Генератор хронічних зашкварів
В Ізраїлі теж все. Провал.
Меморіальний центр пам‘яті жертв Голокосту спантеличений діями Зеленського та його людьми, які вирішили проігнорувати форум та віддати свої місця іншим людям. В центрі заявляють, що всі люди, які пережили Голокост, могли і так прийти на Форум та брати участь в заходах.
Тобто Зеленський з якихось причин відмовився брати участь у головних заходах. Виникає питання: для чого туди приїхав Зеленський?
Може бути кілька варіантів:
Перший. Втік від форуму в Давосі, адже, зважаючи на всі провали в країні, йому там просто нічого робити.
Другий. Зеленський насправді зустрічається з кимось з посадовців РФ і таким чином прикриває свою «відсутність».
В будь якому випадку, обличчя України зруйноване навіть в Ізраїлі. Черговий сором та брехня. Адже за добрим жестом криється відверта неправда, адже всі люди, які пережили трагедію, могли потрапити на форум.
Меморіальний центр заявляє:
«його рішення спантеличує, і прикро, що він робить такий крок щодо заходу за назвою “Пам’ятай про Голокост для боротьби з антисемітизмом”».
Вава думал опять привычно всех нае*ать и прослыть таким вежливым, шо писец. Вроде как мы не понимаем, что в Израиль Вава ехал не лицом торговать – это он в Давосе уже делал, а с путиным встречаться. Ну типа, перетереть, то, сё… А то мы войска отводим, а по ним постреливают… Порохоботы возмущаются…
Ваву ж ниипёт, что подобные встречи совсем нам не на пользу. Что после встреч этих меняется картина мира у многих. Особенно у наших европейских партнёров, которые спят и видят, когда уже можно будет снять с россии санкции и продолжить с ней успешный бизнес.
После этих встреч россия уже нам не агрессор. А посредник. И война у нас уже не с россией, а гражданская.
Хочешь встречаться с путиным – нормандский формат тебе в помощь. А всё остальное – инструмент для манипуляций со стороны россии.
Я уж не знаю. чего там путин от встречи с Вавой отказался – из презрения или голова болела. Но встреча не состоялась. И тогда наша делегация отказалась от участия в официальных мероприятиях под предлогом, что они уступили свои места на форуме тем, кто пострадал от Холокоста. Вот так просто.
Как будто наши долбоё*ы не знали – в Израиле пострадавших от Холокоста много. Очень много. Внезапно, да. Их невозможно всех пригласить. И если уж вас пригласили, значит, место для вас нашли. И нужно идти.
Форум – не просто тусич. Это место общения политиков. Туда приехали мировые лидеры из 47 стран, дипломаты разные. 26 президентов. 4 короля. 4 премьер-министра.
И тут Вава наш такой – скромный…
– Не пойду, – говорит. – Пусть вон те старички сходят. А мне шо? Мне не надо… Я в Давосе был. Инвесторов искал. Их там нет. А тут тем более не будет.
Отказ от неофициального общения на форуме – огромная дипломатическая ошибка.
А хотя… Может, и нет… О чём оно может общаться? Двух слов же связать не может. И пианины нет.
Только время потратил, детишек своих не потетёшкал и бюджетные деньги просрал. Впрочем, как обычно.
И вполне предсказуемо.
Глупость всегда обходится дорого. Особенно глупость избирателей.
ОБЗОР ИЗРАИЛЬСКИХ СМИ О СОЛНЦЕЛИКОМ
(ничего личного, но зеленофилам лучше не читать)
Радиостанция и новостной сайт “Arutz 7”:
“Вечером 22 января, в Давосе состоялось выступление Зеленского перед аудиторией. Точнее — практически перед пустым залом. На выступлении президента Украины аудитория составила лишь несколько десятков человек. В то время, к примеру, как выступавший перед Зеленским премьер-министр Пакистана Имран Хан собрал аншлаг.
Мировые лидеры, похоже, уже поняли, что Зеленский не представляет собой ничего как политик и является крайне ограниченным человеком. В самом же выступлении Зеленского в Давосе было много абсурдных вещей. В частности, он зачем-то попросил, чтобы Евросоюз взял Украину к себе вместо покидающей ЕС Великобритании.
Кроме того, Зеленский в ходе выступления стал вдруг жаловаться на свою тяжелую судьбу: «Я президент Украины уже 248 дней. И все эти дни я работал на Украину и не имел времени на свою судьбу. Мне тяжело объяснить своим детям, почему я не с ними дома».
Между тем, в начале этого года Зеленский угодил в скандал, как раз связанный с его отдыхом. Президент Украины тайно полетел с женой отдыхать в Оман и был сфотографирован в роскошном отеле. Фотографии попали в СМИ, после чего Зеленскому пришлось выдумывать, что это была официальная поездка, которую он осуществил за свой счет.
