Бєзславниє ублюдкі та останній ВОП Громадянина

Напевно циніком зараз бути найпростіше. Сказав “а ми попереджали” і сів у позу Почекуна на карантині. Але реальність така, що на момент, коли усіх попустить, і ми вийдемо на післякарантинну вулицю, довкола буде зовсім інша країна. Тобто країни Україна в звичному нам вигляді може більше не бути. Не нагнітай? Ок, тоді по пунктах:

1. 11 березня в Мінську була підписана фактична капітуляція України у російсько-українській війні. Леонід Кучма поставив підпис під суб’єктністю терористичних банд-формувань ОРДЛО (див. нижче – ред.). Чорним по білому написано, що Росія “нє прі чьом”, а з терористами Київ тепер має консультуватися. Про вивід окупаційного контингенту, верховенство українського права і т.д. мова не йде. Зеленський погодився на усі вимоги Путіна. В очі, курва, надивився.

2. Капітуляцію 11 березня Україна повинна (!)… так, ви не помилилися – НАМ ДИКТУЮТЬ ВИМОГИ і більше нікому. Так от Україна повинна, нас змушують узаконити хрест на Незалежності і суб’єктності. Важіль впливу? Як завжди у Кремля – інакше не віддадуть обіцяну наступну партію заручників, інакше нове посилення обстрілів на фронті.

3. В ЦЕЙ ЧАС влада повністю і наглухо провалює захисні заходи по коронавірусу. Тобто істерику медіабудка швейцарськой бабушкі нагнітає якісно, а щоб мислити наперед – ніт. Нас зараз будуть витісняти на карантин, але при цьому нічого не робитимуть для системного опору пандемії. Шоб шо? Вочевидь, що капітуляція 11 березня може викликати протести, але якщо людей довести до істерики, якщо побудувати підстави тотальної заборони масових зібрань, то протести стануть не масовими, і через раду протягнуть шо завгодно, хоч одностатевий шлюб Вови і Вови.

Ні, коронавірус – це дуже небезпечно і слід берегтися, але влада, зухвало прикриваючись загрозою світового масштабу, протягує рішення, які ставлять хрест на країні.

4. Протести таки можуть статися, але медіа ресурси Зеленського і Медведчука будуть з кожної праски кричати, що опозиція зневажає народ і штовхає його в лапи коронавірусу. Авторитарна реакція не забариться – захищати затриманих теж (так вони вважають) ніхто не прийде під офіси репресивної системи.

5. Ані питання землі, ані питання умов роботи ФОПів, ані комуналка – НІЩО ЗАРАЗ НЕ Є ВАЖЛИВИМ, тільки збереження державності. Збереження державності зараз, це дві складові: захист населення і економіки від вірусно-кризового удару… та захист країни від російського сценарію розвалу.

Думаєте, чорт Сивохо просто так з бодуна ляпнув про “гранітну” і “янтарну” республіки? Думаєте, випадково Кучма підписався під легалізацією бойовиків РАЗОМ із двома злочинцями, які виконують ролі МІНІСТРІВ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ окупованих анклавів? Ніт.

6. Паніка, відсутність адекватних дій влади, відсутність адекватного ПРАВДИВОГО інформування населення, спроби під вірусну істерику протягнути вбивчі рішення через парламент – комплекс, який має виштовхнути адекватного громадянина у внутрішню еміграцію. Зберігати холодну голову і адекватно реагувати на виклики – елемент захисту державності.

7. Критикуєш – пропонуй? Ок.

