на створення ЦНАП у громадах у зв’язку з ліквідацією районів. Фахівці з питань місцевого самоврядування на місцях стверджують, що це критично мало як для ЦНАПів, так і для переведення послуг в онлайн. Одних ера у смартфоні з таким бюджетом не запровадиш. Відповідно, корупція у сфері надання адмінпослуг і далі буде процвітати.
У своїй виборчій програмі Зеленський пафосно заявляв «Бюджет держави повинен стати народною казною, а не системою забаганок народних депутатів». По бюджету-2021 якось цього не помітно. Досить глянути на традиційне джерело депутатської корупції – субвенція на соціально-економічний розвиток. Здавалося б, в період пандемії – не до «забаганок» депутатів. Але ні – 6 млрд.грн. на підкуп народних депутатів у бюджеті 2021 року закладено, мажоритарники від монобільшості можуть і далі отримувати свою долю від субвенції в округ. До речі, при прийнятті Держбюджету на 2021 рік по цій статті передбачалось 0,00 грн. Але, очевидно, з корупцією значно краще боротися, ніж без неї.
При прийнятті Держбюджету на 2021 рік Уряд і монобільшість Зеленського побили рекорд у виділенні коштів на утримання Офісу Президента, Кабміну і ВРУ та органів політичної поліції.
Частиною популістської програми Зеленського, з якою він ішов на вибори 2019 року, було скорочення пільг і привілеїв для держчиновників. «Мене б на один тиждень туди відправити, якби це було можливо. Я б їм влаштував! Кортежі – нах*! Пільги ваші – нах*! Дачі – нах*! Щоб простий вчитель жив, як президент. А президент жив, як вчитель» – так він говорив у своєму виборчому фільмі «Слуга народу».
Кортежі, пільги топ-чиновників, дачі в перекладі на мову Державного бюджету – це видатки на Державне управління справами. Скорочуєте пільги топ-чиновників, продаєте дачі, скорочуєте кортежі – це автоматично означає скорочення видатків Державного бюджету на Державне управління справами.
Разом з тим, досить порівняти бюджети, плановані і підписані при Порошенку (на 2018 і 2019 роки), і бюджети, плановані при Зеленському, щоб побачити, що витрати на ДУС, на Офіс Президента, на охорону Президента (УДО) тільки ростуть; при тому, що це відбувається у період пандемії, коли медицина задихається від недофінансування, а 11 місяців 2020 року ми закінчуємо з невиконанням плану видатків загального фонду Державного бюджету в 101 млрд грн. (за даними Рахункової палати).
Пандемія має і інший вимір – під час пандемії дуже багато візитів, у тому числі міжнародних, зустрічей переходять в он-лайн-режим, відповідно видатки на перельоти і поїздки мають скорочуватись. Але у Держбюджеті, прийнятому ВРУ на 2021 рік, ми маємо ріст видатків на Офіс Президента на 360 млн.грн.
По всіх вищих органах влади ми маємо у бюджеті 2021 «плюс по видатках» – по КМУ, по ВРУ, по ДУС. Складається враження, що влада перетворюється в корпорацію, яка працює на себе.
Очевидно, влада Зеленського свідома того, що любові від людей за таку діяльність вона не заслужить. Тому Бюджет-2021 відображає ще одну дуже рельєфну тенденцію. Команда Зеленського активно посилює органи, які вона сприймає як «око государєве» і «політичну поліцію – ОГПУ і ДБР. Безпрецедентна щедрість як для бюджету нашої країни – країни війни і пандемії.
| ДБР | ОГПУ | |
| 2018 | 651 567,3 | 7 162 177,1 |
| 2019 | 1 111 261,1 | 7 261 747,3 |
| 2020 | 1 485 135,9 | 7 856 155,9 |
| 2021 | 2 484 078,0 | 11 539 559,2 |
У ході останньої сесії «слуги» у ВРУ стали співучасником гучних корупційних скандалів.
Справа Юрченка
Крім системної атаки на антикорупційні органи і процедури, здійснені руками КСУ, представництво Зеленського у ВРУ повністю скомпрометувало себе покриванням корупції в своїх лавах. Рельєфною є провадження проти народного депутата від СН Юрченка, якого зловили на хабарі в 200 тис.дол.США. Не дивлячись на скасування недоторканості депутатів Генпрокурор довго блокувала арешт Юрченка, а потім Юрченко благополучно вийшов на свободу і тепер знову ходить на засідання Верховної Ради.
Потім ми дізналися, що “нове обличчя” Юрченко – фігурант крадіжки чотирьох пляшок пива з супермаркета кілька років тому.
Справа Татарова
Приклад толерування корупції в оточенні президента Зеленського – скандальна історія зі звинуваченням Національним антикорупційним бюро Офісу Генерального прокурора у свідомому зриві розслідування справи щодо заступника керівника Офісу президента Олега Татарова (шляхом зміни процесуальних керівників) заграє новими фарбами: топ-чиновника Офісу Президента Олега Татарова, якого підозрюють у причетності до фальсифікації експертизи у справі екснардепа та забудовника Максима Микитася, особисто «відмазує» президент Зеленський.
