А у нас сьогодні Держкіно померло…

От саме в день спогадів про героїв Крут…

Тепер мегаважливим сектором рулитиме екс-керівничка комунального кінотеатру в Запоріжжі. Угумсь – фаховість фонтаном. А людину, яка вміє організовувати кінофестивалі і за яку горою стояла професійна спільнота, завалили. Тішитеся українським кіно? Це не на довго – бажання малоросів запхати в кінотеатри “акакуюразніцу”, рагулячий гумор і інші підходи, відкатані довколаЗеленськими бізнесами, змінить афіші на типову малоросійську картинку.

Хліба рабам не дадуть, відсиплять додаткових видовищ.
А над сенсами нехай агресивна меншість мудрує.

Під Крутами захисники України виконали поставлену задачу – виграли країні час. Із втратами, але задачу було виконано, і більша частина особового складу організовано відійшла на нові рубежі. Країна змогла отримати дипломатичну перемогу і допомогу союзників. Під Крутами у захисників не було вагань “навіщо?”, “за що ми воюємо?”

Схоже було під Дебальцевим – країні виграли час і допомогу союзників. Із втратами, але наказ було виконано, і більша частина сил відступила на нові рубежі. Не було запитань “навіщо?” і “за що ми воюємо?”.

Після Крут і інших боїв Перших Визвольних більшість, якій “акакаяразніца”, вирішила, що і під московито-більшовиками “гірше не буде”. Вижили не усі.

Після Дебаля, ДАПу, Пісків, Промки, більшість, якій “акакаяразніца”, вирішила, що “гірше не буде”. Прості люди не в курсі, що виживають не усі…

Задаватися питанням “за що ми воюємо?” тепер не актуально – біле пальто брудниться, технократи з самокатів падають. Тому в кіно тепер будуть інші акценти, щоб не дратувати простий піпл.

Прості люди шукають асфальт і ліхтарі, коли їх питають “а за що ти любиш Україну?”.

Как вы думаете, что нужно сделать, чтобы стать главой Госкино в такое непростое для страны время?
Правильно.
Достаточно случайно быть директором кинотеатра в Запорожье. Хорошо принять в своё время “квартал 95”. Быть идеологически близкой к нынешнему руководству страны. Ну, то есть предпочитать “любовь в большом городе”, а не какой-то там ваш “Червоний” про героев УПА.

Знакомьтесь. Марина Кудерчук. Раньше она была замглавы Запорожской ОДА по аграрным вопросам. От кино тема достаточно далёкая. А, ну да. Директор же кинотеатра была… Что ж я так несправедлива?

А вообще такие назначения свидетельствуют о профанации конкурса. Он просто явно был сфальсифицирован.
И сегодня возникает серьёзная тревога за украинское кино. Тенденции в стране не радуют. Не, бабло на кино давать будут. И снимать будут. С этим нет проблем. Вот только кино “кину” рознь. При Порошенко снимали «Кіборгов» и «Червоного». А теперь за наши деньги мы получим «Папика-2» или «Слугу народа-4».

Назначение директора кинотеатра главой Госкино напоминает назначение завклуба Кулиняка министром культуры при Януковиче.
А почему Кулиняка, знаете? Не?
Ему очень нравились книги авторства ВикторФёдрыча. Якобы. Но это не важно.

Вот теперь по старой доброй памяти у нас есть Марина. Ничего не выбивается из общей тенденции. У Марины гастролировал квартал. А завтра на аналогичную должность назначат кого-то из обслуги преЗедента Зеленского. Уборщицу, например.

Особый привет министру х*ячечной Бородянскому и расфрендженному премьеру Лёше. Именно они решили не перечить этому назначению.

Подгорная вот удивляется, что карьера нового главы Госкино выглядит прихотливой: до того была замглавы Запорожской ОДА по аграрным вопросам. А до того директором кинотеатра.

