Експеримент триває

Михайло Забродський

Не можна обійти ряд знакових подій, які вчора відбувалися в політичному житті нашої країни. День 4 березня поточного року, звісно, можна називати по різному, але точно його не можна назвати сумним і нецікавим. Не стану зупинятися на хронології, спробую лише поділитися з вами саме сприйняттям того, що відбувалося у залі Верховної Ради.

Першим і одним із ключових моментів безперечно була промова Голови. Виконання було емоціональним, професійно артистичним і… не зовсім зрозумілим за змістом. Якщо б на команду технократів-оптимістів була направлена цілеспрямована критика і чітко окреслений перелік претензій, все сприйнялося б адекватно. В цьому випадку, імовірно, відкрите/закрите обговорення звелося б до конспірологічно-аналітичних версій – а чому саме так і чому саме зараз? Втім, після промови залишилося лише одне і не дуже просте питання – якщо саме ця команда була настільки успішною, неперевершеною, ймовірно найефективнішою ніж всі попередники разом (викладаю близько до змісту), то чому ми маємо її замінити?

Наступним елементом програми був виступ Попереднього очільника. Тут все було достатньо нецікаво і передбачувано. З початку Попередній очільник вочевидь не до кінця зрозумів, що ця промова в його статусі скоріш за все остання, і знову почав зі спроби перелічити всі свої та власної команди беззаперечні успіхи. Закінчив він досить таки швидко і, як можна здогадатися, твердженням стосовно мудрості та далекоглядності зрозуміло кого.

Наступним умовно яскравим моментом став виступ кандидата в Нові очільники. В цей момент гострий приступ відомого психічного розладу під назвою déjà vu охопив, напевно, більшу половину зали ВРУ. Всі ті самі загальні безкольорові фрази, що й майже півроку тому, ну хіба що із додаванням стурбованості стосовно поширення вірусу. Той же самий зухвалий і самовпевнений тон під час відповідей на запитання народних депутатів. Залишається лише припустити, що з часом прощальна промова теж буде схожою на чиюсь.

Заключною частиною перфомансу було представлення “нового” складу команди Новим очільником. Хоча, як виявилося, поняття “новий” в сучасному політичному житті України, в повній відповідності до теорії засновника сучасної теоретичної фізики, є відносним. І розібратися в цій відносності під силу далеко не кожному. Можна почати із тимчасово призначених найбільш ефективних (знову викладаю близько до змісту) і, мабуть саме тому, незмінних. І закінчити, наприклад, “другим пришестям” окремих посадовців періоду легітимних втікачів. А на додачу, згадавши про декілька вакантних посад, зробити висновок про поспіх, з яким приймалося і реалізовувалося рішення про заміну команди.

На завершення був запропонований додатковий блок із звітом/зняттям окремих представників правоохоронних відомств, але його фінальна частина запланована лише на сьогодні, в про неї поговоримо пізніше…

Загальне враження від побаченого і почутого вчора? Нічого нового на цей раз, навіть славнозвісних “нових обличь” і тих небагато. І всеохоплююче відчуття весняної новизни, оновлення і нового імпульсу до руху вперед було притаманно виключно представникам Голови, та й те – якось частково. А ще, як не дивно, укріпилося відчуття схоже на відчуття піддослідної тварини, у якої не відкрили клітку, не припинили дослідження, а лише змінили лаборантів і прибиральниць в лабораторії. А втім, експеримент – триває… Погано тільки те, що насправді все складніше і в цій, можливо поважній, але безперспективній ролі продовжує виступати наша рідна країна…

* * *

Напередодні анонсованого дійства по виразу недовіри до Генерального коротко опишу враження від вчорашньої непогано зрежесованої “публічної порки” визначених на заклання у сполученні з черговими публічними запевненнями в ефективності ефективних і незамінності незамінних.

Почнемо із звіту ТВО. Доповідь була яскрава і супроводжувалася анімаційними слайдами, які щоправда невдало виглядали з точки зору здатності будь-що розібрати на них. Звіт почався із загальної інформації про відомство і, одразу, став нагадувати презентацію рекрутингової агенції стосовно історії створення і незрозумілих для більшості депутатів досягнень. Наприклад, всіх в залі мала вразити інформація про те, що наразі організація здійснює досудове розслідування у 16 516 кримінальних впровадженнях, але не зайшло, не злетіло. Пізніше у звіті було нагадано про підслідність організації – це довгий список категорій посадовців, в якому на сьомій позиції чітко зазначалися «народні депутати України», але це скоріш за все було випадково, в порядку правової освіти.

Ну а потім? А потім – перелік досягнень організації у вигляді показників по повідомленням про підозри, затриманням, скеруванням до суду обвинувальних актів тощо. Цифрові показники були як чисельними, так і важко зрозумілими для непрофесіоналів в залі. Небагато, правда, їх було в розділі про злочини, вчинені у зв’язку із масовими протестами у 2013-14 роках – там були лише факти…

Окремо був зроблений випад в бік Генерального і його організації з наголошенням про гальмування розгляду/слабке процесуальне керівництво та інші речі, які зрозумілі, знову ж таки, лише фахівцям. Саме в цей момент більшість в залі зрозуміла, що у всьому, про всяк випадок, винен Генеральний. Закінчився виступ мантричним закликом/вказівкою/слоганом про те, що Організація – це закон для всіх, який супроводжувався анімаційним слайдом із відповідним надписом та імовірно прихованим ефектом двадцять п’ятого кадру…

Виступ Міністра визначався змістовністю, конкретикою і відмінно поставленим голосом доповідача. Загалом без особливих закликів і заклинань. Щоправда, не зовсім зрозуміло, чому саме всі показники діяльності порівнювались з 2018 роком – імовірно, використовувались елементи презентації з підведення підсумків…

Сумнівно виглядав також і набір показників ефективності. Наприклад, важко зрозуміти, як мало би сприйматися досягнення з інженерно-технічного обладнання кордону з РФ у вигляді 3,7 км загороджувальних парканів. Але відзначився виступ іншим – в ньому майже не згадувався Генеральний! Вочевидь, політична досвідченість Міністра відіграла свою позитивну роль…

Доповідь Голови служби була побудована на викладені фактів, які мали б свідчити про великий обсяг роботи служби. Фактів було чимало, Голова служби навіть звертався із проханням надати додатковий час для виступу. Депутати прослухали без сумніву змістовний звіт щодо успіхів у боротьбі з корупцією, протидії організованій злочинності, боротьбі з контрабандою і міжнародним наркобізнесом, протидії незаконній міграції і, навіть, протидії правопорушенням в лісогосподарській діяльності. Не було в звіті іншого – не було боротьби зі шпіонажем, контррозвідувальної діяльності, викриття спроб гібридного впливу тощо. Можливо, не було з чим боротися, а можливо, не має про що звітувати…

Що було на завершення? Якщо коротко, то нічого. Набір речень, який намагались донести Генеральний і Голова Бюро, складно назвати виступом або звітом взагалі. Він дуже нагадував останнє слово засуджених до страти перед виконанням вироку, які чітко розуміють, що шанси щось змінити є мізерними, але замість того, щоб вийти з гри гідно, продовжують говорити будь-що, аби домогтися милосердя від виконавців вироку…

Але, у випадку Генерального – його останнє слово все ж таки сплановано на сьогодні, лише через пару годин. Почекаємо…

Усі відео