Ця підозра була і раніше, бо з Офісу Президента, не дивлячись на публічний розголос, досі Татарова не звільнено. Більше того, по Татарову не було навіть службового розслідування в Офісі Президента. Ні по його діяльності, ні по його заяві щодо НАБУ. При тому, в ОП поводилислужбове розслідування з менш резонансних приводів: скажімо, щодо ідентичності певних фрагментів виступу Президента Володимира Зеленського на спільному брифінгу з Президентом Європейської Ради Дональдом Туском та виступу Петра Порошенка на з‘їзді партії «Європейська солідарність». Варто відзначити, що ВРУ жодним чином не відреагувала на цей безпрецедентний скандал – не лише не створено ТСК, а й не заслухано в парламенті керівників правоохоронних органів.
Це не перший корупційний скандал в оточенні Зеленського: до цього були аудіоплівки директора ДБР Р.Турби, які свідчили про топ-корупцію, були «відеозаписи Лероса», які розкривали торгівлю державними посадами в Офісі Президента (підтверджене зверненням Зеленського до КМУ призначити одного з фігурантів «плівок Лероса» на посаду керівника «Енергоатома»).
Справа заступника керівника Офісу Президента Олега Татарова стає ще одним маркером, який свідчить, що особисто Зеленський покриває корупцію. Це у той час, коли Україна отримує все нові і нові дзвіночки про корупційну токсичність влади для міжнародних партнерів.
ВРУ з допомогою кнопкодавів проголосувала за кандидатуру міністра освіти С. Шкарлета, який розпочав процес скасування ЗНО і русифікацію освіти.
17 грудня 2020 року Верховна Рада України 226 голосами, при тому, що «голосували» картки відсутніх на засіданні Суркіса і Медведчука, підтримала призначення Сергія Шкарлета на посаду міністра освіти й науки України.
Цим самим було повністю спростовано те, що команда Зеленського нам подавала як свій великий здобуток – запровадження кримінальної відповідальності за кнопкодавство у вигляді штрафу. Реакція премєра Шмигаля дуже добре показує, як в Україні працює законодавство проти кнопкодавства: «Зверніться до суду, надайте докази для кримінального провадження, надайте відповідні експертні та судові рішення».
В інтерв’ю проросійському сайту «Страна» незаконно призначений міністр С.Шкарлет висловився за фактичне скасування ЗНО: «ЗНО – інструмент антикорупційної політики по надходженню до установ вищої освіти. Але воно було впроваджено, коли ліцензійних місць у вишах було значно менше, ніж охочих вступати. Сьогодні картина прямо протилежна. Я завжди підтримував ЗНО, але воно не повинно бути тільки елементом вступу до університету». Раніше Шкарлет вже висловлювався за скасування ЗНО при поступленні на заочну форму навчання. Варто зауважити, що зовнішнє незалежне оцінювання – це одна з найуспішніших реформ післяпомаранчевого періоду, яка була реалізована при Президентові України В.Ющенку і міністрові освіти і науки І.Вакарчуку. ЗНО, а не хабарі – стало перепусткою для здібних дітей з простих сімей у найпрестижніші ВНЗ. За результатами опитування Omnіbus Іnfo Sapіens у кінці 2019 року, 58% погоджувалися, що завдяки системі ЗНО вступники з різних населених пунктів мають рівні можливості вступити до найкращих ЗВО.
Ще одна «реформа» Шкарлета – 24 грудня МОН оприлюднило рішення Міністерства освіти і науки України від 15 грудня 2020 року про добір кандидатур до складу предметних (галузевих) експертних комісії та експертних груп. Великою мірю це також виконання вимог проросійських щодо деукраїнізації українських підручників. З інсайдерських джерел відомо, що йдеться про внесення змін до підручників щодо вилучення згадок у підручниках про Революцію Гідності та лідерів Євромайдану.
Те, що команда Зеленського не наважилась зробити руками парламенту, те вона зробила руками КСУ: з допомогою КСУ Зеленський скасував ключові євроінтеграційні реформи Порошенка: прийшов час антикорупційної реформи.
Руками Конституційного суду, який вже давно став ручним судом Зеленського, продовжується наступ на реформи, проведені при П.Порошенку. Тепер робиться спроба скасувати одну з найсильніших, найрельєфніших реформ часів Порошенка – запровадження електронного декларування. Ця реформа передбачала, що більше 1 млн. державних службовців, службовців місцевого самоврядування, депутатів всіх рівнів – від народних депутатів до депутатів сільських рад, зобов’язані до 1 квітня подати електронні декларації. Неподання декларацій – кримінальна відповідальність.
«Співпраця» Зеленського з КСУ розпочалася не сьогодні. У червні 2020 року Конституційний суд визнав конституційним абсолютно неконституційний указ президента Володимира Зеленського про розпуск Верховної Ради 8 скликання і призначення дострокових парламентських виборів на 21 липня.
Наступ на здобутки антикорупційних проєвропейських реформ Порошенка через КСУ – це прийом Офісу Президента і В.Зеленського. 11 березня 2020 року ухвалив Рішення № 4-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України, що складали зміст судової реформи П.Порошенка. У серпні 2020 року КСУ скасував обмеження на виплату зарплат топ-чиновникам – суддям, депутатам, прокурорам тощо (вони дуже страдали із-за зарплат в 47 тис.грн.). Потім було Рішення Конституційного суду про визнання неконституційним указу Президента України Петра Порошенка про призначення Артема Ситника директором НАБУ. На додачу до всього у вересні 2020 року Конституційний Суд відкрив провадження за конституційним поданням народних депутатів щодо конституційності закону про анбандлінг (відокремлення діяльності з транспортування природного газу, електричної енергії та забезпечення діяльності оператора газотранспортної системи, оператора системи передачі), що вимагала Єврокомісія.
