На телебаченні та з трибун це називають перемир’ям
Знову фронтові “новини”. Обстріли під Водяним. Нікого не дивує. Всі звикли. Раз в два три дні чергове повідомлення. Десятки порушень, за даними ОБСЄ. Новини. Сімдесят такий-то, дев’яносто такий-то день “тиші”. Промови посадовців. З неабиякою гордістю повідомляється то про припинення конфлікту, то про покращення статистики обстрілів. Морська піхота тримає смугу оборони.
Холодний вітер Приазов’я. Назва населеного пункту, яка знайома всій країні ще з 14-го. Водяне. Світанок. Тиша. Вітер з моря. Постріл. Ще постріл. Черга. Далекий стук АГС. Мислено рахуємо до трьох. Пішли приходи. Десь за спиною. Всі – в поле. Батальйон морпіхів в районі оборони.
На цей раз всі цілі. Трохи частіше забилося серце. Запис. Доповідь. Мовчимо у відповідь. Могло бути гірше. Опорний пункт роти.
Вечір. Декілька речень в зведенні штабу ОС. Попереду ще одна довга груднева ніч. Із очими, які поболюють від тепліку. Із прослуховуванням до кожного звуку. Завтра знов – світанок. Знов забажають повторити. Взводний опорник морпіхів готовий до несподіванок.
Грудень 2020-го. На телебаченні і з трибун це називають перемир’ям.
