Голокост означає «всеспалення»
Завдяки військам Першого Українського фронту 27 січня 1945 року було визволено в’язнів нацистського концтабору Аушвіц-Біркенау. Як відомо, першими браму головного табору відчинили солдати 100-ї Львівської дивізії з батальйону полтавця єврейського походження Анатолія Шапіро. На вшанування цієї події Генасамблеєю ООН встановлено Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Сьогодні Україна разом із усім світом молиться за тих, хто пройшов через пекло тотального знищення.
Масштаби загальнолюдської трагедії Голокосту, що розгорнулася, зокрема і на нашій землі, шокують — із шести мільйонів мирних мешканців України, які стали жертвами Другої світової війни, чверть склали євреї. А з урахуванням загиблих на фронті ми втратили близько 60% від довоєнного єврейського населення українських земель.
Протягом століть українці і євреї живуть разом на одній землі, у спільній країні. Тож ми, українці, розуміємо скорботу євреїв як свою власну.
Цей день — нагадування для нас, до чого може призвести політика нетерпимості та ненависті, загострення імперського божевілля й агресивний націоналізм.
Україна разом з усім цивілізованим світом непорушно стоїть за втілення ідеалів людяності, гідності та свободи. І наша спільна пам’ять — надійний запобіжник від повторення трагедій, подібних Голокосту і усій Другій світовій війні.
Ніколи знову. Вічна пам’ять жертвам Голокосту…
Найстрашніший артефакт сьогоднішнього дня – публікація фотографій сучасного концтабору в окупованому Донецьку, зони «Ізоляція», де утримують полонених. Символічно, що ці шокуючі фото оприлюднені в день пам’яті жертв Голокосту.
В Освенцимі вперше побувала двадцять років тому. В таборі смерті утримували батька В. Ющенка, і ВАЮ в архівах вдалося знайти рядок про солдата Червоної Армії, бранця Андрія Ющенка. Експозиція Освенциму вражає і назавжди закарбовується в пам’яті: груда взуття з крихітними пінетками немовляти і величезними солдатськими чоботами, волосся, яке нацисти обрізали з жертв перед крематорієм і потім використовували для матраців, зубні коронки, одяг, камери, де проводили медичні досліди над дітьми, кімнати для тортур, крематорії в полі, казарми і фото з живими скелетами.
В січні 2005 Президент Ющенко разом із іншими світовими лідерами були на церемонії звільнення Освенциму. На вулиці мінус 15, сніг, вітер, в цю пору казарми і крематорії викликали ще більший жах. Головними героями церемонії були старенькі чоловіки та жінки, в візочках, дбайливо закутані в теплі пледи, вони сиділи в своїх табірних шапочках і робах, одягнутих поверх зимового одягу. В кожного на руці було вибито табірний номер. Це – в‘язні , яких вдалося врятувати, коли радянські війська звільнили Освенцим. Тоді весь світ побачив потворне обличчя і людиноненависницьку сутність нацистського режиму.
В той самий час в Сибіру інший людиноненависницький тоталітарний режим щодня вбивав в ГУЛАГу сотні українців, євреїв, росіян, представників інших національностей, яких оголосили ворогами народу. Здавалося, концтабори, фабрики смерті назавжди залишилися в минулому, людство зробило уроки зі страшних подій Другої світової. На жаль, ні…
І досі існують тоталітарні режими і маніяки, готові катувати, вбивати, сегрегувати за іншу позицію. Кати, які сьогодні створюють концтабори, всі причетні до тортур громадян мають бути покарані.
Ніколи знову – це головний урок Другої Світової, і він має бути засвоєний.
В цей день пам’ятаємо всіх жертв Голокосту. В сучасній Україні не повинно бути місця для ксенофобії та расизму у будь-яких проявах.
Фото «Ізоляції» зі сторінки Станіслава Асєєва.
Голокост і вата
Сьогодні міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Треба казати прямо, йдеться про одну з найбільш жахливих сторінок світової історії. Німецький режим соціаліста Гітлера знищив у Європі біля 60% євреїв, біля третини ромів, а також поляків, білорусів, чехів… І українців. Я нагадаю, саме відповіддю на терор нацистів стала поява і боротьба Української Повстанської армії – руху опору, який не підтримував ніхто, крім самих українців.