Е-декларування було умовою безвізу. Фактичне скасування Конституційним судом е-декларування – це ще один крок до втрати Україною безвізу. Попередньо влада Зеленського вже у цьому напрямку крок зробила – розпочала наступ на незалежність антикорупційних органів, також руками КСУ, за що і отримала попередження від ЄС.
Відповідальність за скасування антикорупційних, проєвропейських реформ через КСУ – повна відповідальність Зеленського. Він сам її визначив. У мережі ФБ неважко віднайти пост кандидата у президенти Зеленського від 27 лютого 2019 року як коментар рішення КСУ про визнання неконституційною статті про незаконне збагачення: “Ідучи, сьогоднішня влада вирішила забрати з собою вкрадене у народу, в армії, що воює. Вчора ми дізналися про розкрадання в Укроборонпромі, сьогодні – про те, що влада руками суддів Конституційного Суду звільнила себе від відповідальності не лише за ці крадіжки, а й за інші, в рази більші. Конституційний Суд визнав неконституційною кримінальну відповідальність чиновників за незаконне збагачення. Тобто за все, що влада вкрала за останні 5 років, притягнути до відповідальності буде неможливо. Ми разом з експертами підготуємо нашу відповідь клептократам, щоб жоден із них не уникнув відповідальності. Кандидатів багато, але один із них, без сумнівів, сяде до в’язниці!”
За логікою Зеленського напередодні обрання президентом, КСУ – складова чинної влади і Президент має нести відповідальність за рішення КСУ. Тепер прийшов час відповідати Зеленському за рішення КСУ про скасування антикорупційних норм.
До здобутків президент Зеленський і монобільшість СН вписали прийняття закону про народовладдя через всеукраїнський референдум. Проте цей проект лише імітує демократію.
Прийнятий ВРУ закон про народовладдя через всеукраїнський референдум №3612 не такий, який обіцяв Зеленський. У виборчій програмі Зеленський обіцяв його першим законопроектом і це мало бути не лише про референдум: “Мій перший законопроект: «Про народовладдя». У ньому ми разом закріпимо механізм, за яким тільки Народ України буде формувати основні завдання для влади через референдуми та інші форми прямої демократії. У сучасній Україні це повинно відбуватися із максимальним використанням новітніх технологій”. Але ми тут не побачили ні місцевих референдумів, ні консультативних референдумів, ні інших форм прямої демократії.
Команда Зеленського нещодавно вже показала, як «багато» значить для «влади» і для нього «воля народу». 13 жовтня 2020 року Зеленський анонсував опитування 25 жовтня 2020 року: “25 жовтня на виборчій дільниці я задам тобі 5 важливих питань про те, що ми обговорюємо на вулиці, на кухні та в інтернеті, про що сперечаємось з друзями, батьками або таксистами. Про те, про що нас раніше ніколи не питали. 5 важливих питань, щоб дізнатися твою думку. Чи не вперше в історії незалежності ми запитаємо: “А що думаєш ти?” Чому твоя відповідь важлива? Тому, що буде так, як вирішиш ти”.
Після карикатурного і висміяного «опитування 25 жовтня» Зеленського жодного разу не прокоментував його результати. Він жодного разу його навіть не згадав. Про «результати опитування» лише партія «Слуга народу» коротко сказала на прес-конференції і більше до цього питання не поверталися.
Скоріше за все, така ж доля чекає і Закон «Про народовладдя через всеукраїнський референдум». Для влади це більше піар-привід, покликаний «збити хвилю» у зв’язку з «тарифними протестами», аніж закон, який відкриває можливості для врахування думки людей. Інакше, влада б ніколи не допустила, щоб такі системні кроки як запровадження нового районного поділу, створення територіальних громад проводилися без жодного врахування думки людей.
Врешті, положення закону по референдум настільки розширили повноваження ЦВК, що референдум за народною ініціативою з допомогою ЦВК можна заблокувати на будь-якому етапі.
Так, відповідно до частини п’ятої статті 30, при створенні ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою Центральна виборча комісія своїм рішенням направляє на збори громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою представника (представників) для посвідчення факту проведення зборів. Досить представнику ЦВК не з’явитися на збори і це делегітимізує проведення зборів.
Згідно з частиною першою статті 31, якою регламентується реєстрація ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, Центральна виборча комісія у десятиденний строк здійснює аналіз дотримання вимог цього Закону під час утворення ініціативної групи, а також аналіз документів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 30 цього Закону, на предмет їх відповідності вимогам цього Закону, Конституції України та приймає постанову про реєстрацію ініціативної групи або про відмову в реєстрації ініціативної групи із зазначенням мотивів такого рішення. Фактично, ЦВК отримує повноваження тлумачити Конституцію і «виявляти» відповідність чи невідповідність.
Якщо ЦВК виявила «невідповідність» Конституції, то це дозволяє зупинити процес реєстрації ініціативної групи і відтермінувати, фактично, на дуже тривалий термін. «У разі виявлення ознак невідповідності Конституції України питання, що пропонується винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативою, Центральна виборча комісія приймає постанову про зупинення процедури реєстрації та звертається до Президента України із клопотанням про направлення до Конституційного Суду України конституційного звернення щодо конституційності питання, що пропонується винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативою». Бо тільки на направлення клопотання до КСУ закон дає Президентові 40 днів.