– Влада має запровадити мораторій НА БУДЬ-ЯКІ рішення і дії, які не стосуються опанування ситуації з економікою і поширенням коронавірусу. Все інше відтерміновується. Хоч до літа, хоч до осені. Вирішення проблеми ОРДЛО, Норманді, впровадження планових реформ (смішно це писати, але припустимо, що вони є) – все почекає.
– Політика? Ні. Якщо треба, то варто переносити вибори. В разі колапсу держави вони нікому не потрібні.
– ВР і Уряд мають переглянути видатки в бік виключно забезпечення життєдіяльності (існування) держави. Інакше – хаос.
– Бізнес має отримати режим максимальної лояльності від держави. Можливо, впритул до перегляду політики зборів в бік полегшення – краще, щоб бізнес вижив, аніж видоїти його до краплі і поховати.
– Варто думати про розгортання військових шпиталів на випадок стрибка інфікованих коронавірусом. Треба наперед продумати розташування і автономність, щоб не отримати рімейк Нових Санжар.
– Керівник МОЗ має виходити на брифінг КОЖНОГО ДНЯ в прайм-тайм і ДЕТАЛЬНО розповідати про дії влади, стан справ, статистику. Якою б сумною вона не була. Міністр! Не заступник, не речник – МІНІСТР особисто.
– Міносвіти має терміново запропонувати алгоритм дистанційного навчання на всіх рівнях. Це не просто, а складні часи точно до завершення навчального року.
– Влада має покликати опозицію і РАЗОМ запустити роботу цілодобового штабу національного порятунку. Це потрібно для поєднання зусиль і компетентностей. Ми реально стоїмо на порозі непрогнозованих подій.
– Влада ЗОБОВ’ЯЗАНА перевести в режим жорсткого опору зовнішнім загрозам усіх силовиків. Наголошу – ЗОВНІШНІМ. Росія не просто так посилює тиск. Активізація ЗСУ додасть спокою громадянам.
– В Горлівці 12 інфікованих коронавірусом? Доля людей під окупацією – клопіт країни окупанта. Влада має обмежити перехід людей через лінію фронту. Кхм.. власне, як і вільний трансфер людей через кордон. В Європі до цього вже підходять.
– Влада ЗОБОВ’ЯЗАНА звернутися до громадян (перш за все активного громадянського зрізу) по допомогу в реагуванні на виклики як безпекового, так і вірусного характеру.
– Громадянам доведеться пригадувати досвід самоорганізації . Нашої допомоги можуть потребувати медики та їх родини. Система охорони здоров’я навіть Італії працює на межі своїх сил. У нас все гірше, тому медики – це тепер теж передова, і їм потрібен активний тил. Як і що саме? Про це треба говорити вже зараз.

Гірше не буде, говорили вони…
За нинішній стан речей і його наслідки несе особисту відповідальність кожен, хто минулої весни привів до влади вірус в короні. Але чи стане совісті їм визнати це, поговоримо вже після того, як Ідеальний Шторм мине.
Якщо буде про що і з ким говорити.

Плече до плеча – це буде не простий бій.

Єрмак і решта речників влади – про “спадковість мінських угод”.

Є критична відмінність. За Порошенка визнавався абсолютним принцип “спершу безпека”. Припинення вогню, Росія геть, – потім говоритимемо про інше.

Нинішня влада зайшла з іншого кінця, почала набирати зобов’язань для України без виконання зобов’язання Росією, найперше, щодо припинення вогню.

А тут – наші воїни гинуть, а влада говорить про вибори чи “консультативні органи” з російськими маріонетками.

Так що це не спадковість. Це зрада, ваша особиста і новопридумана. Не ховайтесь за “папєрєднікав”, готуйтесь відповідати за власні дії.

В попередні 4 роки роботи мінської групи там підписувалося лише кілька документів: в безпековій один – про розведення техніки (саме військової техніки, не військ) на 3 ділянках, і кілька раз на ТКГ – спільні заяви про засудження порушення режиму тиші і перемир’я . Розведення на тих ділянках так і не було реалізоване саме через порушення режиму тиші. Для нашої команди питання безпеки завжди було принциповим і першочерговим пріоритетом, ми б ніколи не дозволили відвести війська (!), не техніку, коли стрілянина продовжується (як поблизу Золотого) .

Всі важливі рішення мінських груп приймалися в тісній координації з партнерами по нормандському формату, з ПОПЕРЕДНІМИ консультаціями з Німеччиною , Францією, з США (через посередництво спецпредставника Курта Волкера). Консультації передували підписанню документів.