Я чудово розумію, що відчувають євреї в цей день. Так сталося, що мої родичі-українці теж стали свідками проявів Голокосту. Бабуся розповідала мені, що творила дивізія СС «Адольф Гітлер» в єврейських селах під Уманню. Дідусь, в’язень нацистського концтабору, теж побачив чимало. Євреїв не просто нищили, їх нищили, так би мовити, на науковій основі, з усім німецьким педантизмом. Таке не мусить повторитися знову. Це не обговорюється.
Але от знаєте, нестримну огиду викликає, коли режим лицемірної скорботи по Голокосту включають в цей день відверті та приховані шанувальники путінізму. Чому? Та певно тому, що кати з СС виникли не на порожньому місці.
Я можу нагадати, що у той час, коли Адольф Гітлер ще ходив до школи, в Російській імперії євреїв уже заганяли за межу осілості, а ніжно любимий ватою «великий реформатор» канцлер Столипін впроваджував обмеження на навчання єврейських дітей в навчальних закладах і заборонив приймати євреїв до військових училищ. Саме Столипін поширив всі перелічені обмеження не тільки на іудеїв, а й на євреїв-християн. “Народи забувають інколи про свої національні задачі, але такі народи гинуть, вони перетворюються в гній, в добриво, на якому виростають і зміцнюються інші, більш сильні народи”, – гадаю, Гіммлер і Кальтенбруннер з радістю розписалися б під цими словами Столипіна. Чи був дотичний Столипін безпосередньо до єврейських погромів – питання відкрите, частина істориків вважають, що був.
А ви в курсі, що ніякого Голокосту могло не бути, якби не московські більшовики? Якби у 1932 р. Сталін просто не втручався б у Німецькі вибори? У сучасній Росії не бракує істориків, які стверджують, ніби німецькі комуністи Тельмана у 1932 р. розвернули безкомпромісну війну проти соціал-демократів і тим штовхнули їх в коаліцію з нацистами Гітлера з власної ініціативи, а не за наказами Комінтерна, який повністю контролював Сталін. Було б дуже смішно, якби не було дуже гірко. Влітку 1932 р. партія Гітлера програла вибори та була вся у боргах, а сам Гітлер всерйоз був готовий до самогубства. Проте…
Можна також пригадати факти, коли сталінська НКВД передавала євреїв, що намагалися рятуватися в СРСР від нацистів, прямісінько в міцні руки гітлерівського гестапо. Таке було в часи, коли гітлерівська Німеччина і сталінський СРСР були союзниками, тобто від вересня 1939 по 22 червня 1941 р. Після Пакту Молотова-Рібентроппа. Фактів – до біса.
Я знаю, чому вата так спекулює Голокостом, – вони й зараз намагаються прищепити думку, ніби від остаточного знищення євреїв Європи врятувала Червона армія, яка знищила гітлерівський режим. Це твердження, по-перше, – брехня. Гітлерівський режим знищила коаліція союзників двома фронтами, причому саме СРСР отримував від союзників допомогу по ленд-лізу, а не навпаки. А по-друге, вже після закінчення Другої Світової війни у СРСР-рятівнику євреїв катували вже сталінські НКВД/МГБ по справах космополітів, сіоністських заколотів та горезвісній «справі лікарів». До чого дійшов би Сталін, якби не помер у 1953 р., історія мовчить. Мовчить так само, як вата мовчить про факти перелічені мною.
А правда така. Голокост став наслідком постімперського синдрому, що охопив Німеччину після програшу у Першій Світовій війні. Бажання «снова павтаріть» породило Бухенвальд і Освенцим. Воно ж принесло війну на німецьких багнетах в країни Європи. І я знаю нині ще одну країну на сході, з якою зараз робиться те саме. Ця країна хворіє на постімперський синдром. Толерує етнічну ненависть. Несе війну сусідам. Нині.
Фото на заставці © Укрінформ