Є великі сумніви щодо процедури формування окружних і дільничних виборчих комісій. Практично не гарантується рівне представництво прихильників і противників референдуму.
Наприкінці 2020 року фракція «слуг народу» у ВРУ робила спробу заблокувати набрання чинності норми про українську мову як мову обслуговування населення.
Внесений депутатами від «Слуги народу» проект Закону про внесення змін до Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” щодо скасування міри реагування у сфері обслуговування населення №4528 від 21.12.2020 передбачав скасування штрафів за невиконання закону по функціонування української мови як державної. Іншими словами, робилася спроба зробити закон недієвим. Під законопроектом поставили свої підписи майже три десятки «слуг».
Підписанти законопроекту проти української мови всі як на підбір – Євгеній Брагар, який пропонував продавати домашніх улюбленців і платити цим за комуналку; корупціонер і медіа-обслуга Коломойського Олександр Дубінський; Олександр Качура – відомий у минулому київський функціонер медведчуківського «Українського вибору», Ірина Алахвердієва, відома після діалогу Корнієнка і Арахамії, Ольга Руденко, менеджер з маркетингу ТОВ “Квартал 95”. Ну, і, звичайно, просто українофоби Максим Бужанський і Євгеній Шевченко.
Економіка
ВВП
Економіка України продовжила падати. І квартал 2020 р. – падіння ВВП на 1,3%, ІІ квартал – на 11,4%, ІІІ квартал – на 3,5%, прогнозована урядова оцінка по IV кварталу – падіння на 2,5-3%. За підсумками 2020 р. Мінекономіки сподівається утримати падіння ВВП в межах 4,8-5%. Прогнози Світового банку і МВФ більш песимістичні – на 5,5% і 7,2% відповідно. Серед основних чинників падіння – скорочення внутрішнього попиту, падіння інвестицій та погіршення показників експорту. Також негативний вплив мала і ситуація в АПК.
Промисловість
Падіння в промисловості – на 5,2% (найгірший результат після 2015 р. і другий підряд рік падіння у промисловості за президентства Зеленського – нагадаємо, у 2019 р. промисловість впала на 0,5%). Найбільше падіння – виробництво локомотивів і рухомого складу залізниці – падіння рівно вдвічі, по окремих напрямках харчової промисловості (зокрема, падіння виробництва цукру на 33%). По основних галузях промисловості України – по металургії падіння на 9,1%, по машинобудуванню – на 18,5%, по текстильній промисловості – на 7,4%, по харчовій – на 1,7%.
АПК
Рік був провальним для сільського господарства. За попередніми даними Держстату, індекс сільськогосподарської продукції у 2020 р. знизився на рекордні 11,5% (для порівняння, у 2019 р. було зростання на 1,1%, у 2018 – зростання на 8,1%). Якщо проблеми в тваринництві є традиційними для України вже протягом багатьох років, то в 2020 р. основним драйвером падіння була ситуація в рослинництві (падіння на 13,9%). У 2020 р. через посуху Україна мала гірший врожай ніж за попередні два роки – 65,4 млн. тонн зернових і зернобобових. Для порівняння, у 2019 р. – 75,1 млн. тонн, у 2018 р. – 70,1 млн. тонн.
Експорт/імпорт
За 11 місяців 2020 р. експорт товарів з України знизився на 3,5%, імпорт – на 12,9%. При цьому радіти більш серйозному падінню імпорту не варто, бо це створює системні проблеми для держбюджету (передовсім, для доходів від ПДВ з імпортних товарів). При цьому цифри по експорту були б значно гіршими, якби не різке зростання експорту до Китаю (на 92,4% до 6,3 млрд. доларів). По інших основних експортних партнерах явне падіння – у т.ч. по трьох найбільших експортних партнерах в ЄС – Італія (-24,2%), Німеччина (-15,9%), Польща (-3,9%). По інших традиційних експортних партнерах України також значне падіння – Туреччина (-9,6%), Єгипет (-17,2%). Падіння експорту товарів до РФ на 17,6%.
Торгівля, транспорт, будівництво
Якщо по торгівлі є певне зростання (хоча менше, ніж у попередньому році – на 8,4% проти 10,3%), то по транспорту йде серйозне падіння, особливо катастрофічне воно є пасажирообороту. Так, вантажообіг підприємств транспорту за 2020 р. впав на 14,3% (проти зростання на 2,1% у 2019 р.). А пасажирообіг упав на 63,9% (проти зростання на 2,6% у 2019 р.). По будівництву за 11 місяців 2020 р. вдалося вийти на незначне зростання (на 2,8%), але це майже в 10 разів гірший показник, ніж за аналогічний період 2019 р. (на 24,1%).
Провали у боротьбі з пандемією
Замість цільовим чином і вчасно використовувати кошти спеціально створеного для боротьби з коронавірусом ще в квітні 2020 року спецфонду, влада затягувала час і розтягували закладені у ньому кошти на далекі від боротьби з пандемією справи.
При цьому система охорони здоров’я була в критичній ситуації. А країна розплачувалася за її перебування на межі колапсу величезними втратами малого бізнесу і звичайних громадян від нокдаунів.
