«Синдром Зеленського»

Віктор Федорончук
Виктор Федорончук

Я впевнений, що рано чи пізно психіатри опишуть новий вид психічного збочення чи навіть хвороби, яку назвуть “Синдром Зеленського”. Попробую бути першопрохідцем в цій сфері та ввійти в історію науки психіатрії.

“Синдром Зеленського” – несподівано виникле сильне почуття сліпого поклоніння абсолютно пустому і нікчемному суб’єкту, на якого людина, захворівша на такий синдром, навішує величезні очікування та надії, для яких немає абсолютно ніяких передумов.

Причому сам суб’єкт такого поклоніння абсолютно не демонструє ні якостей, ні здібностей, ні навичок, ні знань, ні досвіду, взагалі ніяких ресурсів для того, щоб ці надії міг здійснити, і що вміє творити чудеса. І мало того, ніколи за все своє життя їх не проявляв – ніде і ніяк.



Ще одним проявом такого синдрому є те, що навіть після того, як людина віддала свою душу і розум такому суб’єкту, незважаючи на те, що ідол не тільки не збирається справджувати надії свого прихильника, а навіть робить все навпаки, – хворий на “Синдром Зеленського” продовжує сліпо вірити в те, що ідол сотворить чудо.


Виктор Майстренко
Виктор Майстренко

Не про Зеленского. А про общую картинку. Потому фанатам в стойку не вставать. Пост сочувствия больше.

Вот казалось бы. Зашквары за более чем полгода ЕЖЕДНЕВНЫЕ. Ситуация раскалена до предела. Обещалки не получается реализовать. Враг переигрывает… Катастрофы не сериальные, люди гибнут…

Казалось бы. Сохранить лицо и страну. Важно? Сделать работу над ошибками. Ну восторжествовал же разум (или самосохранение) в Нормандии – не подписал о чем договаривались с пу…

И вот тут начинает работать капкан, в который затянула нынешняя власть сама себя во время предвыборной, зацепив слишком широкую целевую аудиторию.

Землю – рабочим, заводы – крестьянам, мы ж не коммуняки, другим путем пойдем. По либертариански всех посадим. Раша – мир – дружба. Всем по 4000$. Нет войне. Коррупционеров к ногтю. Мы – европейцы. НАТО в планах…

Все смешалось, перемешалось и… реальность отрыгнула популизм.

Диктатуру построить не получилось (ой, а мне сказали, что президент сажать не может (хотя попробовал в случае с Рифом и Юлей)), не хватило времени, и не сработала уверенность, что стадо в Украине такое же, как в России. Что прижать получится. Сажать основные цели не получилось и не получится тоже, любое поползновение в сторону Порошенко – политическое преследование, ведь за более чем полгода при 100% своем прокуроре не накопалось ничего кроме грозных выкриков в Раде шуфричей и прочих бужанских.

Плюс хозяева-спонсоры… Как с коррупцией и кумовством бороться, когда вокруг тебя коррупционеры и кумовья, причем вот насчет кумовства… Такого уровня кумовства не было в истории Украины… Соседи, братья, любовницы, коллеги, знакомые проститутки и прочие дубинские…

В Раде, казалось бы, монобольшинство… Должны быть благодарны, что вместо съемок свадебных фотосессий могут кнопки нажимать. Ой. А там тоже… Хозяин на хозяине и хозяином погоняет…

И вот к работе над ошибками возвращаясь… Не получится сделать ее. Хотя вроде просто – выкинуть дебилов, набрать профи. Сказать твердую позицию – куда идем. Отказаться от популистического бреда. Перестать заискивать перед врагами. Все же просто и логично. Но нет…

Помимо хозяев с разными интересами и друзьями-братьями еще и электорат есть… Который окучили. И любой шаг теперь – это потеря рейтинга. Двинуться в сторону Украины и меньшинства… И так уже вата, что в рашку думала с Зе идти, отваливается, начнут и у остальных розовые очки лопать в сторону глаз, кстати… Идти в сторону большинства… Меньшинство не даст, так как разные интересы, и Украина важнее холодильника РАДИКАЛЬНО.

Потому пока мы так и будем продолжать болтаться и считать зашквары. Ежедневные. С действующими лицами одними и теми же… Мендели, бакановы… ну Гончарука, думаю, разменяют, да Милованов нахрен всех пошлет и сам уйдет.

А электорат… Одни будут пытаться себя убеждать, что все гуд, с грустью поглядывая на ценники в магазинах и цифры в платежках, другие будут стоять до последнего, не давая сдавать государство.
А дальше, если какой-то части населения это не надоест раньше, или же не начнется войны большой активная фаза, то придет день новых выборов. И в итоге мы выбросим просто 5 лет из истории страны, смеша и ужасая своим трешем цивилизованный мир.

Так. Грустные утренние мысли. Но я же оптимист… Потому, зная, что события в Украине происходят непредсказуемо и быстро, все же надеюсь, что застоя с шатанием из стороны в сторону на оставшиеся 4,5 года не будет… А что-то произойдет быстрее. И надеюсь, что не по плохому сценарию, хотя в голове сценарии рисуются не радужные.

Итог – ошибка в окучивании целевой аудитории. Конфликт интересов, вчера казалось бы, одинаковых людей. Хреновые маркетологи отработали – это не жвачки или йогурты продвигать на рынок.

И вот. Для тех, кто напишет, что это все фигня порохоботская – Порох не пройдет в президенты на следующий после Зе срок. Не переживайте. Впереди нас еще много ждет треша…
Зато весело.


Лариса Вакульницька
Лариса Вакульницька

Що ще навскидку можна сказали по слідам цієї ситуації:

1. Що з Україною вже не діляться розвідданими союзники, отже ретельно вибудовувані стосунки з НАТО і окремими країнами НАТО за Порошенка зруйновано Зеленським.

2. Що це чортило має дуже специфічні уявлення про політичний стиль країн – впевнений, що публічно політики євроатлантичного світу всі без виключення брешуть рівно так, як сам Вовік і його Х*йло, і має настільки хамську природу, що натякає на це друзям України (загальне місце, що у Вови дипломати рівня сторожа сільського клубу, принаймні ті, що приймають остаточні рішення). Отже, в подальшому наші стосунки будуть ще крихкішими, і Україна опиниться таки сам-на-сам з РФ.

3. Що нинішній владі насправді глибоко байдуже до людських жертв. Це важливо пам’ятати, коли наступного разу Воно буде лити крокодилячі сльози, мотивуючи гуманністю прийняття якогось невигідного для стратегічних інтересів України рішення. (виясняється, що вони від початку знали, що літак збили ракетою. в світлі цього і байдужість до життів якась позачасова зовсім, і неоковирне сцяння в очі союзникам теж не лишиться непоміченим).

4. Ми так і не почули роз’яснення, де був Зеленський майже добу . (Від Медведчука ми теж, до речі, не почули чому він був в Омані одночасно з Зеленським). І в декларації Зеленського витрати на Оман якщо і зафіксують, то на рівні витрати путівки в 3* отель в Туреччині.

5. Що принципу “нічого про нас без нас” вже немає. Дуже дякую.

Поділитися:
Share

Share