Петро Порошенко: Українська влада має твердо заявити свою позицію щодо подій в Білорусі

Продовжую уважно слідкувати за розвитком ситуації в Білорусі. Після 9 серпня країна перебуває у новій політичній реальності. Наша відповідальність як сусідньої держави, як справжнього друга і, нарешті, як законодавця демократичних правил в регіоні – твердо заявити свою позицію.

Українська влада має надати чіткі відповіді на всі питання, які нас турбують.

По-перше, чи визнає Україна президентські вибори у Білорусі як такі, що не були ані вільними, ані справедливими, ані демократичними?

По-друге, чи визнає Україна Лукашенка демократично обраним главою держави і буде далі розвивати з ним відносини?

По-третє, чи підтримує офіційний Київ позицію цивілізованої спільноти і білоруського народу щодо проведення нових президентських і парламентських виборів у Білорусі?

По-четверте, що планує робити України для забезпечення національних інтересів під час обговорення питання Білорусі на екстреному саміті ЄС вже цієї середи? Чи так і не побачимо активну дипломатію президента України у співпраці з лідерами ЄС та його держав-членів для координації наших підходів?

По-п’яте, чи підтримує офіційний Київ запровадження цільових санкцій ЄС проти осіб, причетних до брутального порушення прав людини та застосування сили проти мирних громадян? Якщо так, то чи запровадить Україна аналогічні санкції на національному рівні?

По-шосте, чи не час було б скликати засідання РНБО для затвердження комплексу заходів з метою забезпечення національної безпеки України, включно із зміцненням наших північних рубежів, в умовах посилення російської військової присутності в Білорусі?

По-сьоме, чи не час Україні переглянути політичні відносини з авторитарним режимом, який здійснює репресії проти власного народу і сфальсифікував результати виборів?

По-восьме, в умовах антиукраїнської істерії з боку білоруського режиму та зрадницької позиції в питанні передачі «вагнерівців», чи аналізує влада плюси і мінуси зміни Мінська як переговорного майданчику Тристоронньої контактної групи?

Якщо аналізує, то хотів би нагадати: свого часу я особисто лобіював Мінськ як місце для перемовин з Москвою щодо миру на Донбасі, прагнучи сприяти припиненню міжнародній ізоляції Білорусі, її європеїзації та демократизації.

І ще одне – не менш важливе. Як українська влада планує протидіяти спробам Кремля анексувати Білорусь, зробити її російською провінцією?

Офіційний Київ повинен якомога швидше визначитися в своїй позиції та підтримувати білоруський народ, який демонструє мужність і твердість та вимагає змін заради майбутнього своєї країни. Так само переконаний, що у наших міждержавних відносинах обов’язково буде і завтра, і післязавтра. Однак, з якою саме Білоруссю ми хочемо це «завтра і післязавтра»?

Жыве Беларусь!

* * *

I keep closely monitoring how the situation in Belarus is developing. After August 9, the country entered into a new political reality. Of our responsibility as a neighboring state, a true friend and, indeed, as a legislator of democratic rules in the region is to declare our position firmly.

The Ukrainian authorities has to give clear answers to all the questions of our concern.

First, does Ukraine recognize the presidential election in Belarus as one that was neither free, nor fair, nor democratic?

Second, does Ukraine recognize Lukashenko as a democratically elected head of state and would it keep developing relations with him?

Third, does official Kyiv support the position of the civilized community and the Belarusian people as regards the new presidential and parliamentary elections in Belarus?

Fourth, what does Ukraine plan to do to ensure its national interests during the EU emergency summit discussing Belarus this Wednesday? Won’t we witness an active diplomacy by Ukraine’s President in cooperation with leaders of the EU and its member states to coordinate our approaches?

Fifth, does official Kyiv support the introduction of targeted EU sanctions against those involved in brutal human rights violations and the use of force against peaceful nationals? If so, would Ukraine also impose similar sanctions at the national level?

Sixth, isn’t it time for the National Security and Defense Council to convene and approve a set of measures to ensure Ukraine’s national security, including strengthening our northern borders, as Russian military presence in Belarus is growing?

Seventh, isn’t it time for Ukraine to rethink its political relations with an authoritarian regime that resorts to repressions against its own people and falsifies election results?

Eighth, against the backdrop of anti-Ukrainian hysteria coming from the Belarusian regime and its treacherous position on the transfer of Wagner mercenaries, do the authorities analyze the pros and cons of changing Minsk as a negotiating platform for the Trilateral Contact Group?

If so, let me remind you: at certain point of time I was personally lobbing Minsk as a place for negotiations with Moscow on peace in Donbas seeking also to help ending the international isolation of Belarus, and assisting in its Europeanization and democratization.

And one more thing, which is no less important. How do the Ukrainian authorities plan to counter the Kremlin’s attempts to annex Belarus and turn it into a Russian province?

Official Kyiv has to make up its mind as soon as possible and support the Belarusian people displaying courage and firmness in their demand for change for the sake of their country’s future. I am also convinced that in our interstate relations there will be place for tomorrow and the day after tomorrow. However, with what kind of Belarus do we want this “tomorrow and the day after tomorrow”?

Long live Belarus!

Автор фото: Vasily Fedosenko / Reuters