Про наслідки ліквідації районів

Mason Lemberg
Mason Lemberg

Чомусь майже непоміченими пройшли дуже серйозні зміни, що стосуються майбутнього мільйонів українців та й, взагалі, майбутнього держави в цілому. Йдеться про прийняту в п’ятницю, 17 липня 2020 року, постанову ВРУ, якою ліквідовано старі райони та створено нові райони, значно більші за площею і за населенням.

Це, без сумніву, руйнівний для країни акт, який знищить українську провінцію, позбавить багатьох людей засобів для існування і спричинить додаткову хвилю міграції з депресивних провінційних регіонів.

Зелена влада розказує, що прийняті зміни дозволять владі скоротити значну кількість чиновників на місцях, передавши їх функціонал в ОТГ, що дозволить зекономити бюджетні кошти в значному розмірі. І це, на їх думку, основний мотив прийняття такої постанови.



Іншим мотивом, озвученим владою, є кадровий голод. Відтак, влада сподівається, що знайти декілька управлінців на область легше ніж декілька десятків, що дозволить цій владі ефективніше управляти регіонами.

Але ці мотиви — це ніщо у порівнянні з наслідками, які спричинить таке рішення.

Бо, по-перше, озвучені владою суми економії (це близько 2 мільярди гривень) на рік — це ніщо. Приміром, річний бюджет Офісу президента становить близько 1 мільярда гривень, бюджет Верховної ради — понад 2 мільярди гривень, ГПУ — майже 8 мільярдів, МВС — 93 мільярди, суди — майже 15 мільярдів. Тільки за патрулювання в період карантину МВС додатково отримало з бюджету 2,6 мільярда гривень.

Тобто очевидно, що скорочення райдержадміністрацій не приведе до жодної суттєвої економії бюджету на фоні величезних витрат на утримання відомств, на скороченні яких варто було б економити.

По-друге, в цьому рішенні Верховної Ради дуже мало економії та економіки. І надто багато політики, а ще більше хаосу. Про політику і вплив фінансово-промислових провладних груп на формування районів і районних центрів дуже наочно свідчить порівняння кількості районів в областях.

Приміром:

Львівщина. Площа — 21,8 тис. кв. км, населення — 2,5 млн чол., кількість нових районів — 7. Найбільший район — Львівський, з населенням — 1 150 тис. чол. Найменший район — Золочівський, з населенням 163 тис. чол.

Закарпаття. Площа — 12,8 тис. кв. км, населення — 1,5 млн чол., кількість нових районів — 6. Найбільший район — Хустський, з населенням — 269 тис. чол. Найменший район — Рахівський, з населенням 83 тис. чол.

Тобто так «вирівнювали» райони, що один Львівський район рівняється з усім Закарпаттям як по площі, так і за кількістю населення. Не кажучи вже про те, що створення Берегівського району в контексті суперечки з Угорщиною має серйозні політичні наслідки на міжнародному рівні та може загрожувати суверенітету на цій території.

Чи, наприклад, Тернопільщина, Хмельниччина та Івано-Франківщина з іншого боку.

Тернопільщина і Хмельниччина, згідно з новим розподілом, мають по 3 райони. При площах 13,8 кв. км і 20,6 кв. км і населенні 1,1 млн чол. і 1,3 млн чол. відповідно. А Івано-Франківська область, яка ідентична по площі Тернопільській області, а по населенню Хмельницькій області, має аж 6 районів. Причому населення найменшого району Івано-Франківської області Верховинського району становить всього 30 тис. чол., а сусіднього Косівського району — 86 тис. чол.

І як тут не згадати про Буковель і його власника, колишнього нардепа, що має вплив на чинну владу.

Ну і для порівняння: Львівський район з населенням 1150 тис. чол. і Верховинський з населенням 30 тис. чол. Де логіка і справедливість? Де тут «економія» і економічна вигода?

Не менші питання викликають і самі нові районні центри, якими, в багатьох випадках, стали не міста, до яких краще добратися, не центри регіонів, а містечка, де виграли вибори впливовіші «слуги народу» або їх соратники.

