Не бійтеся!
Не бійтеся! Нікого і нічого.
Так, після (згодом боягузливо видаленого) посту Шалайського про «бити порохоботів ногами» ледь не кожен п’ятий комент майорить погрозами «а от коли вас ногами!» «та ви скоро вихопите!» «та в морду вас!». Це правда. Так, вже абсолютно аполітичні знайомі звернули увагу, що соцмережі ніби сказилися – сваряться між собою близькі люди. Це – теж правда. Так, рівень агресії на соцмережах перетнув усі допустимі межі…
Але. Зверніть увагу – більшість коментів про «в рило вас» походять від осіб з недавно відкритим акком та з малюнком або голлівудським актором на авці, які починають пускати бульбашки зразу як їх переводять на теми побічні від обговорюваних. Від тролів. Зверніть увагу, що ті (нечисленні) корисні ідіоти, які теж захопилися темою «порохоботів – ногами гамселити», труть свої пості зразу як там з’являється порохобот, який їх реально знає. В мене – один уже і слухавку не бере. Знають бо – за слова, бува, доводиться відповідати.
Агресія на соцмережах – зашкалює. І в той самий час я спокійно ставлю своє фото на авку і так само спокійно ходжу вулицями. Я не бачу сенсу боятися. Що можуть ці звірятка? Побити мене? Так я можу і здачі дати, сутичка на вулиці справа така – піти за вовною, а повернутися стриженим там легше легкого. Вони страшніші за запорізьку гопоту? За запорізьку вату? Бу-га-га! Кошенята, знайшли кого лякати!
Знайомі знакові фігури з боку блогерів-зраднюків (а вже повірте, таких я маю чимало) навіть не пробують зі мною завести розмови «за життя». Знають, переконувати мене марно, а спробувати погрожувати… Так я ж доказів зажадаю. Тут і зараз…
Стояти – обтікати, коли тебе виставили треплом, бажаючих не знаходиться.
Мета цієї агресії – очевидна. Цілком вірогідно, що вони готують нові «недо-майдани» на 14 березня – на День добровольця. Але швидше – не тільки це. Перед лицем загрози втрати смачних грантів, Шалайський і подібні йому запустили хвилю агресії цілком свідомо. Їм треба розхитати і повалити чинну владу. Вони знають, що серйозна перепона їхнім намірам – порохоботи. Щирі прибічники чинної влади. Ті, які думають власними головами, а не тільки споживають догми всепропадл.
Що з ними робити, якщо всі інші засоби уже не діють? Залякати. Створити на мережах океан агресії, змусити замовчати…
Пост Шалайського про «порохоботів гамселити ногами» лайкнули громадські активісти, депутати, борці з корупцією, цілий чинний міністр, представники «Трансперенсі»… І все – як годиться. Ніби – так і треба. Парасюк ломився в номер до журналіста зі спорядженим автоматом на плечі… Скільки б галасу стояло році в 2013-му, якби отак само з відкритою зброєю в номер до журналіста ломився регіонал?
Знаєте, що мені все це нагадує? Поведінку тітушок. Та сама тактика «дражнити – але не бити». Залякувати. Сіяти зневіру. Затикати роти. Маю привітати активістів і борцунів – вони поставали гопниками. Сявками. Урлою запорізьких околиць з моєї юності – тою самою, якій я рихтував рила ще коли носив завужені джинси, шкірянку та хаєр до плеч. Тоді опинитися проти урли сам на сам – вважалося везінням, нормальна сутичка для запорізького неформала була перевага три на одного з їхнього боку. Та й те – не боялися.
Вони так довго займалися боротьбою проти тітушок, що самі поставали тітушками. А тітушки, як і будь-яка гопота, чіпляють лише тих від кого відчувають страх і неспокій. До тих хто їх боїться.
Не бійтеся.
