Трішки про духовність, традиції та реальний стан справ
Ви коли-небудь чули, щоб громадяни справді розвинених країн пишалися своєю високою духовністю чи неймовірною моральністю?
От і я не пригадую.
А чому ж так?
Серед розвинених країн є дуже ліберальні, а є відносно консервативні. Та навіть останні скоріше пишатимуться достатком чи зовнішнім впливом, чи культурними надбаннями, чи навіть спортивними досягненнями. “Зате ми найдуховніші” – це відмазка скоріше бідних країн ісламу чи африканських країн. Або ви самі знаєте кого.
А чому останні її так полюбляють?
А тому що для того, щоб пишатися добробутом, потрібно його спершу створити. А це важко. І дорого. І довго.
А духовність крута тим, що її можна просто проголосити. Бо вона не вимірювана. Достатньо просто сказати “ми найдуховніші, не те що той загниваючий Захід”. Як ти це спростуєш?
Тут може бути така колізія, що насправді співставити можна. Наприклад, підрахувавши кількість дітей у дитбудинках. Чи рівень побутового насильства.
Але мало хто це робитиме.
І ще: духовністю можна просто оголосити локальні традиції. Це як намалювати мішень довкола місця влучення. От ми духовні, бо ми свинини не їмо. А вони бездуховні, бо їдять. Бачиш, люде, яке падіння нравів. Як добре, що ви живете не в них.
І ще: духовність можна просто рахувати не від того, що на папері, а від того, що проголошено. Як казав екс-президент Ірану американським студентам “а в нас геїв нема”. Ну отак. Не родить геїв благословенна перська земля. А ти доведи, що родить. Це зараз поза обговоренням того, чи можна вважати ЛГБТ-стосунки аморальними, а лише як ілюстрація до твердження “ти завжди можеш закрити очі і сказати, що Всесвіту нема”.
Чи от усі росіяни знають, що в Нідерландах усі наркомани. Бо там траву дозволено. Насправді це не по голландських під’їздах шприці розкидані. Але ця мила гра у лицемірство передбачає співставлення не реального, а задекларованого, не того, що насправді, а того, що ви проголосили реальністю.
Саме тому ці підходи так популярні серед тих, кому в реальності пишатися нема чим.
Проблема в тому, що якщо ними зловживати, то приводів до справжньої гордості може так і не з’явитися.
