Шпагат
Зеленський і Ко робили кампанію, щоб сподобатися всім.
Вони висміювали все українське, – і до них тягнулися проросійські та зросійщені.
Вони грали на чутливих струнах воюючого суспільствв, – і до них пригорнулися ті, хто втомився чекати, хто прагнув швидких відповідей, хто переконав себе, що закінчення війни можна досягти іншим чином, ніж як примусити до цього агресора. Зрештою, 39% минулорічних виборців Зеленського виступали за ЄС і НАТО. От тільки опинитись там ми б мали не через труд і зусилля, а якимсь помахом зеленої палички.
Вони брехали про Президента Порошенка і команду, – і їх радісно підтримали прихильники «відняти й поділити». От тільки звинувачення виявились фейком, трешем за визнанням навіть тих, хто тоді брав участь у просуванні Зеленського.
Тепер же Зеленський – у пастці. Але прагне не вибратись із неї, а перехитрувати, «пропетляти», залишитись і вашим, і нашим.
Тому немає чесної розмови з суспільством, немає використання медіа-ресурсів і сценічних талантів для пояснення:
що 2х2=4;
що війна триває, бо так хоче Путін, і маємо об‘єднатись проти нього;
що справедливість – коли правоохоронці ловлять реальних злочинців і корупціонерів, а не стряпають політичні справи чи ганяються за ветеранами і волонтерами;
що «відняти і поділити» не працює, чудес у економіці не буває, а апетити олігархів (і навіть Коломойського) треба втамувати, інакше буде зовсім погано.
Натомість – заглядання в очі Путіну, удаване незнання, що це Путін винен і за Одесу, і за Крим, і за Донбас, і за обстріли, і за смерті. Все, щоб сподобатись зросійщеним.
І тут-таки – патріотичний пафос, загравання з ветеранами («99% з вас нормальні» тощо), вихваляння, що «от ви казали, що здам країну Путіну – а не здав же»).
І понад усе це – відосікі про «свого хлопця», «нормального пасажира», з яким разом «іх сдєлалі».
Але це – агонія. Бо навколо боротьби за рейтинг втрачає шанси, ресурси і, на жаль, життя країна.
А на Банковій байдуже – бо ж «нічєго нє должен».
Але саме в цьому – фундаментальна помилка.
Взявши до рук булаву, став винен. Мав знати, на що йдеш.
І відповідальність за зроблене і не зроблене прийде.
