Диктатура коміків, або Держава несеться в прірву (відео)
28 років я слідкую за діяльністю ВР, 12 з них працюю нардепом.
Вперше на моїй пам’яті сьогодні Уряд не з‘явився в парламент, знехтувавши годину запитань до уряду і показавши монобільшості їх пусте місце в системі управління державою.
Правда, уряд показав і свою маріонеточну сутність, повну неповагу до Конституції та країни, подавши шутовську заяву про відставку в офіс президента.
Держава несеться в прірву.
Ірина Геращенко нагадує депутатам та представникам уряду, що наша держава називається Україна, а не Російська Федерація.
Це в РФ прем’єр-міністр пише заяву на ім’я президента. В Україні згідно Конституції прем’єр-міністр звертається не до “кур’єра” президента, щоб передати сюди заяву, якщо він хоче подати у відставку, а до Верховної Ради.
Ми, на жаль, маємо констатувати, що на Погоджувальній Раді всі фракції домовилися, що прем’єр-міністр відповість на запитання, у тому числі і відносно виплат, які нарахував собі уряд. Але прем’єр-міністр втік від цих запитань.
Ми звертаємося до голови ВР з вимогою шанувати Конституцію, шанувати регламент, шанувати парламентаризм і повернути у ВР прем’єр-міністра.
Україна на порозі масштабної кризи
Заява Гончарука про відставку Зеленському, а не Верховній Раді, свідчить, що в Україні відсутній парламентаризм, а Верховна Рада не відіграє жодної ролі.
Фактично в Україні встановлена президентська авторитарна модель. Конституція не відіграє жодної ролі. Депутатів з монобільшості остаточно перетворили на маріонеток.
Відставка Уряду розглядається парламентом, а не президентом. Те, що відбувається зараз, – пряме порушення Конституції та законів України.
Якщо все ж президент прийме відставку Гончарука та уряду, це буде означати, що країною керують олігархи, зокрема Коломойський, який хоче посадити в крісло прем’єра ще більш лояльну людину та встановити контроль за Нацбанком та всією банківською та фінансовою системами.
Ситуація в державі показує, що країна на межі масштабної кризи, яка може знищити всі здобутки за часів Незалежності.
Офіс президента і Гончарук проти волі визнали, що в Україні встановлено диктатуру Зеленського. На сайті президента зазначено, що президент отримав заяву Гончарука про відставку, і що президент її розгляне. Але.
За законом Гончарук мусить подавати заяву спікеру ВР, і розглядати її мусить Верховна рада. Очевидно, монобільшість ВР голосуватиме по заяві так, як їй накаже Зеленський, відтак законодавчий орган влади також контролює президент.
Об’єднання в одних руках двох гілок влади з трьох – класична ознака диктатури. Ніколи не думав, який то жах – диктатура коміків.
З юридичними питаннями у Гончарука теж не дуже: його призначала Верховна Рада, а не президент. Президент не вносить подання в парламент на звільнення прем’єра. Прем’єр має подавати заяву напряму в парламент. Стаття 115 Конституції України в поміч.
Загалом, негарна вся ця історія. Гончаруку варто було більше думати про безпеку і користуватися спеціально обладнаною кімнатою для розмов певного характеру. СБУ теж не захистило прем’єрський кабінет від прослуховування. Явний провал – чорти виграють.
Відставка спровокує кризу і посилення хаосу, потрібні Коломойському і РФ. І тоді новий уряд може бути з таких «крєпкіх хозяйствєнніков», що тінь Азарова буде гуляти коридорами кабміну щодня.
Просто у Зє в голові пустота з процедури звільнення прем’єр-міністра, тому Гончарук подав прошеніє йому, а не ВР.
Ну і виглядає слинявою виставою для електората – “взірець чесності та порядності”.
“Сталін – ето Лєнін сегодня” ще б написав.
В армію обоє-двоє б краще.
Что вы придираетесь к тому, что прошение об отставке Гончарук подал на президента, а не на Раду?
При чем здесь Конституция?
А, вы посчитали, что это правда прошение об отставке?
Вообще-то, нет. У этого жанра есть другое название: челобитная. Конкретно – покаянная челобитная.