Невиконання важливих статей видатків
Загалом за підсумками року, як нещодавно повідомив голова Рахункової палати Валерій Пацкан, видатки за бюджетними програмами МОЗ за підсумками 2020 року були на 10,5 млрд грн меншими, аніж було заплановано. З них недофінансовано 2,1 млрд грн — на закупівлю засобів індивідуального заходу, тестів, обладнання та доплати працівникам лабораторій МОЗ (кошти Фонду боротьби з COVID-19); 1 млрд грн — на закупівлю медикаментів і лікарських засобів через довготривалі процедури закупівель.
Станом на кінець року з Фонду боротьби з COVID-19 вдалось здійснити касових видатків на 66,5 млрд гривень, що складає 82,2% від загальної суми Фонду. Як вже зазначалося на кінець року залишились взагалі нерозподіленими 2,5 млрд гривень
При цьому на кінець року з COVID-фонду Міністерству охорони здоров’я виділили лише 20,5 млрд гривень за загальним Фондом та 1,4 млрд гривень на закупівлю вакцини за спеціальним фондом державного бюджету.
Згідно з інформацією щодо виконання державного юджету, наданою Державною казначейською службою на запит StateWatch, станом на 1 січня 2021 року МОЗ витратило 88% із запланованих коштів за загальним та за спеціальним фондом державного бюджету (зокрема з Фонду боротьби з COVID-19), а саме 199,4 млрд з 225,5 запланованих. Відповідно, нереалізованими залишились 26 млрд гривень, що близько третини від остаточної суми Фонду боротьби з COVID-19.
Однак і ці витрати були результатом форсованого освоєння бюджетів в останні місяці і навіть тижні року, коли в лікарнях спостерігалася критична ситуація з забезпеченими киснем ліжками та необхідним персоналом, а з регіонів масово надходили повідомлення про відмову в госпіталізації.
Динаміка фінансування витрат протягом року була набагато гіршою. Наприклад за даними Мінфіну навіть наприкінці листопада 2020 року, тобто через вісім місяців після ухвалення рішення про запровадження весняного локдауну, на забезпечення лабораторій МОЗ та закупівлю засобів індивідуального захисту було використано лише 20% передбачених коштів — 0,8 із 4 млрд грн.
Провал підготовки до другої хвилі Covid-19
У результаті упродовж жовтня-грудня з регіонів надходило усе більше повідомлень про те, що проблема не у відсутності ліжок, а у тому, що влада елементарно не забезпечила їх підготовку до напливу хворих на Covid-19.
На початку грудня країну облетіли приголомшливі кадри із одеської лікарні №5, які оприлюднили волонтери, до яких постійно звертаються по допомогу родичі пацієнтів. Люди помирають просто у загальних палатах через нестачу кисню і брак лікарів.
Аналогічна ситуація була і в лікарні на сусідній Миколаївщині. «Часом дихали кілька людей по черзі по 10-15 хвилин від однієї точки. Якщо хтось затримував маску на хвилину, то і до рукопашної доходило». А за інформацією Миколаївської ОДА всього 502 із 1557 ліжок мали кисневі точки. В інтерв’ю буковинського лікаря Ольги Кобевко прямо констатувалося: «Перше – кисень. Його немає. Люди синіють, задихаються».
Анестезіолог Іван Черненко в опорній лікарні Одеської області повідомив, що кисень відсутній для більшості пацієнтів: «важко, коли ти знаєш, як допомогти, але ти не матимеш чим це зробити». Проблема з киснем – це колосальна проблема. За фактом, лікарні є заручниками цієї ситуації».
Але замість пояснювати причини провалу підготовки системи охорони здоров’я до критичної ситуації представники влади під час виступів в парламенті розповідали українцям, що «якщо заповненість сягне 100%, нам доведеться застосувати активацію протоколу медичного сортування». Обгрунтовували необхідність чергового локдауну, який болісно ударив по малому бізнесу.
І це тоді, коли за словами міністра Степанова для 100% оснащення киснем усіх лікарняних ліжок для пацієнтів із Covid-19 додатково потрібно було всього 795 млн грн при розмірі Фонду боротьби з Covid-19 у 66 млрд грн, які нецільовим чином використовувалися на будь-що, але не достатню кількість забезпечених киснем ліжок.
Ігнорування потреб медиків
Упродовж усього цього часу влада усіма можливими шляхами блокувала виплату медикам, які захворіли на коронавірус чи родинам померлих від нього медпрацівників.
Зокрема 25 січня Фонд соціального страхування повідомив, що отримав 37860 повідомлень про клінічно підтверджені випадки захворювання медичних працівників на COVID-19, з них 454 випадки смертельні. Проте лише 3396 випадків були визнані пов’язаними з виробництвом, у тому числі 79 – смертельні.
При цьому члени родин лише 36 померлих від Covid-19 працівників отримали від ФСС одноразові допомоги відповідно до загальнообов’язкового державного соціального страхування. А пожиттєві щомісячні страхові виплати для медиків, які отримали стійку втрату працездатності чи інвалідність внаслідок профхвороби на COVID-19 Фондом призначено наразі взагалі лише для 16 (!)медичних працівників.
У владі пояснювали цю ситуацію якимись бюрократичними і процедурними нюансами, які за наявності необхідної політичної волі могли бути вирішені ще навесні чи в крайньому випадку влітку минулого року. Однак цього так і не було зроблено.
