«Дана» чи «Богдана»?
Вітаю, шановні друзі!
Дивні дива продовжують відбуватися із постачанням до ЗС України озброєння і військової техніки! Так, нещодавно з відкритих джерел стало відомо про те, що в Міністерстві оборони України розглядається питання щодо закупівлі для забезпечення ЗС України 152-мм самохідної гармати-гаубиці vz.77 «Дана», виробництва Чехії, для заміни наявних на озброєнні причіпних гармат-гаубиць Д-20 та самохідних гаубиць 2С3 «Акація».
При цьому наголошується на необхідності підвищення мобільності під час зміни вогневої позиції, з огляду на тактичні прийоми нанесення вогневих уражень по вогневих позиціях артилерійських та реактивних артилерійських батарей, яку застосовують російські окупаційні війська на Сході України.
Зокрема управління РВіА Командування підготовки Командування Сухопутних військ ЗСУ зазначає, що статистика тривалості вогневих нальотів, за витратою боєприпасів, наразі складає 2-4 снаряди на гармату, окрім того підвищення мобільності потрібно для гарантованого забезпечення вогневої відповіді із застосуванням тактичного прийому так званої «артилерійської вогневої каруселі».
Крім того, наголошується, що «Розглядають можливість закупівлі іноземних виробів типу «KRAB» (Польща)…. На заміну причіпних гармат наразі розглядають питання закупівлі й постачання 152-мм самохідної гаубиці «ДАНА-М2» виробництва Республіки Чехія». Словом, слушних доводів на користь оновлення більш ніж достатньо. Але ось тут і починають виникати питання…
Справа в тому, що однією з головних відмінностей САУ «Дана»/САУ 2С3 «Акація» від 155-мм самохідних гаубиць «CAESAR» та аналогів є не тільки калібр, а й довжина ствола – 28 калібрів (САУ «Дана»/САУ 2С3 «Акація»), проти – 52 калібри (САУ «CAESAR», САУ «Богдана» та аналоги), що дозволяє останнім наносити вогньове ураження на майже вдвічі більшій відстані, навіть стандартними боєприпасами.
Цілком зрозуміло, що забезпечення вогневого ураження противника на відстанях, що унеможливлюють вогневий артилерійський контакт у відповідь, за відсутності аналогічних засобів у російських окупаційних військ, може створити суттєві тактичні і оперативні переваги для ЗС України під час проведення операції ОС та суттєво змінити ситуацію на Східному напрямку агресії РФ проти України.
Незрозумілими є прагнення оборонного відомства щодо закупівлі зразків артилерійського озброєння, розробленого в 70-х роках минулого сторіччя, виробництво яких припинено в кінці 80-х, від іноземних виробників викликають ще більше питань на тлі інформації, що розроблення 155-мм самохідної гаубиці «Богдана» здійснювалось державним коштом із загальними асигнуванням в понад 140 млн грн на цей напрямок!
ТТХ САУ «Богдана», заявлені виробником, значно перевищують ТТХ «Дани» і знаходяться на рівні кращих зарубіжних зразків, значно перевищуючи російські аналоги. Із відкритих джерел також відомо, що тривалий період часу державні випробування дослідного зразка САУ «Богдана» були заблоковані невстановленими наразі особами з невідомих причин. І тільки нещодавно в ЗМІ з’явилася інформація про відновлення випробувань, яка однак потребує ще офіційного підтвердження.
Важко обґрунтувати ідею закупівлі 152-мм самохідної гаубиці vz.77 «ДАНА-М2», артилерійської системи, яку сама ж Чехія наразі розглядає як застарілу, намагаючись реалізувати САУ «ДАНА» третім країнам. Водночас власні збройні сили Чехія планує забезпечити 155 мм стандартизованою з країнами НАТО самохідною гаубицею «CAESAR» (CAmion Equipe d’un Systeme d’ARtillerie), виробництва компанії Nexter, Франція.
Наразі неможливо зазначити, які тактичні і оперативні переваги, з точки зору бойових характеристик, вбачаються Міністерством оборони при застосуванні самохідної гармати-гаубиці vz.77 «Дана» порівняно із самохідними гаубицями 2С3 «Акація».
Однак можна впевнено говорити про чергову незграбну і не дуже прикриту спробу під виглядом модернізації/оновлення артилерійського парку наших Збройних Сил провернути сумнівну оборудку за нез’ясованою наразі кінцевою метою!..
Задоволений, що питання закупівлі чеської САУ Дана 2М було сприйняте так жваво і викликало стільки емоцій. Оцінив святу віру окремих фахівців в те, що Дана 2М – «це наше все» і «що без неї – теж все!» Особливо сподобався наголос на те, що Азербайджан переміг у нещодавніх бойових діях виключно завдяки застосуванню цієї артилерійської системи.
Важко, щоправда, сказати як саме 9(?) одиниць (саме такі дані наводить The Military Balance 2020) могли переломити хід конфлікту, в якому рахунок артсистем йшов на сотні? Можна, звісно, апелювати до майстерного застосування цієї «стратегічної» батареї азербайджанськими артилеристами, але це так собі, дрібниця. Зокрема – на фоні лекцій про довжину ствола в калібрах, без вказання конкретної модифікації.
Артилерія, як добре відомо, – наука точна. Поговоримо саме про цифри.
Задекларована Міністерством оборони перспектива заміни 152 мм Д-20 і 2С3 вимагає постачання у війська близько 300 одиниць аналогічних, а ще краще – більш досконалих артсистем. За даними The Military Balance, станом на 2016 рік у Чехії на зберіганні знаходилось не більше 40 одиниць. Важко припустити, що ця кількість збільшилася, адже зі зберігання у зразка зазвичай шлях лише до списання і утилізації. І зараз, за контрактом з Україною на суму 40 млн доларів США, 26 з них дообладнані шляхом встановлення автоматизованих систем прицілювання, супутникової навігації, засобів зв’язку тощо.
Виникає закономірне питання – що далі? Припустимо, що економічні можливості дозволять нашому оборонному відомству в перспективі придбати всі 40 одиниць. Питання «що далі?» від цього не зніметься!..
Спробуємо на нього відповісти.
Само по собі співвідношення потреби (300) і наявності (40) може викликати лише усмішку. А ось перспектива формування чергового «зоопарку» з різнорідних зразків, цього разу – в артилерії, схоже, здається цілком реальною.
Розрахунок на розбудову в Україні ремонтної бази для 40 одиниць іноземної САУ (мова йде саме про суто «артилерійську» частину!), яка вже більше як 30 років тому знята з виробництва в самій Чехії, виглядає примарним.
Два самохідні артилерійські дивізіони, як їх зараз бачать нинішні «стратегі від скорочення», по 12 гармат – це навіть не повноцінна БрАГ, і зовсім не артилерійська бригада. Потенційно – це лише екзотична складова одного з таких формувань і не більше за те.
На тлі всього зазначеного вже якось несерйозно виглядають нагадування про «радянський» калібр 152 мм у світлі задекларованого переходу на технічний стандарт НАТО в 155 мм. Та й зауваження про те, що не все так добре з кількістю боєприпасів цієї номенклатури, на певний час можна забути.
Насправді, все значно цікавіше! Це не історія про «Дану2М» і «Богдану», і не про безспірну технічну перевагу чеської САУ, і навіть не про калібри. Це історія сумнівного антидержавницького підходу, заплутаних рішень і авантюри, на яку наважуються в Міністерстві оборони і за яку платникам податків пропонують викласти чергові мільйони в твердій валюті!