Понимать надо. И привыкать.
А то мы в таком турборежиме скоро до местничества дойдем, а вы даже не знаете, что это такое.
Пригадуєте вислів (і назву книги) екс-президента Леоніда Кучми: “Україна – не Росія”? Завдяки нашому насєлєнію це більше не актуально.
Простий приклад: куди звернувся прем’єр РФії Дмітрій Мєдвєдєв із заявою про відставку? Не в Госдуму, до президента Путіна.
Куди звернувся “ах який європейський хлопець” прем’єр Гончарук? За Конституцією він мав право звертатися лише до одного-єдиного суб’єкта ухвалення рішення, перед яким уряд підзвітний у парламентсько-президентській республіці. До Верховної Ради. Але Гончарук передав свою заяву прєзєдєнту.
Вловлюєте напрямок руху чиновницьких звивин? Вони не лише всі тотально поза телекамерами говорять виключно російською. Вони мислять за рашистським менталітетом – по-путінськи думають і діють.
Ви (виборці зеленої влади) це разом зробили, ідіоти…
* * *
У владній команді почалася найбільша інтрига від початку її існування. Після появи інформації про заяву Гончарука я сам спершу подумав, що це на нього натиснула консолідована група людей Коломойського та представників Кварталу в оточенні Зеленського, координована через Богдана. Методів, як витиснути з нього заяву існує вдосталь – Гончарук далеко не святий, там достатньо статей у Кримінальному Кодексі, які вже за ним схлипують.
Але зараз бачу вже значно переконливішу версію. До речі, це ганьба для країни, коли ми замість аналізувати конституційний порядок дій і офіційні заяви, мусимо вибудовувати конспірологічні теорії. На мій погляд маємо кілька стадій конфлікту. У мене є досить багато припущень, які підкріплюються фактичним матеріалом, але все це поки не зовсім переконлива інформація, може не все підтвердитися. Через це розкладу ситуацію доволі схематично, без надмірної деталізації. Отже, про стадії:
1. Дії близького оточення Зеленського (група Кварталу), найперше ряду радників на чолі з Єрмаком і головою СБУ Бакановим. Протиріччя в команді наростали, Зеленський шарпався між вимогами Коломойського з одного боку та МВФ і західних партнерів з іншого. Уряд займав позицію МВФ, хоча проти Коломойського воювати не відважувався. Кілька разів виникали конфлікти між Гончаруком і Зеленським, на якого фатальний вплив має пост-пред Коломойського Богдан. Саме Богдан ініціював звіт Гончарука перед Зеленським з фінансово-економічних питань. Команда противників Гончарука готувала негативне враження Зеленського, для цього хотіла отримати інсайдерську інформацію, з чим прийде до Зеленського Гончарук.
Далі вже виключно припущення. Інсайд найкраще отримати через засоби неофіційного прослуховування. В СБУ чи в Богдана могли знати, що на 16 грудня запланована нарада в Гончарука з Маркаровою та Рожковою (персоніфікованим ворогом для Коломойського й значної частини близького оточення Зеленського). Не треба бути мудрецем, щоб зрозуміти, про що будуть розмовляти. Прем’єрський блок Кабміну реально добре захищений від прослушки. Вільно організувати її можуть лише ті, хто з нею мають боротися (згадайте майора Мельниченка). Я думаю, що запис організували оперативно саме люди Баканова. Вони точно передали записи своєму шефу, той мав провести нараду з іншими членами близького кругу – такими, як Єрмак, Смірнов, Шефір тощо. Не знаю, чи вже тоді дали все це прослухати Зеленському. Ймовірно, але не обов’язково. Тож напруження там продовжувало наростати. А публічну засвітку вирішили відкласти до вигіднішого моменту.
2.Координація дій З А.Богданом і І.Коломойським. Богдан міг бути серед учасників перших прослуховувань записів та обговорення їх подальшого використання, а міг долучитися дещо пізніше. Але, в будь-якому випадку, він долучився ще в грудні (на мій погляд – відразу, в середині місяця). Через Богдана записи передали Коломойському та залучили до їх прослуховування головного технолога й медіа-кілера при Коломойському О.Дубинського. Його завжди підключали ще на самому початку підготовки спецоперацій. Згадайте його участь у зустрічах Коломойського в Женеві з учасниками атак на Порошенка. Туди приїжджали Саакашвілі та його грузинський депутат-“гаманець”, Онищенко, керівники видання Страна.ua та багато інших. З ними був не раз помічений і Дубинський як безпосередній розробник брудних технологій.