Провал вакцинації
На початку 2021 року із усією виразністю виявилися і провали влади з підготовкою до вакцинації і закупівлею вакцини. Старт процесу затягується, а державні кошти витрачені на вакцину сумнівної якості і ефективності за високими цінами. Це ставить питання про переважання в логіці дій влади не інтересів українців та їх життя і здоров’я, а власних корупційних прибутків.
Є всі підстави вже зараз передбачити провал кампанії вакцинації в Україні через непрофесійність та корупцію в уряді. Адже станом на 21 січня у світі вакциновано понад 54 млн. осіб. Лідерами наразі є Великобританія – майже 5,5 млн. осіб, Ізраїль – 3,21 млн. та ОАЕ – 2,25 млн. Абсолютним лідером є Ізраїль, який вакцинував вже майже 40% населення. Всього вакцинацію розпочали щонайменше 50 країн. Більшість із них використовує вакцину Pfizer/BioNTech.
Україна — серед країн, котрі й досі що досі не розпочали вакцинацію проти COVID-19.
Хоча щодня у розвинених країнах вакцину отримують від 50 до 500 тис. людей.
В Україні цей процес навіть не розпочався. І перспективи вакцинації (навіть реальний початок масової вакцинації) наразі є туманними. Через злочинне зволікання керівництва держави та не зовсім зрозумілі з точки зору здорового глузду та доброчесності наміри керівництва МОЗ, Україна провалила контрактування вакцин, що загрожує зривом вакцинації у майбутньому.
Вакцинація у нас просто не може розпочатися – через фізичну відсутність вакцини в Україні. Міністр М. Степанов ще з весни декларував, що веде інтенсивні переговори з виробниками вакцин. ДП Медичні закупівлі України надіслало на Міністерство документи щодо укладання угод із кількома компаніями. Три місяці ДП очікувало згоди МОЗ. Тільки 10 грудня 2020 р. МОЗ уповноважило ДП «Медзакупівлі» на проведення першої операції з закупівлі вакцини.
При цьому з кінця жовтня всі медичні закупівлі країни перебувають під ручним управлінням безпосередньо міністра охорони здоров’я та його команди.
До цього міністр Степанов вже контролюв всі тендери в країні, які стосуються коронавірусу. Зокрема, йдеться про закупівлі засобів індивідуального захисту, медичне обладнання та швидких.
В кінцевому підсумку очільник МОЗ наполіг на укладанні лише однієї угоди на закупівлю вакцини – через фірму «Лекхім», яка має стосунок до Раїси Богатирьової – колишньої корумпованої очільниці відомства часів Януковича.
То ж не дивно, що ціна однієї дози цієї вакцини чомусь на $1 вища, аніж Україна могла б отримати в разі проведення переговорів професіоналами з «Медзакупівель».
За цей час вакцини в кількості, достатній для забезпечення колективного імунітету населення, змогли замовити не тільки країни G20 (Канада, США, країни ЄС), але й Мексика, Чілі, Єгипет, Аргентина, Таїланд, Еквадор, Коста-Ріка, Панама, Ліван, Перу, Філіппіни, Марокко, Малайзія тощо. При цьому кожна з цих країн має контракти з кількома виробниками вакцин.
МОЗ України лише 28 грудня 2020 р. уклало перший контракт про постачання лише однієї – китайської – вакцини від компанії Sinovac Biotech (яка ще не пройшла третій етап випробувань і офіційно не зареєстрована). Але і її законтрактовано лише 1,9 млн. доз. Перші 700 тис. доз цієї вакцини відомство очікує отримати в лютому 2021 року. 31 грудня 2020 р. Міністерство охорони здоров’я України відзвітувало про купівлю першої партії вакцини проти коронавірусу на суму 964 млн. грн. Назви вакцини та її виробника заступниця міністра охорони здоров’я Світлана Шаталова не повідомила. Найімовірніше, ідеться про ту ж таки китайську вакцину від компанії Sinovac Biotech. Фізично її в Україні ще нема.
Окрім того, Україна в межах глобальної ініціативи COVAX розраховує на 8 (максимум – 16) млн. безоплатних доз вакцини, яких вистачить для вакцинації 4 (або 8) млн. осіб (щеплення одній людині роблять двічі).
За словами очільника ДП «Медичні закупівлі України» А. Жумаділова, у середньому в світі на 1 людину замовлено 1 дозу вакцини. Канада і Великобританія зарезервували більше ніж утричі більше, ніж потрібно для щеплення свого населення. Для більшості розвинених країн відсоток потенційного охоплення складає 183%. Для України сьогодні мали б зарезервувати приблизно 40 млн. доз вакцин.
Але законтрактованої (чи потенційно можливої для України) на даний час вакцини не вистачить для виконання вакцинації населення від COVID-19, відповідно до затвердженого 22 грудня 2020 р. плану, який передбачає вакцинацію від COVID-19 протягом 2021–2022 рр. лише половини населення України (приблизно 20 млн. людей).
Решті українцям треба розраховувати або на вакцини від коронавірусу, які напряму у виробників закуплять фармацевтичні кампанії і привезуть до аптек та приватних клінік, або чекати, поки вакцину купить держава за бюджетні гроші.
Про це, до речі вже заявив головний санітарний лікар Ляшко. Йдеться про українців 18-59 років, які не належать до групи ризику.
