Карантин чи «карантин»? За що дійсно треба сварити владу

Дмитрий Левинский
Дмитро Левінський

Такс.

Трошки дістало ниття про незаконний карантин та незаконні/дебільні обмеження.

Спочатку приймемо за аксіому те, що при владі (в ОП та Кабміні) в нас сидять кончені, криворукі, безмозкі, некомпетентні, жадібні потвори.



Але, попри це, карантин — цілком законний. Відповідно до

Ст. 29 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», згідно якої:

«Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.

У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, ВСТАНОВЛЮЮТЬСЯ ТИМЧАСОВІ ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ ФІЗИЧНИХ І ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ТА ДОДАТКОВІ ОБОВ’ЯЗКИ, ЩО ПОКЛАДАЮТЬСЯ НА НИХ. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування».

Ст. 30 того ж закону:

«Повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах карантину…

…установлювати особливий режим в’їзду на територію карантину та виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разі необхідності — проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів…»

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Стаття 30. Запобігання особливо небезпечним, небезпечним інфекційним хворобам, масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) та радіаційним ураженням

«КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ВІДПОВІДНО ДО ЗАКОНУ ВСТАНОВЛЮЄ КАРАНТИННО-ОБМЕЖУВАЛЬНІ ЗАХОДИ НА ТЕРИТОРІЇ ВИНИКНЕННЯ І ПОШИРЕННЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ТА УРАЖЕНЬ ЛЮДЕЙ.

У разі виникнення чи загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень населення органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за поданням відповідних головних державних санітарних лікарів у межах своїх повноважень можуть запроваджувати у встановленому законом порядку на відповідних територіях чи об’єктах особливі умови та режими праці, навчання, пересування і перевезення, спрямовані на запобігання та ліквідацію цих захворювань та уражень».

Тобто Постанова Кабміну №255 та попередні цілком відповідають законодавчим нормам.

Покарання за недотримання режиму карантину регулюється статтею 44 Адміністративного Кодексу та статтею 325 Кримінального Кодексу України.

Можна довго сперечатися про доцільність тих чи інших норм Постанови №255.

Перші редакції були цілком прийнятні.

Навіть пункт 4 з визначенням осіб, які потребують самоізоляції. Навіть те, що згідно цієї статті підозрювати в контактуванні з носієм можна майже кожного.

У багатьох країнах діють жорсткіші обмеження з прямою забороною покидати місце мешкання, окрім деяких перелічених випадків.

Карантин чи «карантин»? За що дійсно треба сварити владу

І все би було нічого, якби не наші співгромадяни, які почали користуватися розмитістю деяких формулювань та тим, що наші знання про вірус досі обмежені.

Можна сперечатися щодо носіння ЗІЗів на вулиці. Коли навколо вас нікого немає в радіусі кількох метрів — доцільність дійсно під питанням.

Можна сперечатися щодо деяких інших норм, типу відвідування скверів, парків та таке інше.

Але є одне (насправді не одне) але.

Як я казав вище, усі можливості вірусу ще не вивчені. Досі тривають суперечки щодо основного механізму передачі. Спочатку вважалося, що це суто повітряно-крапельний. Потім, що він побутово-контактний. Останні дослідження знову кажуть, що в аерозолях він може зберігати здатність до проникнення у клітину та розмноження протягом трьох годин. Тобто може бути небезпечним певний час навіть на вулиці залежно від погодних умов (вітер, вологість та температура повітря, сонячність).

Окрім того. Якщо спочатку вважалося, що єдиним критичним органом є легені, то нові дослідження говорять, що нові штами можуть вражати також і нирки (ще італійській штам), майже всі залози та залізисті тканини.

І що його виділення відбувається не тільки через дихальні шляхи, а також через піт та фекалії.

Тобто не можна бути впевненими, що вірус точно не буде переноситись та передаватися тим чи іншим шляхом.

