Рік преЗЕдентства. Зовнішня політика

Досить складно визначити, яким же принципом краще користуватися, коментуючи зовнішню політику адміністрації Зеленського, – «бритвою Оккама» чи «бритвою Генлона».

Для початку варто нагадати обіцянки Зеленського, які він дав у своїй передвиборчій програмі, що стосуються міжнародної політики та безпеки. Ось ці два абзаци.

«Ми повинні вибороти мир для України. Перед гарантами за Будапештським меморандумом і партнерами з ЄС ми ставитимемо питання підтримки України у прагненні завершити війну, повернути тимчасово окуповані території і змусити агресора відшкодувати завдані збитки. Здача національних інтересів і територій не може бути предметом жодних перемовин».

«Рух України до НАТО та інших безпекових об’єднань – запорука нашої безпеки, в яку я вірю, та яка повинна отримати підтвердження через всеукраїнський референдум. Моє завдання зробити так, щоб зарплата військовослужбовців була на рівні натівських стандартів».

Отже, виборювати мир для України Зеленський почав чомусь на умовах агресора і за російським сценарієм, стрижнем якого є згода на закріплення в Конституції особливого статусу ОРДЛО та зняття з Росії міжнародних санкцій за окупацію Донбасу.

Ще до паризького саміту у «нормандському форматі» команда Зеленського погодилася на закріплення в українському законодавстві «формули Штайнмаєра». Під цією формулою насправді криється сценарій РФ з проведення «місцевих виборів» на окупованих територіях Донбасу без виведення звідти російських військ.

Під час паризького саміту в «нормандському форматі» Зеленський погодився з тим, що Україна повинна внести зміни до Конституції задля закріплення «особливого статусу» окупованих територій Донбасу. При цьому Команда Зеленського намагалася приховати цю поступку від українських громадян.

Повзуча легалізація «ДНР/ЛНР»

Під час мюнхенської безпекової конференції у лютому 2020 року Зеленський висловився за можливість проведення місцевих виборів на окупованих територіях та погодився з ідеєю «спільного патрулювання» під час таких виборів українських військовослужбовців із російськими окупантами.

Тодішній радник секретаря РНБОУ Сергій Сивохо, якого Зеленський призначив уповноваженим із питань реінтеграції Донбасу, запропонував вести переговори зі злочинцями на окупованому Донбасі через посередництво Російської православної церкви в Україні. Крім того, ці ідеї просував головний переговорник з Кремлем – глава офісу президента А.Єрмак.

11 березня в Мінську представники України Л.Кучма та А.Єрмак підписали домовленості про створення так званої «Консультативної ради». Документи фактично легалізують проросійських сепаратистів як сторону переговорів, у той час як Росія перетворюється зі сторони конфлікту на посередника – як Франція чи Німеччина. «ДНРівці» встигли заявити, що «раду» створюють для прямого діалогу з владою України. Фактичному створенню «ради» завадив лише карантин у зв’язку з епідемією коронавірусу.

Розведення військ чи втрата територій

Зеленський чомусь вирішив, що досягнути миру на Донбасі можна шляхом односторонніх поступок РФ та розведенням військ, що, звісно, не могло не завершитися невдачею.

РФ використала розведення на трьох узгоджених ділянках фронту для посилення диверсій та обстрілів українських військ, що призвело до збільшення кількості загиблих і поранених українських військових. «Мирні ініціативи» Зеленського фактично спричинили втрату територій. Як наслідок:

• майже 40 загиблих у січні-березні 2020;
• у лютому – втрата спостережного пункту на Луганщині поблизу ділянки розведення у Золотому;

• у березні – продовження атак і диверсій, у тому числі з порушенням правил війни, прицільних обстрілів (атака на медиків та школу, житлові будинки).

Отже, ніякого миру на Донбасі внаслідок «мирних ініціатив» не спостерігається. «Просто перестати стріляти», як про це й попереджали, не спрацювало, та й не могло спрацювати, оскільки ключ від миру від самого початку війни знаходиться в руках агресора.