Ми жорстко відмітали будь-які спроби шантажувати Київ прямими переговорами з окупованими Донецьком і Луганськом і стояли на сторожі будь-яким спробам Кремля легітимізувати їх маріонеткові «республіки». Ми стояли на тому, що РФ – не сторонній спостерігач і медіатор-модератор, а безпосередня учасниця конфлікту, країна-агресор, яка розпочала війну.

Ми інформували ТКГ і робочі групи про прийняті в ВР закони – і про продовження терміну дії закону про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО, і про реінтеграцію. Ці закони писали в АПУ, в ВР, українські експерти, депутати, юристи, дипломати. Й ми не узгоджували їх з бойовиками.

Після кожного загострення на фронті ми робили заяви, де звертали увагу країн нормандського формату на порушення РФ своїх зобов’язань, на її безумовний вплив на бойовиків, які обстрілюють українських військових, школи, населені пункти. Після кожної мінської групи я інформувала журналістів, депутатів, суспільство про хід важких переговорів. Ми не ховалися. Були відкриті та чесні перед суспільством.

Сьогодні ми щодня чуємо про мир. Але ж від стократного повторення цього слова сівохами на фронті не перестали стріляти. Безпекова ситуація гірша ніж в 18-19 роках, і це підтвердять військові. В березні – 15 загиблих! Десятки важкопоранених воїнів, багато – зі страшними травмами в реанімаціях лікарні Мечникова, в військових госпіталях Києва і Харкова. Чому туди жодного разу не прийшов президент і його команда поговорити про мир і примирення?

При цьому влада почала блокувати роботу військових журналістів, і вперше за роки війни вчора вони зробили відповідну заяву. Яку зобов’язаний негайно розглянути профільний комітет ВР з питань свободи слова.

Документ, підписаний в Мінську, – це здача нащих дипломатичних позицій. Чому про нього Україна дізнається тільки сьогодні та з неофіційних джерел?
Це продовження розведення військ, не техніки, на фоні ескалації війни. Хоча бойовики й досі не звільнили наші території навіть відповідно до протоколів 14-15 років, згідно яким Дебальцеве і інші території мають негайно перейти під український контроль.
Це ані слова про порушення режиму тиші, про обстріли, які продовжує Москва, й нав’язування відповідальності за політичний блок на Київ – на фоні ескалації.
Це легітимізація наративів Москви про «громадянський внутрішній конфлікт», це реалізація сценарію Кремля про прямі переговори в рамках тепер якоїсь консультативної ради.

Це і є мирний план Зеленського? Чи все ж Путіна?

* * *

Й ще зверніть увагу.

За часів Порошенка документи в Мінську підписували представники України, РФ, ОБСЄ, ніякої суб’єктності ОРДЛО не існувало. Там стоять каракулі двох чортів – захарченка-плотницького, але це дві каракулі фізичних осіб, яких вже і немає. Українська сторона наполягла, переграла, дотиснула, що ніяких згадок ні про які «посади» чи статуси апріорі бути не може, бо сторони конфлікту: Україна і РФ.

Тепер команда Зеленського тактично, разом з командою Путіна, вивела Москву з-під відповідальності та легітимізувала цей бродячий цирк «полномочних прєдставитєлєй» ОРДЛО, яких ми в Мінську ганяли мокрими ганчірками. Тепер тут підписи «полномочних прєдставітелей», Україна визнала їх суб’єктність.

Директиви на це міг видати тільки Зеленський. Це і є його мирний план.

Вам не дивно, що Сівоху в Парковий надіслала влада, знаючи про реакцію патріотів на нього?

Вам не дивно, що провладний блогер починає паніку з приводу коронавірусу на провладному каналі?

Чому б це? Відволікали від справжньої зради.

Тому, що в Мінську Україна практично визнала суб’єктність терористів – маріонеток з ОРДЛО і погодилася, що Росія у війні нічим не відрізняється від Німеччини і Франції. Такий собі спостерігач за внутрішнім конфліктом.

Итак, свершилось то, о чем мы орали ДО наших прекрасных выборов нашей прекрасной бубочки. Орали в процессе выборов и орём уже почти год после них.
Позавчера в Минске зелёные твари сдали Украину.
Оптом. Всю.
ОРДЛО признано стороной конфликта уже официально.
Подписан документ, который зафиксировал субъектность оккупированных территорий и статус РФ как «наблюдателя-гаранта».

