Той день, коли…

Віталій Гайдукевич
Віталій Гайдукевич

Здавалось би, от так посадиш перед собою виборця Бубочки, подивишся на нього, помовчиш трохи (бо на роковини саме то – мовчки пом’янути) і скажеш:

– Ну, як там, друже Вояче, рік минув, ти задоволений? В усіх в/ч реформа харчування? Нові гуртожитки побудовано? Полігони? Зарплата більше? Совкодрочерів менше в МО/ГШ? Ми наступаємо, звільняємо? Армія досі в пошані? Ти ж за це голосував? Ти це отримав, правда?

– Ну як там, друже Вчителю? 4 тис. у.є. кожній педагогічній душі? Нова Школа? Українізація? Ти ж за це голосував?



– Ну як там, друже Лікарю? Супрун муляла? А тупий криворукий упирятник в МОЗі краще, правда?

– Ну як там, друже Підприємцю? Ей?.. Ой, ти вже помер, чи в тебе просто на лиці нема ентузіазму? Але ж ти за це голосував? Задоволений?

– Ну як там, друже Активісте? Ти ж так бив себе п’ятами в груди, ти був таким баригоборцем із кожної кавомолки, здобув? Шо там хвалені НАБ і САП? Шо там, дядя, антикорупційний суд? Усіх корупціонерів посадили?

– Ну як там, друже Народ? Ти щасливий? Кумівства же ж немає, просто дружбани Вовки скрізь, так? Олігархів перемогли, покарали до нестями – Бєню грішми закидали, Ахметова примусили виділити своїх менеджерів в уряд. Норм? Ти ж за це голосував?

– Ну як там, Білі Пальта, Єврооптимісти, Технократи, Грантоспоживачі? Шо ви, хлопчики-дівчатка? А пам’ятаєте, колись ви були авторитетні та впливові, гризли владу на різних міжнародних майданчиках, атакували в ЗМІ, були такими крутими, шо куди там яйцям і горам? Нє? Не пам’ятаєте? А шо такоє? Тепер ви ніхто і звати вас ніяк? Ашотакоє? Здобули? Вам, котики, досі Порошенко не слава Богу? Бубочкі…

– Ну як там, Акули Пера, Мікрофона і Телекамери? Шо такі тихенькі? Мову відібрало? Де правдорубство і борзість, недорогенькі? Де індекси борщу чи істерики про помираючий ВПК? Епоха бідності завершилася, настала епоха виживання – ви зробили це разом. Задоволені?

От питаєш це, лагідно посміхаючись, а у відповідь тобі Вояк, Вчитель, Медик, Підприємець, Активіст, Білі Пальта, Нарід, Медійник такий: «А шо я? Шо я? Я ж думав….»

Нє, людино, ти не думав\ла. Та й зараз теж не думаєш, бо замість «А шо я?» сказав би бодай «Вибач». Але не кажеш. Тому і питання до тебе риторичні…
Не напружуйся. Не відповідай.

Я краще до адекватних пару слів…

– Спасибі, що витримали.
– Так, ви були праві, лишайтесь тверезими і далі.
– Так, все, як колись, – @бать, знову ми!
– Звісно, ми зможемо все виправити.
– Чому ми? Бо ми це вже робили і знаємо – як.
– Так, для цього треба повернутися.
– Так, повернутися буде складно.
– Звісно, треба повертатися без помилок.
– Саме тому – без тебе, ніяк.

Тримаймо стрій. #Res_publica потребує відродження

… А що, хіба борд, якого не обхейтив лише лінивий, не був правдою?

Поділитися:
Share

Усі відео
  • Усі категорії