Посуха та мародери

Іван Хомяк
Іван Хомяк

Кліматичні зміни, про які так багато говорили, нарешті дали про себе знати.

Що вам розповідали про це? Про те, що рівень океану підніметься, крижані шапки розтануть, і бідні білі ведмедики почуватимуть себе некомфортно. Люди з півгодинки пожаліли ведмедиків, поприкалувались над жлобами, що живуть біля моря, забули і живуть собі далі. Навіть коли ми зі студентами розглядаємо кліматичні зміни, то головне питання, яке виникає: “А нас не затопить?” На питання потрібно відповідати, і я відповідаю. Так ось ці десять хвилин про те, що Брусилів буде портовим містом, а Житомиру і Бердичеву підтоплення не загрожує, усі пам’ятають, а півтори години про ксерофітизацію Полісся, його наслідки для суспільства та біорізноманіття вилітає із голови вмить.

Перш ніж розтануть льодовики і вимруть білі ведмеді, в окремих ділянках планети погодні умови (мезоклімат) настільки поміняється, що це зруйнує не лише місцеві екосистеми, а й життя людських спільнот. Наприклад, в місцях з помірним помірно-континентальним кліматом кількість опадів знизиться, а температура підніметься. Це спричинить засушливість (ксерофітизацію). В умовах більш посушливих підуть рясні дощі, і рідкісна біота, прилаштована до таких умов, буде витіснена та винищена різними інвазивними приходьками. Зараз ми спостерігаємо саме таку картину. В Центральній і Східній Європі – посуха, а в Північно-Західній Африці та Передній Азії – надмірні дощі.



Насправді, ми не знаємо, це була тимчасова посуха, чи вже почався незворотний катастрофічний процес. Може ось-ось задощить, і за рік-півтора рівень ґрунтових вод відновиться. Ми не знаємо, яка частка в цьому антропогенних викидів СО2, а яка частка незалежних від нас природних змін, що породжують “події Бонда”. Однак, ми точно знаємо, що є стабілізатори клімату, і ми їх протягом ХХ століття знищили. Таким чином ми зробили ці зміни більш гострими та швидкими.

Більш того, в Україні розгорнуто масове істеричне добивання залишків цих стабілізаторів. Це організоване державою мародерство. Уявіть собі, що після землетрусу держава надсилає в зону лиха лікарів і нацгвардію, але не для того, щоб допомагати потерпілим, а щоб сприяти мародерам грабувати їхні будинки. Те саме зараз відбувається з роздачею дозволів на видобуток торфу і сапропелю, гірничо-видобувну діяльність в межах лісових масивів, в тому числі державних заповідників. На загальнодержавному рівні те саме: жодної зміни в лісове та земельне законодавство, які допомагали б вибудовувати ефективні заходи для сповільнення наслідків посухи, жодного рішення про боротьбу із посиленням пожеж в таких умовах, окрім хіба що бігання лісом нацгвардійців в пошуках міфічних диверсантів-підпалювачів. Я вже мовчу про стратегію адаптації господарства до таких умов. Наприклад, маленька Чехія на додаткові заходи щодо розбудови цих “стабілізаторів” виділила 240 млн доларів. А Україна?..

При цьому ми рубаємо сучок, на якому сидимо, усі разом. Проїдьтеся лісовими поліськими селами, і ви почуєте в кожному з них гомін десятків нелегальних лісопилок. Зайдіть в обласну раду чи адміністрацію, і ви побачите купу депутатів готових роздавати мародерські дозволи першому, хто “гарно” попросить. І жодна громада не взяла своїх депутатів за тестикули і не сказала: “стопе, парніша!” “Усім же треба жить”, – розказують мені земляки-поліщуки, коли замість міфічної влади наводиш ігнорований ними конкретний приклад. Так щоб “вообще”, то ми проти, а якщо про когось конкретно, то “люди виживають як можуть” або “нада порішать”. Ви, панове земляки, ще не відчули, що таке по-справжньому виживати. Якщо це не тимчасове коливання мезоклімату, а “вже почалося”, то питання “виживати як можеш” стане незабаром актуальним.

Фото із експедиції в рамках міжнародної програми вразливих ландшафтів (ELP):

Околиці села Червонка Овруцького району (фото на заставці).
Порушені псамофітні екосистеми, площі яких зростають (фото нижче).
Це пустелі майбутнього Полісся (фото в тексті).

Поділитися:
Share

Усі відео
  • Усі категорії