По-третє, скорочення кількості районів ніяким чином не зменшить кадровий голод цієї влади. Причина кадрового голоду «зелених» не тільки в поганій ситуації з наукою і освітою в країні, не тільки в недостатності кваліфікованих кадрів, а й в тому, що жоден фахівець, який себе поважає, не буде працювати з самодурами, отримувати вказівки від олігарха чи його маріонеток, балансуючи на межі або за межею закону, і сидіти за одним столом з ригами, яких повернули до влади «зелені».

І по-четверте, скорочення кількості районів вбиває провінційні регіони, вбиває їх безповоротно, виштовхуючи з них залишки кваліфікованої робочої сили.

Але ж багато хто не погодиться з цим твердженням, тому що чиновники, «так їм і треба», і вони є некваліфікованою робочою силою. І взагалі, «гнати їх треба», «жирують за гроші людей» і таке інше.

Та й взагалі, функції районних чиновників передадуть на ОТГ в межах реформи децентралізації.

Без жодних сентиментів до чиновників, ба більше, навіть з іронічним зверненням до них в формі передвиборчого «То кого ви зробили вмєстє?» мушу не погодитись з подібними твердженнями.

Бо чиновники районного рівня — це не тільки працівники райадміністрацій, чиї функції можуть передати в ОТГ, — це працівники різних державних структур в районах: працівники податкової, працівники судів, працівники різного роду інспекцій, поліції і т.д.
І їхні функції ніхто на рівень ОТГ не передасть, вони тепер будуть знаходитися в нових районних центрах, куди прийдеться їздити за 50-100 км в одну сторону.

На додаток, кваліфікована робоча сила, що буде втрачена в старих районних центрах, — це не тільки, точніше, в основному, не чиновники, це приватний бізнес, що обслуговував населення в дотичних до роботи державних органів сферах.
Наприклад, в районному центрі поруч з судами були адвокати. Який тепер сенс в адвокатах, якщо в містечку вже немає судів?
Наприклад, в районному центрі поруч з БТІ були нотаріуси, поруч з управлінням земельних ресурсів були спеціалісти, що готували документацію. Тепер їх там не буде, або їх кількість значно скоротиться, люди втратять роботу, а сім’ї втратять засоби для існування.

Це ж саме стосується і великих приватних компаній, що обслуговували населення. Наприклад, Львівгаз чи Львівобленерго, які мали відділення в районах. Тепер ці відділення, їх працівники не потрібні.

Не відомо також, що буде відбуватися з медичними закладами, освітніми закладами в старих районних центрах. За логікою змін, частина з структур також має бути ліквідована, а люди викинуті на вулицю.

Тобто влада, не створивши робочі місця в провінції, викинула на вулицю без засобів для існування сотні тисяч працівників (не тільки чиновників) і членів їх сімей.

Мільйони громадян в провінції можуть бути без засобів для існування.

Не складно спрогнозувати, що в таких умовах на місці старих районних центрів і ближніх до них сіл за 3−5 років ми отримаємо деградуючі міста, в яких відбудуться неповоротні зміни.

Ми отримаємо чергове перенаселення столиці та обласних центрів і чергову хвилю еміграції за кордон.

В нових районних центрах, часто за відсутності інфраструктури і можливостей для обслуговування в рази більшої кількості населення, ми отримаємо черги до чиновників (мова йде про державні органи на місцях — суди, прокуратуру, МВС, податкову тощо) і нову хвилю корупції.

А також, за відсутності доріг і сполучення між новими районними центрами і селами, що були підпорядковані старим райцентрам, ми отримаємо серйозні проблеми з логістикою, що позначиться не тільки на часі вирішення проблем, а й на безпеці громадян чи навіть на безпеці держави.

Просто уявіть, що поліція тепер їде на місце події з районного центру, що розташований за 50-100 км від населеного пункту по дорогах, яких немає…

Ось так, за повного інформаційного штилю з цього питання, показуючи «цукерочку» у вигляді віртуальної «економії», зелена влада знищує провінційні міста і села, знищує державу і майбутнє.

І в нас залишилося зовсім небагато часу, щоб не дати цьому статися, поки не пройдуть незворотні зміни.

 

На фото: Акція 16.07.2020 р. проти нового поділу районів “5 канал” / Леся Головата

Поділитися:
Share

Усі відео
  • Усі категорії