Дев’ять наших важливих надбань за півтора року, яких ми не помічаємо

Анна Оскомина
Анна Оскомина

Лонгрід ні про що і трошки оптимізму.

Дісклеймер.
В цей різдвяно-святковий період наполегливо проситься на волю мій демон магічного мислення. Я маю його іноді вигулювати, бо інакше мені стає психологічно важко витримувати поточні події. Тож раціональних критичних скептиків я прошу сьогодні йти мимо, бо я хочу поговорити про “вищий замисел” з тими, кому мої думки та емоції будуть співзвучні.

Ми точно знаємо, що ми втратили з обранням Зє. Кошти, надії, довіру, чиїсь життя, кращі можливості тощо, все перелічувати немає сенсу, бо зрештою все упирається в єдиний непоновлюваний ресурс – час. Ми втратили дуже багато часу, більше, ніж минуло фактично, бо на мою думку, ми маємо не стагнацію у державнорозбудівних процесах, а рецесію. Ми не стоїмо на місці, нас відкочує назад. І я бачу, як болить це усім, кому це очевидно.



Але ми дещо отримуємо навзаєм. Це болючий, але унікальний досвід, якого іншим чином ми б не змогли отримати.

Отже, 9 наших важливих надбань за ці півтора року, яких ми не помічаємо.

По-перше, це втілена наочно і розбита вщент мрія простого наріду про чистого та світлого месію, який прийде та спасе стражденний нарід від недолі та зубожіння. Ще не всі протверезіли, але до того прийде, я переконана. Дійде до всіх. Ну добре, до переважної більшості.

По-друге, дуже багато людей, яких раніше ми вважали більш-менш порядними, скурвилися до дна, проявивши свою ницість у всій красі. Деякі імена для мене вже тавровані назавжди. Але достатньо і тих, хто не піддався, не перебіг і не спаскудився. Цінуймо їх.

По-третє, на майбутнє в нас не буде вже лава запасних такою короткою. Вже досить багато людей і компетентних, і перевірених, і відданих Україні. Вони є, я переконана, майже в усіх сферах, і їх тепер буде достатньо для формування потужних реформаторських команд. Що ще важливо, багато хто з цих людей має реальну людську підтримку, що убезпечить їх від швидкого вигоряння. Саме отакий зе-тест, випробовування зеленими трубами мало статися, щоб ця люди викристалізувалися.

Вчетверте, і ми, і весь світ щедро хапонули дозу популізму та його наслідків, і, може, цього виявиться достатньо, а, може, процес ще тільки набирає обертів, але ми це згодом побачимо. Принаймні, перші результати є.

Вп’яте, ми пересвідчилися, що все, що побудоване на брехні, в сучасному світі довго купи не тримається, навіть якщо здається, що хтось щось добре заховав. Брехня, на якій було створено цього зеленого інкуба, і завдяки якій кодло прийшло до влади, тільки почала руйнуватися. Попереду найсмачніше.

Вшосте. Мені знайомі такі собі “політичні агностики” щодо попередньої влади. Типу, ми не знаємо, чи крав той Порох, чи не крав, хай доказують. А от знаєте, і хай. Хай дійсно спробують щось довести. І якщо все обмежиться отим недолугим воюванням з картинами, то це буде найкращий виправдальний вирок для ПП.

Всьоме. Ми випробували одне одного в найтяжчі, найтемніші часи для нас. Ми боялися, що розсиплемося, розбіжімося, розчавлені такою підступною та жорстокою поразкою. Але ми стоїмо пліч-о-пліч, як і раніше, і ми дієві, і ми небезпечні. Може, ми не надпотужна сила, але ми єдина сила, з якою рахуються.

Увосьме. Якщо спробувати змоделювати, що б було, якби Порох залишився на другу каденцію та попав би на коронавірус і на економічну кризу, ми з вами розуміємо, що його б просто роздирали на шматки, що б він не робив. Так, для країни все було б набагато легше та ефективніше, зі значно меншими витратами, але ніхто б того не цінив. Я навіть думаю, що його боженька уберіг, відвів навмисно на цей час, знаючи, що попереду. Без коронакризи ця зелена байда могла б на роки розтягнутися, а с цим фактором оно за півтора роки прозрівати почали. Такий собі грабельний експрес-курс, ще й екстерном. Бо боженька теж знає про невідновлювальність часу, тому цінить його.

І останнє. Я спостерігаю цікавий феномен з довірою. Люди дуже скучили за довірою до влади, а довіряти чинній не можуть. Вони потроху починають усвідомлювати, що насправді в них та довіра раніше була. Тоді вони могли набагато спокійніше займатися бізнесом, рішучіше інвестувати в свою справу, далекоглядніше планувати. Це була така приземлена, я б сказала, селянська довіра, коли селянин здатен передбачити, що врожай може бути “від сих до сих”, може прикинути виторг та податок, але точно знає, що до нього не прийдуть та не відберуть все зерно аж до посівного фонду. Наразі, навіть такої крихкої селянської довіри до влади в населення немає. ФОПи не дадуть збрехати.

Оцей момент переламний. Бо свого часу сліпою вірою людям підмінили ту необхідну довіру до влади, без якої не може існувати держава. Що означає цей процесс? Якщо він завершиться, і до влади прийдуть ті, кому народ може хоча б обмежено, але довіряти, країна дуже швидко поверне у правильне русло і рушить в ньому швидким темпом.
Бо невелика довіра стане точно краще, ніж величезне зневір’я.

Все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими.
А, як сказав Морфеус, “ми ще живі”.

Поділитися:
Share

Усі відео
  • Усі категорії