Злочинці в обмін на в’язнів

Адміністрація Зеленського пішла на невиправдані поступки РФ у питанні обміну полоненими та політичними в’язнями. У 2019 році були звільнені терористи-вбивці з Харкова, Одеси та Маріуполя, цінний свідок знищення російським «Буком» пасажирського літака на Донбасі у липні 2014 р., бійці «Беркута», звинувачені у розстрілах на Майдані.

Тож тепер майбутні терористи, які скоюватимуть злочини проти України, можуть розраховувати на помилування і видачу до держави-агресора.

При цьому влада не поспішає виконати свої гучні обіцянки надати житло, медичну та психологічну допомогу звільненим з полону українцям, які залишилися наодинці зі своїми проблемами.

Видача РФ цінного свідка у справі рейсу MH17 В.Цемаха, російських терористів і беркутівців ускладнили розслідування справ про збиття малайзійського боїнга і злочинів проти Майдану. Тепер Росії легше уникнути нових санкцій і вийти з-під відповідальності за агресію.

Паспорти РФ на Донбасі в обмін на селфі в Парижі

Влада заплющує очі на проблему примусової паспортизації росіянами громадян на окупованих територіях Донбасу. Заради проведення зустрічі в нормандському форматі команда Зеленського відмовилася від розгляду та затвердження санкцій проти фізичних та юридичних осіб РФ, відповідальних за роздачу російських паспортів.

«Моніка Зеленськи»

Президент Зеленський через свій непрофесіоналізм став фігурантом імпічментного скандалу в США. Крім того, з оприлюдненої стенограми розмови випливає, що він також допустив грубі випади щодо союзників з Євросоюзу. Підставою для оголошення імпічменту Трампу була телефонна розмова Трампа з новообраним президентом України Зеленським 25 липня 2019 року. Саме під час цієї розмови, як свідчили співробітники Ради національної безпеки США, було обговорено корупційну «послугу за послугу» – Генпрокуратура України заявляє про розслідування за фактами нібито корупції сина конкурента Трампа на президентських виборах 2020 року Джо Байдена Хантера Байдена під час перебування його у наглядовій раді української компанії «Бурісма» в обмін на відновлення військової допомоги Україні та зустріч Зеленського з Трампом у Білому домі.

Скандал призвів до охолодження в американсько-українських відносинах. Трамп відтоді неодноразово висловлювався про Україну в негативному плані, називаючи країну корумпованою. Питання, що стосуються України, американський президент тепер обговорює з очільником держави-агресора без українського лідера. Принцип «ні слова про Україну без України», який дотримувався попередні 5 років, більше не працює.

Крим відійшов на задній план

Команда Зеленського шукає спосіб припинити боротьбу за звільнення Криму та «обміняти» Крим на прихильне ставлення Кремля.

З 2014 року український уряд послідовно запроваджував санкції проти посадовців окупаційної адміністрації та діячів російських політичних партій, які брали участь у так званих «виборах». Реакції нинішньої владної команди на незаконні місцеві вибори в окупованому Криму у вересні 2019 року – не було.

Високопосадовці, включаючи прем’єра другого тимчасового уряду Зеленського, озвучують ідеї щодо можливого відновлення водопостачання окупантам.

Переговорний процес про звільнення з російських в’язниць громадян україни – мешканців окупованого Криму, кримських татар, українців та росіян фактично припинився. За даними Кримської правозахисної групи, в окупованому Криму зараз 88 політичних в’язнів.

Взагалі тема звільнення Криму в інформаційному полі відсунута на задній план.

Повернення агресора в ПАРЄ

РФ позбавили права голосу в ПАРЄ в 2014 році – після анексії Криму та підтримки бойовиків на Сході України.