Все договорённости теперь касаются всего двух субъектов – Украины и ОРДЛО. Россия выведена за скобки конфликта и никакой ответственности за своих марионеток не несёт. Прямым текстом:

«Представителям Украины и ОРДЛО не позднее 18 марта 2020 года направить в СММ ОБСЕ дополнительные предложения СТОРОН по возможным компромиссным участкам разведения сил и средств».

Плюс создаётся «Консультативный совет», в котором по 10 человек от Украины и (неожиданно?) ОРДЛО. Не России.

«Внутренний конфликт», за который вчера уронили говорящее сало, теперь свершившийся факт, и немножко повалять обсыкана за это предательство власти в целом слишком мало.

Они не просто перешли красные линии. Зелёные стали там лагерем, подвезли продовольствие и начали размножаться.

Взять бы сейчас этих альтернативно одарённых «патриотов», которые весной прошлого года с пеной у рта доказывали, что «так далеко они не зайдут!» и спросить нежно:
– Ну что? Не зайдут?
Зашли.
И зайдут ровно туда, куда МЫ им позволим.

Их 3,14дят палкой по спине кукловоды, которые вовсе не для того, чтоб вас, мудаков, порадовать, создали это зелёное тупое уё*ище.
Была цель и цель достигнута.
Почти.

У нас есть время до 25-го марта.
Время, чтоб наконец прийти в себя ВСЕМ. Ортодоксальным порохоботам, белым польтам, националистам.
Тем, у кого «были вопросы к Порошенко», и тем, кто надеялся, что «они не зайдут так далеко».

Потому что сейчас Украина стоит уже на том краю, за которым её просто не будет.
Субъектность ОРДЛО – не просто слова на бумаге. Это ПРИЗНАНИЕ того, что Украина воюет со своими же гражданами, с шахтёрами, купившими БУКи в Эпицентре. Это принятие на себя ВСЕЙ ответственности за 6 лет войны, со всеми вытекающими последствиями.
Это ПОЛНЫЙ уход России от ответственности. А в перспективе ещё и судебные процессы. Потому что «невиноватая» РФ шесть лет терпела санкционные убытки.
И самое главное – принятие этого документа будет означать, что КАЖДЫЙ погибший на этой войне погиб ЗРЯ.

Скоро мы начнём собирать людей, чтобы выйти на площади наших городов. Потому что зелёные понимают только язык протестов. И если ТЫ останешься в стороне, не спрашивай потом «За что мне это?», когда ветеран Украинско-Донбасской войны бросит тебе в лицо слово «терпила». На Донбассе так называют тех, кто обречен терпеть ВСЁ, просто потому, что не нашел в себе сил дать сдачи.

Я не знаю, як це коментувати, окрім того, що подібний розвиток подій можна і треба було передбачити ще навесні минулого року.

Схоже, Владімір Алєксандровіч (саме так його нині слід правильно іменувати) дійсно припиняє пострілювати, а терористи з маріонеток перетворюються на суб’єктів переговорного процесу.

Казкові, просто казкові.

Чекаю на відкриття посольств так званих ДНР і ЛНР в Києві, може, і безвізовий режим зроблять.

Несемось.

Юридичною мовою це називається державна зрада. Всі інші варіанти – інвективна лексика.

Тому зупинимось на зраді.

Чекаємо поки в Києві відкриють посольства «линири» і «динири», і почнуться офіційні візити.

Ті, хто писав, що Томос на хліб не намажеш, вам ніде нічого не жме? Ви зробили нас і заодно згвалтували пам’ять тих, хто за вас загинув. Разом.

А коли ми будемо у Мінську підписувати протокол про входження нас до Російської Федерації, пропоную назвати нашу республіку (трошки автономну) – Омана.

Бо оця стара назва Україна, мабуть, вже дуже очі Путіну намуляла.

На фото рештки обгорілого паспорта громадянина України, який знайшли під час розшуку тіл загиблих українських бійців в районі Іловайська. © Сергій Нужненко/Радіо Свобода
«Copyright © 2018 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода»