Як жити в країні, де стільки ворогів і підспівувачів ворогу?
А підкажіть, будь-ласочка, коли офіс директора національної розвідки США публікує офіціальний прес-реліз, в якому українського парламентарія називають російським агентом впливу, який працює на Росію і втручається в перебіг президентських виборів у США, хто в Україні має на це реагувати?
СБУ?
Президент?
Рада Нацбезпеки і Оборони?
МЗС?
Офіс Генерального Прокурора?
Я пропоную наступну схему. МВС проводить брифінг. На брифінгу присутні Генеральний Прокурор, Міністр МВС і Президент. Тисяча слайдів. Мільйон часів прослушки. Трильйон беззаперечних доказів, які не увійшли в презентацію. Арешт волонтера, музиканта і лікаря по звинуваченню у втручанні в вибори США. Півроку слідства. А Деркачу медаль яку-небудь.
Схема відпрацьована, треба брать.
Тут Украине из США прилетело. Причем прилетело так, что у сотрудников нашего офиса, которые понимают в международной политике, настроение ниже плинтуса. А ведь мы не во власти, нам просто за страну страшно и грустно. Какие настроения на Банковой? А им пофиг!
Так вот, Офис Директора разведки США обвинил народного депутата Украины Деркача в том, что он – инструмент России по влиянию на политику США. Хитро, да? Эти говеные “пленки Деркача” помните, да?
Еще раз. Медленно. Офис Директора разведки США.
Не НГО, не ГО, не консультативно-лобистские группы, не “бывшие”, не демократы, не республиканцы.
Действующий глава разведки США.
Россия… Деркач… Россия… Деркач… А как поживает наше доблестное СБУ? А как поживает наш доблестный МИД? Именно это читается в пресс-релизе, именно это должно было бы сильно напрячь наш Офис президента. Но нит. Бубочка решил включить режим берсерка и игнорирует уже второй за неделю (!) вопрос из США. Намек про Коломойского он тоже проигнорил.
В грустное время живем, в смутное. Валят страну, валят в объятия России.
Первоисточник тут:
Statement by NCSC Director William Evanina: Election Threat Update for the American Public
Що і треба було доказати. Уже є повідомлення про наслідки перевірки інформації на сайті голови Національного центру контррозвідки і безпеки Вільяма Еваніни (США).
Там чітко побачите розділ про Росію й відповідне повідомлення. Це виклад змісту окремих частин більшого звіту. Тут наводжу переклад:
РОСІЯ – Ми вважаємо, що Росія застосовує низку заходів, щоб в першу чергу дискредитувати колишнього віце-президента Байдена і те, що вважає антиросійським «істеблішментом». Це узгоджується з публічною критикою Москви проти нього, коли він був віце-президентом, за його роль у політиці адміністрації Обами щодо України та підтримку антипутінської опозиції всередині Росії. Наприклад, проросійський український парламентарій Андрій Деркач розповсюджує претензії щодо корупції – в тому числі шляхом оприлюднення витоку телефонних дзвінків, – щоб дискредитувати кандидатуру колишнього віце-президента Байдена та Демократичну партію. Деякі актори, пов’язані з Кремлем, також прагнуть посилити кандидатуру президента Трампа в соціальних мережах і на російському телебаченні.
А ті, хто більше дружить з нашими виданнями, можете переглянути виклад на Цензорі.
А я пригадую, який скандал з цього приводу розкрутили колаборанти в Україні. Американців турбує втручання Раші в їхні вибори. За цим незабаром будуть і оргвисновки та поповнення санкційних списків, окремі розслідування щодо діяльності певних персонажів. От би до них потрапили всі ті, хто пришивав українські ноги цій ФСБшній примітивній провокації. Не думаю, на жаль, що в США аж до наших журнашлюшок та партійок руки дійдуть, а нам забувати цих “героїв” не слід. Бо ті, хто так затято поширюють російську провокаційну жуйку, можуть якоїсь миті виявитися вже не просто корисними ідіотами, а реально завербованою агентурою. А в нас із Рашистаном, якщо хтось забув, війна йде.
У мене навіть особливих питань нема до тих, хто неприховано працює на Москву, зокрема, персонал та традиційних гостей проросійських телеканалів, які крім цих бачків більше нікуди не заходять. Але згадалося, як я під час появи першої дози так званих “плівок Деркача” включався на Мураєвський “Наш”. А там за плівки аж розпинався такий собі Валєнтін Гладкіх. А його регулярно можна бачити на патріотичних каналах, де він ллє той самий бруд, лише не під таким відвертим кремлівським соусом. Той не лише обхаював Порошенка – це його профорієнтація, але й так захопився, що зайшов уже в чисто російсько-американський сегмент інформаційних диверсій – доказував, що ніякий Байден, який “увійшов у змову з Порошенком”, після таких викриттів президентом точно не стане, а буде коханий Трамп… А ще під останню порцію кремлівських зливів я мав пару жорстких сутичок на вже цілком українських каналах, де ведучі аж захлиналися, так переповідали про “низькопоклонство Порошенка перед його ледь не другом Путіним”. Аргументи у відповідь охолоджували лише на хвилинку, а потім починалося з новою силою. Особливо добив один таки справді патріот, колишній член фракції БПП, фронтовик. Тут-то я розумію, що в чоловіка мозок трохи поїхав через якісь дрібні склоки, які він собі нафантазував щодо себе й Порошенка.
І виникає сумне питання: як жити в країні, де стільки ворогів і підспівувачів ворогу, а з решти, ніби своїх, понад половину – не менш шкідливі корисні ідіоти. Корисні безпосередньо саме для Кремля…
