Хоч хтось думає про майбутнє (відео)
Джон Байден звернувся до нації з двоетапним планом виходу з короно- та економічної кризи. Заздрість – негідне почуття, тому ми не заздримо, ні.
Ми спостерігаємо зі щирим замилуванням, як за різдвяним дивом. А що, так можна було? Глава держави, який не показує мавпочок, не кривляється, не випинає рахітні груди у маєчці, не пускає слину – мамо, де я?
Стриманий, компетентний, підкріплений нормальною професійною командою. Такі призабуті для України слова: системне бачення, комплексні заходи, оперативне реагування, статистична достовірність, довгостроковий прогноз…
Канєєєєшно, – скажуть особливо обдаровані зе-таланти. – Їм легко говорити, вони самі свої долари друкують. От якби у мене був доларовий станок, я б зразу всім надрукував по мільйону. Нє, спочатку собі мільярд. А тоді всім по мільйону, і стали б ми доларовими мільйонерами. Круто, ага?
Ну, ви і так стали доларовими мільйонерами, без станка. Але напрямок думки зрозумілий. «14 січня. Ось тепер вже точно – З НОВИМ РОКОМ!!!»
Тим часом найкрупніша економіка світу заявляє про безпрецедентну кризу: 18 мільйонів американців виживають тільки за рахунок допомоги з безробіття, закрилося 400 тисяч малих підприємств, 400 тисяч смертей від коронавірусу і так далі.
Метушаться, плани порятунку спішно впроваджують. Там теж буде 100 днів, уявляєте? Сто мільйонів вакцин за перших сто днів президентства, називається.
А знаєте, який пріоритетний напрямок заходів? Куди вони закопають свої гроші. Правильно, у дороги…. Або ні. У освіту, школи, виші, підготовку і перекваліфікацію працівників з метою підвищення конкурентоздатності американців на ринку праці:
«Інвестиції в економіку, а також набуття навичок та знань, необхідних нашим працівникам, щоб конкурувати і завойовувати світову економіку майбутнього».
Хороша новина для українців полягає у тому, що хоч хтось думає про майбутнє. Тобто є шанс, що воно таки настане.
Погана новина для українців полягає у тому, що вони власними руками вигнали компетентну і толкову владу, замінивши її клоуном – раз, і бабушкою клоуна – два. І ні про який розвиток і вихід з кризи не може бути мови, доки вони самі, власними руками, не приберуть це сміття і не зроблять усе як було.