У таких випадках зазвичай застосовують принцип презумпції провини. Поки не доказано, що збудник точно не має тієї чи іншої властивості, вважається, що він її має.

Звідси і бажання заборонити все і вся.

Бо, якщо хтось пам’ятає, в нас є така Стаття 49 Конституції:

«Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя».

А ще є Стаття 50:

«Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди…»

Тобто формально держава все робить правильно.

Але й тут є декілька але.

Згідно тих самих законів, під час правового стану карантину держава також зобов’язується надавати медичні послуги у повному обсязі та своєчасно, включно з діагностичними процедурами, спрямованими на виявлення хворих та носіїв, надавати повну та правдиву інформацію щодо перебігу епідемії.

Окрім цього — забезпечувати усі необхідні санітарно-епідемічні заходи, включаючи фільтрацію, ізоляцію, обсервацію та таке інше.

І ось тут у нас повний содом і гоморра.

Рішуче нічого з цього держава не виконує. Сімейні лікарі кажуть, що в кожного з них на ділянці є від кількох до кількох десятків важких пневмоній, що клінічною картиною відповідають Ковід-19, які вони вимушені лікувати на дому.

Бо тестів немає, швидка каже лікуватися парацетамолом і взагалі не турбувати такими дрібницями, як температура під 40.

Немає ніяких розслідувань випадків зі встановленням контактних осіб, можливого джерела зараження та іншого.

А як немає цього — немає ніяких обсервацій та ізоляцій.

Тобто, крім обмежувальних заходів, всі інші протиепідемічні заходи провалені цілком та повністю.

І ось за це не тільки можна, а й треба питати з керівництва держави.

За підрахунками згідно математичної моделі епідемії Ковід-19, наданої Оксфордським університетом, в Україні станом на сьогодні має бути від 27 тисяч активних випадків (як би карантин працював справно по всій країні) і до майже 40 000 випадків.

Згідно моїх розрахунків на базі «вістей із полів», не менше 5-6 тисяч лише досить важких пневмоній, що потребують стаціонарного лікування. З них до 20%, тобто не менше 1 тисячі, важких. Якщо по світу на всіх виявлених у середньому припадає 5-6% важких випадків, то 1000 важких випадків перетворюються не менш ніж на 20000 випадків.

Тобто держава свідомо бреше про перебіг епідемії, прикриваючи цім свою імпотенцію.

І це ще не все.

Відповідно до ЗУ «Про захист від інфекційних хвороб», Кабмін зобов’язаний:

«розробляє та затверджує перелік товарів протиепідемічного призначення, що необхідні для запобігання поширенню епідемій, пандемій, у тому числі поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019);

встановлює під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, заборону скуповування та перепродажу за цінами, що перевищують встановлені граничні ціни для оптової та роздрібної торгівлі, з урахуванням постачальницько-збутової надбавки та граничної торговельної (роздрібної) надбавки товарів протиепідемічного призначення, що необхідні для запобігання поширенню епідемій, пандемій, та/або товарів, що мають істотну соціальну значущість…»

А що ми бачимо натомість? Маски, що коштували 50 копійок ще 2 місяці тому, зараз коштують від 20 гривень.

Антисептики, що коштували до 10 гривень за маленький флакон, зараз у роздробі — від 50 гривень. На деякі ліки, що можуть використовуватись для лікування Ковід-19, ціни злетіли у рази й навіть десятки разів.

Тобто з усіх можливих протиепідемічних заходів, що можуть виконуватись і без запровадження правового статусу карантину, виконано нуль цілих і, можливо, одна тисячна відсотка.

Фактично Кабмін та підконтрольні йому органи влади, департаменти та комітети уже напрацювали як мінімум на зраду державних інтересів.

Як максимум, ще на кілька статей.

Хочете сварити керівництво країни — сваріть. Бо дійсно є за що. Але не за карантин як юридичний статус.

Поділитися:
Share

Усі відео