У той же час Ізраїль, де вакцинація почалася ще 19 грудня 2020 р., поставив перед собою амбітну мету першим у світі вийти з епідемії COVID-19, зокрема, вакцинувати всіх громадян Ізраїлю віком від 16 років до кінця березня. Ізраїль – п’ята країна, що офіційно оголосила про масову вакцинацію від COVID-19 після Великої Британії, США, Канади, а також Росії.
Уряд Південної Кореї в лютому поетапно надасть усім громадянам країни безкоштовні вакцини проти COVID-19. У грудні минулого року міністерство охорони здоров’я Південної Кореї говорило про плани безкоштовно щепити проти коронавірусу 44 млн осіб (88% населення). Сеул замовив 64 млн доз вакцини в чотирьох компаній – AstraZeneca Inc., Pfizer, Johnson & Johnson’s і Moderna – для 34 млн осіб. Вакцину ще для 10 млн громадян країна сподівається отримати через міжнародний механізм COVAX.
У Європі вакцинація відбувається відносно повільно. Але у порівнянні з Україною всі європейські країни просунулися набагато далі.
У Німеччині станом на 8 січня вже було введено 477 000 перших доз вакцини. Саме німецькі вчені розробили першу ефективну вакцину Covid.
У Британії масова вакцинація за допомогою препаратів від Pfizer і BioNTech Британії почалася 8 грудня 2020 р. А 4 січня 2021 року британцям почали вводити вакцину, розроблену фахівцями Оксфордського університету і англо-шведської компанії AstraZeneca. Щеплення отримали вже майже півтора мільйона осіб (2,2% населення країни). Британська влада планує наростити темпи вакцинації до 2 млн. щеплень на тиждень, щоб до березня вакцинувати до 30 млн. чол. з пріоритетних груп – в основному людей похилого віку, працівників системи охорони здоров’я і людей з серйозними хронічними захворюваннями.
У Польщі деяким відомим діячам культури і політики зробили щеплення проти COVID-19 позачергово. Унаслідок скандалу звільнили двох посадовиців Варшавського медичного університету.
Тарифна криза
Платіжки за газ, електроенергію та воду для українців стали значно більшими, а розмір субсидій удвічі меншим, аніж за президенства Порошенка.
Майже удвічі зросла й вартість електроенергії для людей із невисокими доходами, які традиційно намагалися споживати до 100 кВт*год на місяць або не набагато більше.
Для них ціна перших 100 кВт*год електроенергії на час передачі влади від Петра Порошенка Володимиру Зеленському становила 90 грн, а з початку 2021 року – уже 168 грн.
Зросли й тарифи на холодну воду для населення. Зокрема тариф на постачання холодної води у м. Києві зріс із 21,8 грн за м3 на час передачі влади від Петра Порошенка Володимиру Зеленському до 25,4 грн за м3 зараз.
Але найбільше на сімейні бюджети більшості українських родин вплине зростання тарифів на газ, особливо для мешканців приватних будинків в українській глибинці, які використовують його для опалення.
Адже споживання у таких родин для обігріву навіть невеличкої хатинки становить близько 1,5 тис м3 за опалювальний сезон і більше.
Тим часом тарифи на газ для населення уже на січень 2020 року становлять: у ТОВ «Київоблгаззбут» – 9,88 грн за м куб (ще 1,74 грн за м3 становить виділений цього року в окрему платіжку тариф на розподіл газу, враховуючи ПДВ), «Харківгаззбут» – 9,9 грн (ще 2,28 грн за м3 коштуватиме розподіл), у ТОВ «Вінницягаз Збут» – 9,9 (ще 2,02 грн за м3 коштуватиме розподіл грн за м3), «Іванофранківськгаззбут» – 9,89 за м3 (розподіл коштуватиме ще плюс ще 2,29 грн за м3 коштуватиме розподіл), «Чернівцігаззбут» – 9,93 грн за м3 (розподіл – ще 2,76 грн за м3)
Після того як під тиском громадських протестів Зеленський здійснив черговий вихід у стилі Голобородька з вимогою знизити вартість газу для громадян, представники влади намагаються переконати українців, ніби тарифи стали нижчими, аніж за Порошенка.
Зокрема під час засідання уряду прем’єр-міністр Денис Шмигаль особливо наголошував, що «максимальна ціна на газ, яка встановлена зараз урядом на 1,5 грн нижча, аніж та, яка була під час опалювального сезону 2018-2019 років», коли президентом України був Петро Порошенко.
Насправді українці самі незабаром зможуть переконатися в брехні нинішньої влади. Адже насправді платіжки, які українці отримуватимуть після «зниження ціни» від Зеленського насправді будуть більшими, а не меншими, аніж за часів президенства Петра Порошенка.
Пояснення просте: у сезоні 2018-2019 років до ціни 8,55 грн була включена і вартість транспортування, а зараз це окремий відчутний рахунок. Тому навіть з урахуванням обіцяного представниками влади обмеження тарифу на транспортування на рівні 1,79 грн за м3 (а з ПДВ – це 2,15), сукупна ціна кубометру газу складатиме 9,14 грн за м3 (6,99+2,15) з вартістю доставки, що безумовно більше, а не менше, аніж 8,55 грн за м3, які були за президенства Петра Порошенка.
Більше того у лютому на українців усе ще чекають рекордно високі платіжки. Уже найближчим часом почнуть надходити квитанції за січень по 12-13 грн за м3, враховуючи вартість постачання.
І розповіді представників влади про те, що немає юридичного механізму, щоб знизити їх «заднім числом» виглядають жалюгідними виправданнями неспроможності нинішньої влади.