Из Давоса Зеленский летит в Израиль. К слову, недавно президент Украины попытался устроить демарш, настаивая, чтобы ему дали слово в Иерусалиме на форуме по Холокосту. В противном случае Зеленский грозился отказаться от поездки в Израиль. В результате он так и не выпросил разрешения на выступление, но при этом и приезд в Иерусалим не отменил. Теперь Зеленский просит у российской делегации позволить ему провести встречу с Путиным. Россияне пока не дали определенного ответа, лишь не исключили, что может состояться встреча «на ногах», то есть мимолетное общение”.
Руководители мемориального комплекса “Яд Вашем” назвали поступок Зеленского, который отказался от участия в Всемирном форуме памяти Холокоста, “отвратительной манипуляцией”, а его поведение “циничным и сбивающим с толку”.
Зеленскому объяснили, что выжившие в Холокосте, обратившиеся с просьбой присутствовать на форуме, получили такую возможность. Нам непонятно решение президента, и мы сожалеем, что он предпринял такой шаг на мероприятии под названием “Помним Холокост, боремся с антисемитизмом”, – заявили в организации.
“Это отвратительная манипуляция. Печально, что Зеленский так цинично использует событие, имеющее большое значение для всего мира”, – добавили представители комплекса.
* * *
После прочитанного у меня одна надежда: может быть, “один из самых авторитетных политиков современности” (слова Ермака) и тот Зеленский, о котором так “лестно” отзываются израильские СМИ, – два разных человека? Впрочем, о чём это я…
А давайте поговоримо про Ізраїль. Точніше, про поїздку туди на день вшанування пам’яті жертв Голокосту одного “видатного світового лідера”. Тільки тут я трошки психанув, коли написав, що їде він вшановувати жертв Аушвіца й мільйони інших жертв того страшного геноциду. Зеленський на запрошення прибути в Єрусалим на траурні акції вже давніше відповів відмовою. Це було абсолютною дикістю. Я не знаю, чи поза Ізраїлем є нині ще хоч один керівник держави єврейської національності. І цей чи не єдиний уже вдруге демонструє ганебну зневагу до жахливих жертв свого народу. Пригадуєте гнівний виступ головного рабина України в день ушанування жертв Бабиного Яру біля Менори? Потім тихцем Зеленського звозили до радянського помпезного й позбавленого душі та релігійного і національного наповнення монумента. Там Зеленський виключно для фото за цілковитої відсутності людей поклав свої гвоздички.
Але повернемося на Ближній Схід. Цього разу в Єрусалимі виникла дещо неприємна й далека від роздумів про вічне й скорботне політична інтрига. Винна в цьому, очевидно, влада держави Ізраїль. Там досі не позбулися звички загравати з країною всеперемагаючого антисемітизму та ксенофобії – Росією. Путін, на відміну від більшості гостей, матиме право персонального виступу. Це, наприклад, викликало обурення в президента Польщі Анджея Дуди. Він заявив, що РФія зараз розгортає кампанію оббріхування Польщі щодо подій ІІ світової. То Путін у Єрусалимі, найімовірніше, буде оббріхувати поляків і звинувачуватиме їх у причетності до Голокосту й навіть у “розпалюванні війни”, а президент Польщі, виступ якого не передбачений, муситиме мовчки все це вислуховувати. Й навіть не зможе влаштувати демарш, бо це розцінять, як неповагу до невинних жертв Голокосту. Тому польський президент дуже чітко аргументував, чому він не зможе поїхати. І не поїде.
Наш, услід за польським президентом теж закомизився: не поїду, якщо мені не дадуть там слова! Це був єдиний озвучений аргумент. Він не сказав про РФію та Путіна, який на кожному кроці обзиває українців “фашистами й колаборантами”. Не навів аргументів. Вийшло так, що президент, який є євреєм за національністю, відмовився вшанувати пам’ять мільйонів закатованих нацистами представників своєї нації тільки тому, що йому банально не дадуть покрасуватися (читай: знову зганьбитися) перед поважною публікою. Ця відмова була з колосальним невдоволенням і образою, але прийнята Ізраїлем. Там констатували, що від України представника на траурній церемонії не буде.
А потім відбулася справжня круговерть. Уже тепер Зеленський, виявляється, до Єрусалиму їде. Але їде він туди не вшановувати мільйони жертв Голокосту. Їде, бо має сподівання на зустріч з Путіним!!!
