Про еміграцію
Моя остаточно сформульована власна думка.
Кажуть, що китайський ієрогліф зі значенням “криза” складається з двох інших, що мають значення “небезпека” та “можливість”. Деякі лінгвісти кажуть, що це хибне трактування. Проте, в будь-якому разі криза – це дійсно можливість, це критична точка. Криза може призвести до знищення, загибелі, занепаду, а може призвести до розквіту. Криза – це лише знак того, що так, як було, більше не буде.
Що ми маємо в Україні? Дійсно, з країни виїхало багато спеців. Виїхало тоді, коли не було жодної надії на зміни. Сьогодні ситуація в країні змінилася. Так, чесно кажучи, ми все ще в досить глибокій дупі. Але могло бути гірше. Ми вже могли бути розідраними на клаптики і зникнути з мапи світу. Так, кров’ю, потом, дряпаючись і кусаючись, не завжди успішно, але боремося.
Нам вже бракує мізків. У нас серйозний брак кваліфікованих і просто розумних людей. У нас погана освіта, але сьогодні вже є можливість отримувати освіту не тільки в вишах. У нас все ще сильно тиснуть на бізнес, але завдяки активності громадянського суспільства та деяких серйозних хлопців і дівчат з державних органів нерідко вдається відбиватися і триматися на плаву. Взагалі сьогодні більше людей зрозуміли, що суб’єктність, активність, дієвість, agency – це шлях до особистісного зростання навіть коли обставини не дуже сприятливі.
Ми вже інші. І людський ресурс з кожним днем буде ставати все дорожчим, все затребуванішим. Сьогодні, не переживаючи стресу еміграції та адаптації до зовсім нових умов я можу – хай і не без великих зусиль – реалізувати себе тут. Я вірю в це. І поки що я з суто власних спостережень і прагматичних міркувань бачу, що це так і є.
Далі буде. Хай кожен обирає сам той фронт, на якому йому воювати за власне щастя. Може у тому й наша доля, щоб тримати фронт по всій земній кулі. Треба шукати у цьому переваги.
Наостанок хочу подякувати українській діаспорі по всьому світові за ту неоціненну допомогу, без якої ми, мабуть, і не вижили б як держава. За те, що дбайливо зберігали те, що намагалися винищити наші вороги століттями. За те, що були і є нашими арбітрами і нашим голосом на планеті. Дякую також нашим симпатикам-неукраїнцям, які стали нам рідними не по крові, а по духу.
Ми разом – український світ. В Києві, в Одесі, в Краматорську, Рахові, Чикаго, Хайфі, Сіднеї, Торонто, Парижі, Лісабоні – наші люди всюди! Але ми не хочемо зробити все Україною. Ми хочемо бути Україною серед дружніх та рівних. І цим ми відрізняємося від наших ворогів.