Руйнування ринку газу через невчасне реагування на виклики
Чинна влада зруйнувала запущений ринок газу і повернулася до адміністративного встановлення цін, як це зараз зробили на 2 місяці. Або ж ухвалювала рішення, які мали зворотну дію в часі.
Хоча досить було б, якби державні органи просто вчасно реагували на виклики, а ще краще – прогнозували і упереджували їх.
Маючи можливість влітку заповнювати сховища за середньої ціни імпорту газу в травні-серпні всього $102,7 (дані Держстату), у владі намагаються тепер переконати українців, що газ по 6,99 грн або майже по $250 за м3 – це начебто щедрий подарунок від Зеленського.
Однак нічого цього не було зроблено. Ані АМКУ, ані НКРЕКП, ані уряд не реагували належним чином на різко завищені монополістами-постачальниками ціни на газ.
Адже постачальники, які здійснювали постачання для 90 і більше відсотків споживачів тих чи інших територій уже з серпня почали виставляти ціни на 30-40% вищі, аніж ті компанії, які монопольних позицій не мали.
Так само як лише в грудні – безпосередньо в канун нового року НКРЕКП затверджувала тарифи на розподіл газу, які через місяць були визнані «невиправдано завищеними» після масових протестів громадян.
Тільки після масових тарифних протестів згадали про свої обов’язки і в АМКУ. Але що заважало виконувати свою роботу належним чином ще в з серпня-вересня минулого року?
За неповних два роки президенства Зеленського покладена на лопатки українська енергетика: замість випуску вітчизняних підприємств нарощується імпорт як вугілля, так і електроенергії
З 1 січня знову розпочалися активні закупівлі електроенергії із Білорусі. А 19 січня Міненерго ції країни повідомило про збільшення постачання електроенергії в Україну за 18 січня до 3,1 млн кВт*год. Причому разова потужність в окремі години сягала 500 МВт – це половина потужності типового українського блоку АЕС.
Причиною за словами менеджменту компанії стало те, що запаси вугілля на складах ТЕС різко знизилися через необхідність у грудні виробити в 1,5 рази більше струму, аніж було передбачено річними планами Міненерговугілля.
Проте насправді маємо результат бездарної політики влади. Адже насправді дефіцит вугілля внутрішнього видобутку спостерігається внаслідок того, що за даними Держстату за 11 місяців 2020 року в країні було видобуто на 25,2% менше вугілля, аніж за аналогічний період торік.
При цьому сама ДТЕК достроково відмовилася від оренди державних шахт Добропіллявугілля і передала їх назад державі через невигідність видобутку в нинішніх умовах.
Замість визнати, що криза в енергетиці стала результатом непрофесійної політики влади за останні роки, в уряді «заспокоюють» тим, що в разі дефіциту вугілля почнуть спалювати дорожчі газ та мазут. Дарма, що це різко збільшить і без того високу ціну на електроенергію на українському ринку.
А це означає, що рекордні платіжки, які українці таки отримають у лютому, є аж не випадковістю чи вимушеною ситуацією, а прямим наслідком тривалої злочинної діяльності чи бездіяльності нинішньої влади.
У пожежному порядку пропонується збільшувати переглядати і без того проблемний бюджет.
Навіщо було закладати від початку удвічі нижчий, аніж у 2017-2018 роках, коли президентом був Петро Порошенко, а газ коштував для людей значно менше, аніж зараз? Наприклад у бюджеті на 2021 рік на них закладено удвічі менше (36,6 млрд грн) коштів, аніж було у бюджеті на 2018 рік (72,7 млрд грн).
Відповідь проста: тому що зараз бюджетні ресурси набагато більше розкрадаються.
Слуги провалюють виконання бюджету уже третій рік поспіль .
Зокрема як свідчать дані Держказначейства за тиждень до завершення січня в бюджет надійшло менше половини запланованих доходів.
Із 61,9 млрд грн, які заплановано зібрати до Державного бюджету у січні станом на 21 січня за даними звітності Держказначейства надійшло лише 27,5 млрд грн.
Це 44% від плану на місяць. Причому по загальному фонду бюджету виконання ще гірше – 40%
Податкові органи взагалі зібрали менше чверті від запланованого – 6,87 із 29,88 млрд грн.
Намагаючись компенсувати власні провали урядовці перекладають проблеми на бізнес, чим ще більше підривають перспективи економіки, а відтак і наповнення державного бюджету в майбутньому.
Зокрема відшкодування ПДВ експортерам за підсумками перших трьох тижнів січня перебуває на рівні всього 17,7% від показників аналогічного періоду минулого року. Виплачено 1,2 млрд порівняно із 7 млрд грн за той же період торік.
Нагадаємо, що в грудні 2020 року за даними Держказначейства податкові органи також зібрали на чверть менше, аніж попереднього року – 34,7 проти 46,6 в грудні 2019-го.
Тоді, через провал виконання бюджету, ще з листопада було припинено фінансування усіх незахищених статей державного бюджету.
За підсумками 2019-го року недовиконання державного бюджету за надходженнями становило 35,3 млрд грн. В тому числі по податковій і митниці – 28,9 млрд грн.
Влада, яка вихвалялася намірами подолати корупцію в зборі податків та контрабанду на митниці, продемонструвала цілковиту неспроможність бодай нормально виконувати ухвалювані нею ж бюджети.