Домовленість була про незастосування матеріалів спонтанно й завчасно. Після того, як жлобство міністрів здомінувало над пересторогами й вони стали собі підвищувати зарплати й виписувати премії на астрономічному рівні, а депутатам підвищення зробили мінімальним, дозованим (хоча спершу пообіцяли кардинальне зростання), ситуація вигоріла. Найбільше невдоволення висловлювали навіть не опозиціонери, а обділені члени фракції “Слуг”. Залишалося діждатися дня старту пленарного тижня. Тему надвисоких зарплат уже й так розігрівала група Коломойського, а тут раптом починається викид записів.
У них не було чогось жорстко компрометуючого. Те, що Зеленський некомпетентний, відомо всім і йому в тому числі. Більше того, навіть назвавши його повним кретином, ви йому ще дасте аванс і зробите комплімент. Більше значення мала фраза Гончарука, що він сам профан в економіці. А головне – учасники наради дійсно обговорювали, як вкласти телепню у голову вигідну їм інформацію, яка насправді формулювалася ними доволі маніпулятивно й однобоку. Саме тому канал поширення й назвали “Як обманути президента”, що в певній мірі відповідало дійсності. Тільки третьою складовою міг бути факт зневажливих висловів Гончарука на адресу Зеленського (тим більше, що вони були доволі обережними й толерантними).
3. Спроба реалізації “оргвисновків”. Тут уже пішов різнобій між змовників. Я писав, що не знаю, коли про записи проінформували Зеленського. Його примітивна амбіційність та низький рівень інтелекту при ранньому повідомлені могли привести до зриву всієї операції. Але й, коли б він дізнався про це разом з усіма нами, прогнозувати його реакцію було трудно. Він міг злякатися активних заходів і не дати фракції відповідної команди на голосування за відставку уряду. Річний імунітет вони могли обійти шляхом тупого ігнорування Конституції чи маніпулювання її нормами (наприклад, проголосувати спершу за скасування рішення про схвалення програми дій уряду, таким чином абсолютно незаконним шляхом позбавивши КМУ імунітету). А також могли розійтися погляди змовників на майбутню кандидатуру очільника уряду та його складу. У будь-якому випадку, після появи плівок атаку продовжила лише група Коломойського при нейтралітеті інших груп впливу. При цьому більшість фракції на чолі з Арахамією, де ненавидять людей Коломойського та остерігаються його самого, продемонстрували фактичну підтримку урядовцям. Атака захлинулася. Зникнення з інформаційного простору сірого кардинала влади А.Богдана теж багато про що говорить. Він явно старався скоординувати заходи проти свого (й Коломойського) висуванця Гончарука. І мав це робити максимально приховано, не привертаючи до себе уваги. А зараз, коли акція захлинається, йому й поготів краще залишатися в тіні. Нині, коли владна команда дала ряд тріщин, захиталося крісло вже під самим Богданом.
4. Контратака Гончарука. Я написав тут, що спершу помилково оцінив заяву прем’єра як наслідок тиску на нього. Зараз бачу, що це реальний шантаж, інтрига на межі блефу й контратака на своїх противників. Зеленський міг під тиском Богдана й Коломойського все ж віддати команду усунути уряд. Але, як і всі скандальні дії, мав це зробити чужими руками – ініціативою та діями своєї фракції. Зараз, отримавши неконституційний “подарунок” від Гончарука (заяву про відставку), Зеленський уже не може зіпхнути на інших свою власну відповідальність. А він цього боїться.