Однак попри те, що Росія не виконала жодної резолюції ПАРЄ, які стосуються ситуації в Криму і на сході України, 26 червня 2019 рорку російську делегацію повернули до Парламентської асамблеї Ради Європи – без жодних обмежень, попри порушення ними принципів Ради Європи. Більше того, 28 січня 2020 року віце-президентом ПАРЄ було обрано російського пропагандиста П.Толстого. Крім того, асамблея підтвердила повноваження навіть тих делегатів, які голосували за анексію Криму.

Прихильники повернення РФ у ПАРЄ були і в період 2014-2019 років. 5 років українська делегація в ПАРЄ успішно протистояла таким намірам. Але після виборів в Україні, на яких переміг «миротворець» Зеленський, стало можливим повернення агресора без виконання жодних умов, за які були накладені санкції.

Європейська та євроатлантична інтеграція фактично зупинена

Команда Зеленського руйнує напрацювання 2014-2019 років, які давали Україні вже в 2023 році можливість розпочати з НАТО та ЄС переговори про вступ. Невідомо – робиться це свідомо чи через брак професіоналізму.

Деякі приклади заяв високопосадовців нинішньої влади щодо євроінтеграції .

• Віце-прем’єр міністр України з питань європейської інтеграції Д. Кулеба 30 жовтня 2019 р. заявив, що Україна не буде повторно подавати заявку на отримання Плану дій щодо членства в НАТО на засіданні Північноатлантичної ради в Києві. Аналогічну позицію заявив і заступник міністра закордонних справ Є. Божок під час візиту до штаб-квартири НАТО. Тож Україна не подала заявку на ПДЧ.
• У проекті Стратегії національної безпеки замість членства в НАТО передбачено розвиток партнерства з НАТО.
• Віце-прем’єр-міністр з питань європейської інтеграції Д.Кулеба 22 січня 2020 року під час виступу у Давосі заявив, що Україна відмовляється від ідеї створення митного союзу з ЄС.
• Голова фракції «Слуга народу» у Верховній Раді Д. Арахамія, виступаючи 22 січня 2020 р. в Українському домі у Давосі заявив, що Україні слід тимчасово відмовитися від політики так званої «гармонізації національного законодавства» із законодавством Європейського Союзу.
• 11 березня довірена особа Зеленського, тодішній радник секретаря РНБОУ Сергій Сивохо заявив, що вступ України до НАТО неможливий через «внутрішній конфлікт» на Донбасі.
• 11 березня 2020 року новий міністр оборони Андрій Таран заявив, що адаптація Збройних сил України до стандартів НАТО є недосяжною метою найближчим часом. Хоча така адаптація в попередні роки вже була здійснена майже на 90%. Таким чином, нове керівництво Міноборони націлене затягувати процеси інтеграції України з НАТО. Дійшло до того, що критика таких заяв прозвучала навіть від попереднього міністра оборони уряду Зеленського А. Загороднюка.

Відмова від енергонезалежності

Верховна Рада 18 вересня 2019 року схвалила правки народного депутата А. Геруса до закону України «Про ринок електроенергії», що дозволило купувати за двосторонніми договорами електроенергію у країн, які не є членами європейського Енергетичного Співтовариства. Після чого відбулося відновлення імпорту власне з РФ та через територію Білорусі російської електроенергії, яка не постачалась з 2015 року. Це посилило енергетичну залежність України від країни-агресора та погіршило стан власних енергопостачальників, що вже призвело до закриття деяких українських підприємств.

З огляду на пандемію коронавірусу та економічну кризу, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики й комунальних послуг, 8 квітня запровадила мораторій на закупівлю електроенергії у Росії і Білорусі. Однак діятиме він лише на період карантину та ще 30 днів після його закінчення. Тобто про цілковиту відмову від імпорту електроенергії з РФ не йдеться.

Загальним підсумком року зовнішньої політики Зеленського можна вважати здачу переговорних позицій, демонтаж здобутків попередніх 5 років і втрату авторитету та суб’єктності України на міжнародній арені.