Історичний страх Кремля
Справжня причина ненависті Москви до кримських татар, яка привела до депортації та геноциду 1944 року, – це історичний страх.
Насправді всі сьогоднішні події – це відлуння минулого. Війна зараз – це продовження 800-річної війни з Золотою Ордою. В 13 ст цивілізація Чингізидів прийшла зі Сходу, знищила Київ як політичний центр східної Європи, захопила Русь, а Залісську окраїну від’єднала і призначила старшою по Русі. Потім, як це часто буває в імперіях, Чингізиди між собою пересварилися і Орда розвалилася.
Але уламки Золотої Орди залишилися. Це Москва, Крим і Казань. І вони довгий час вели війну між собою за спадок.
От тільки, якщо Гераї були Чингізидами, нащадками Джучі, що є важливим з огляду на традицію в Орді, за якою лише Чингізиди мали право на верховну владу в Улусі Джучі, то московські “царі” були не царських кровєй, не були Чингізидами (як і Рюриковичами теж не були). Іван ІV “Грозний”, наприклад, нащадок темника Мамая. А його наступник Борис Годунов – нащадок мурзи Чета. Якщо кримці були, так би мовити, благородними нащадками, то московити – це кукушонок у чужому гнізді.
За це московити кримських татар і ненавиділи завжди. Кримські татари зберігали всі традиції Золотої Орди, військову стратегію, пам’ятали і заявляли своє походження. Але не мали тяги до розширення. Це їх і згубило.
Московія ж почалася з того, що молодша залісська гілка руських князів зрадила Русь і без бою лягла під Золоту Орду. За що отримала ярлик на Київ. Після розпаду Орди саме Москва, що найкраще вміла плазувати і інтригувати, завдяки плазуванню і підступам прибрала до рук всі завоювання Чингізидів. Московити перейняли всі традиції Орди, навіть своє цивілізаційне устремління на Захід, “до океану”. Та московити, ставши Ордою за переконанням, ніколи не були і так і не стали Ордою за документами.
Історія ненависті кремлівців до кримських татар – це історія про ненависть фальшивого до істинного спадкоємця.
Татари – нащадки ворожої нам, але великої цивілізації. Кремлівці завжди боялися, що тюркські народи пред’являть їм права на власність в колишньому Улусі Джучі. І цей страх не безпідставний. Москва тримається на брехні про “русскость”, але стоїть на неслов’янських фіно-угорських народах без історії державності та тюркських та азійських народах з іншого боку, які мають в історії приклад великої державності. Як тільки вони це згадають, Москва не встоїть.
На заставці: картина “Баскаки” С.В. Іванова (1864 – 1910)
Баскак (тюрк.) — монголо-татарський воєначальник, урядовець і намісник золотоординського хана. На українських землях з’явилися після падіння Києва (1240). В 2-й половині 13 — на початку 14 століття провадив облік населення та збирав данину в давньоруських землях. Часто втручалися у взаємовідносини між князями, чинили суд і розправу. Баскаки поділялися на великих і малих, мали військові загони.