Гончарук, використовуючи страхи більшості фракції перед олігархом та повне несприйняття його гоп-стоп компашки в Раді, заручився підтримкою більшості фракції. Показова в цьому переписка одіозної нардепки від “Слуг” голови соціального комітету Галини Третьякової з Гончаруком. Пильність знову підвела служок. Журналісти сфотографували повідомлення, де прем’єр дякує депутатці та в її особі фракції за підтримку. Та пише, що “ми вас підтримуємо”. На питання : “Хто – ми?” відповідає: “70%”. Це все дуже красномовно. Схоже, що Гончарук виграв цей раунд в суху. Але конфлікт наростає, а Коломойський не звик програвати. Та й амбіції висуванців Бєні, як то Палиця, його нинішніх попутників, як Яценюк, Тимошенко та Аваков, а ще людей з оточення клоуна, наприклад того ж Єрмака, нікуди не поділися. Війна тільки починається. Якщо Гончарук вирішить, що Рубікон перейдено, а його позиції зміцнилися, він мав би нарешті показати характер і нанести удар по інтересах Коломойського. Там мала б розпочатися справжня війна. Але це не конче буде саме так. Гончарук може помиритися з Зеленським (не дарма ж він так розсипається зараз у компліментах). А Зеленський тоді знову матиме важелі для впливу на прем’єра та зможе мотивувати його до толерантних відносин з олігархом. Далі у нас суцільна тьма…
5. Як нам до всього цього ставитися? Тут дуже важливо не перегнути палицю. Гончарук не герой, не ефективний і не хороший прем’єр. Його уряд за руйнівними наслідками вже критично наблизився до фатальних провалів уряду Тимошенко в 2008-09 роках. Ми не маємо права підтримувати такий нікчемний уряд і такого безпорадного прем’єра. Маємо два варіанти сприйняття ситуації:
– визнаючи, що уряд жахливий і недієздатний, констатувати, що його спадкоємці будуть узагалі фатальними для країни (як через олігахічні загрози, так і з шансом для реваншу російської агентури), а тому слід займати так званий позитивний нейтралітет;
– сприйняти поступове скочування України з такою владою до тоталітаризму, економічної катастрофи й васальної залежності від РФії неминучим без радикальних змін. І вважати, що найкритичніший, найдикіший розвиток подій може стати єдиним можливим детонатором, який би викликав збурення нашого сонного й пасивного населення. Це мав би бути так званий негативний нейтралітет.
Але брати пряму участь у діях апологетів поміркованого (активно підтримувати уряд) чи олігархічно-реакційного (так само активно валити Кабмін) 0відламів нинішнього режиму демократичним силам, на мій погляд, не варто. Тут ідеться не лише про депутатів опозиційних фракцій, але й про нас з вами: блогерів, журналістів, аналітиків, активних громадян.
Є, щоправда, одне застереження. В групі Гончарука (за принципом “ворог мого ворога – мій друг”) опинилася, принаймні, одна позитивна постать – заступниця Голови НБУ Катерина Рожкова (а в її особі й усе керівництво Нацбанку). Сьогодні НБУ перебуває на вістрі протистояння з Коломойським. Їхня діяльність дуже важлива й вони заслуговують на нашу активну й безумовну підтримку. Давайте в цьому випадку відділяти “мух і котлети”…
Десь от таке моє бачення всіх цих галасливих і скандальних подій. Воно може виявитися хибним, хоча я робив ці висновки, опираючись на реальні факти й тенденції, які відслідковував минулими тижнями. А судити вам і невмолимому часу, який усе розставить на властиві місця й зробить таємне явним.
Довідка: Згідно зі статтею 15 закону про Кабмін, прем’єр-міністр має право заявити Верховній Раді про свою відставку – і парламент має розглянути це питання не пізніше, ніж на 10-й день після надходження заяви про відставку, якщо вона надійшла під час чергової сесії Верховної Ради, і не пізніше першого пленарного тижня наступної чергової сесії, якщо така заява надійшла у міжсесійний період.
Прем’єр-міністр звільняється з посади з дня ухвалення рішення про його відставку на пленарному засіданні Верховної Ради. Рішення парламенту про відставку прем’єра має наслідком відставку всього складу уряду.
Важливо: Згідно з українським законодавством, питання про відставку уряду не можна розглядати протягом року з моменту затвердження програми діяльності Кабміну. Таким чином, уряд Гончарука має імунітет до жовтня 2020 року.