А я вообще не вижу ничего удивительного. Я ж в СССР успел пожить. Так там тоже было так: заведовал овощебазой — кинули на повышение в Самарскую область, увеличивать поголовье свиноматок — кинули на повышение в Иркутск, в гороно — кинули на повышение в Калининград, издавать газету — х*як, заседает в министерстве тяжёлой промышленности.

Ну и здесь так же. Просто к необходимым качествам опытных управленцев и хозяйственников вместо верности учению Ленина добавилась “верность интересам Квартала-95”.

Подгорная вот пишет: “И сегодня возникает серьёзная тревога за украинское кино.”

Да нет никакой тревоги. Не будет украинского кино никакого просто. И не надо. Зачем украинское кино? Что это за индивидуализм? Разве есть тверское кино или скажем тюменское? Ну вот и украинского не будет.

Будет новая историческая, социальная и интернациональная общность великорусских людей, имеющих единую территорию, экономику, империалистическую по содержанию культуру, союзное антинародное государство и общую цель — навалять проклятым пиндосам.

---

І кіно мені теж шкода.

Не те щоб за останні роки ми перевершили Голлівуд. Але те, що розвивалося справжнє Українське кіно, – це безсумнівно.
І ми ходимо на прем’єри, дивимося, обговорюємо і… пишаємося. Тому, що є чим.
Тому, що є «Крути», «Кіборги», «Поводир» і десятки інших фільмів, які варто дивитися.
Тому, що на прем’єри українських фільмів стало модним ходити.

Але команда найвпливовішого лідера не могла пройти повз кіно – вони ж «самі кіно». Тому вони вирішили відрегулювати ситуацію. А як можна «відрегулювати» кіно? Звичайно, очолити – призначити правильного керівника.
Щоб було ще краще, правильно?

До 17-го листопада з 8 кандидатів за результатами відбору лідирувала і реально проходила Юлія Сінькевич, яка все життя працювала в сфері мистецтва і кіно. Котра є генеральним продюсером Одеського Міжнародного Кінофестивалю, членом наглядової ради та співзасновником Української кіноакадемії, членом Європейської кіноакадемії, членом Національної спілки кінематографістів України, членом Українського оскарівського комітету, і ще багато чого.

Але до 21 листопада з’ясувалося, що вона не пройшла співбесіду і не набрала достатньої кількості балів.
Ну ладно, ок. Українське кіно – справа серйозна. Мабуть, критерії та планка настільки високі, що вимагають рівня геніальності. І всі з нетерпінням чекали – яку глибу знайдуть для цієї посади.

І ось – та-дааам! Здійснилося.
Важку співбесіду блискуче пройшла Марина Кудерчук. Хто ж ця надія вітчизняного кіно? Що в її знаннях, уміннях, досвіді та кар’єрі дозволило взяти цю висоту?
А ось що! Ееее… А, власне, що?

Десять років податкової. Три роки – чиновником в екологічній сфері. О, знайшов!
Десять місяців – зам директора, і цілих 9 місяців – директор одного з кінотеатрів Запоріжжя.
І за свою кар’єру відзначилася тим, що не допустила показ фільму про героїв УПА «Червоний». Але зате була істинним шанувальником Володимира Зеленського та 95 Кварталу. Їх вона із задоволенням приймала у себе в кінотеатрі на прем’єрах їх високохудожніх фільмів.

Вона пройшла. І тепер очолюватиме Держкіно. Це ж просто, як на роялі.
Правда, ви тепер теж впевнені, що тепер з нашим кіно все буде добре?

Феєрія. Фестиваль профанів.
Придуманий для того, щоб стерти Україну до дрібниць. У всьому.
У них просто «не вийде». А у нас – залишиться пустеля. І в кіно теж.

Ходіть на українські фільми. Поки вони є.

Марина Кудерчук очолила Держкіно. Хто вона та чому нею обурюються у соцмережах