Такі висновки – не плід мого персонального несприйняття цієї особи. Тема можливості очної зустрічі поширювалася доволі активно. Нарешті, ряд експертів, які мають доступ до інсайдерської інформації в надрах нинішньої влади, заговорили, що Зеленський принизився до того, що надіслав “чолобитну царю з проханням про височайшую аудієнцію”. Звісно ж, наш Охвіс зразу все заперечив – не було прохань, ні до кого не напрошуємося. І тут уже вкотре сталося те, за що мені особисто дуже соромно. Мушу визнати, що я змушений більше довіряти інформації від керівництва ворожої держави, ніж від влади своєї країни. Це вже далеко не перший раз наша влада щось ганебне заперечує. Після того РФія факт підтверджує. А далі наші владоможці, позичають очі в Сірка й теж визнають, що десь отак воно й було. В РФ засвітили чолобітную й нашим довелося визнавати, що вони дійсно готують зустріч з Путіним. Ну Путін та його адміністрація не були б самі собою, якби не принизили при цьому Зеленського. Це ж не Порошенко – від нього можна було публічно на жорстку відповідь і навіть на грубість у формі не зовсім цензурного пояснення, “ху… іс путін” нарватися (прочитайте спогади Оланда). Тут же бубочка. Він же кілька днів “акі лев ричащи” боровся, щоб не визнати факт збиття нашого літака російськими ракетами в Ірані. Він у зверненні до Дня Соборності перелічив усі країни, які сто років назад знищували нашу незалежність, лише Росію та росіян сором’язливо замінив на “більшовиків”. З цим панькатися Путіну не конче.
Але після всіх звичних принижень від “усов Пєскова” та “грустной лошаді” Лаврова, Зеленському таки підтвердили можливість аудієнції. І він поспіхом почав пакуватися в дорогу до Єрусалима. Уся ця видима непослідовність, а в дійсності кричуща послідовність зневаги до мільйонів жертв єврейського народу та приниженості перед Путіним може викликати лише почуття гидливості. І не лише в нас, але й в Ізраїлі та серед країн-союзників Єврейської Держави, які реально, а не карикатурно висловлюють свою скорботу за жертвами Голокосту.
Отака мерзенненька історія в нас тут проявилася…
* * *
Коли я тут писав статтю про Зеленського в Єрусалимі й усю цинічність його поведінки та єдину реальну підставу (зустріч з Путіним), щоб усе ж туди поїхати, я ще не знав останнього абсолютно дикого факту. Він прибув у Єрусалим ніби з нагоди вшановування жертв Голокосту, але на саме вшанування не піде. Бо воно йому не болить. Більше того, там якесь аж містичне відторгнення – як він у день вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру фізично не міг наблизитися до Менори. Ну як не згадати якусь містичну історію про диявольську нечисть, яка не може наблизитися до головного релігійного символу. Для християн – це Хрест, в юдаїзмі – Менора й інші символічні речі.
Не знаю, в чому там причина. Може йому вся ота історія про закатовані мільйони невинних душ його ж нації – тупо скучна й байдужа? Ми ж маємо справу з глибоко аморальною особою. Отже, він на вшануванні разом зі своєю гоп-стоп компанією не з’явиться. Зате буде десь у коридорах та на підходах очікувати, коли Путін йому чітко сповістить час і місце аудієнції.
Що ми тепер будемо мати з нашим іміджем у світі? Що сказати? Коли я думав, що обравши блазня президентом, уже нижче впасти в сприйнятті цивілізованого людства неможливо, я помилявся. Блазень ще й бикує на святих і скорботних речах. Крім огиди серед інших лідерів нічого більше очікувати не варто. Ізраїль точно не забуде зневаги. Не зараз і не відкрито, але удар у відповідь нанесуть. Думаю, що через Вашингтон, але можуть і через Москву.
А щодо геть тупорилого виправдання, що він поступиться місцем ветеранам, які пережили Голокост… Ну дебіл же! Ізраїль уміє створювати відчуття співпричетності й присутності в усіх своїх громадян. Йому не потрібна допомога якогось блазня-космополіта. Ізраїльське керівництво прагнуло якраз добавити урочистості й скорботності траурним заходом, показуючи, що більшість світових лідерів прийшли до символів трагедії Голокосту, щоб схилити перед загиблими коліна та висловити почуття скорботи.
Ну а в простенькій аналогії, яка не передасть значимість подій у Єрусалимі, десь можете сприйняти все це так: до України мав прилетіти з державним візитом президент США. Значення такого візиту зрозуміле. Його літак вирулює в Борисполі, й на трап виходять пару бабусь і дідусів в українських народних костюмах та радісно цілують київську землю. А президент, якого очікували, передає вісточку, скажімо, зі Словенії, що він вирішив заїхати погостювати в родичів своєї дружини й заодно попросити в словенців пробачення за тупорилу виходку Арахамії. Натомість, замість себе присилає в Україну наших стареньких представників діаспори, що мусили покинути свій край ще до війни і від того часу не мали нагоди тут побувати. Вони ж на це заслужили? Хіба ні?
