Нет для Украины альтернативы НАТО
Можете собі уявити міністра, який свідомо відмовляється робити кроки з інтеграції своєї сфери відповідальності до потужної міжнародної системи?
Так, одного такого прем’єра на прізвище Азаров довелося з боями виганяти до Мааскви через відмову від асоціації з ЄС, але тепер завелися інші – зокрема наш технократичний міністр оборони Загороднюк, який повідомив, що подавати заявку на план дій щодо членства в НАТО “неефективно”.
Це більше ніж дивна заява, це шкідлива заява, бо ПДЧ передбачає набір конкретних дій з прив’язкою до конкретних дат для досягнення мети, а сам факт його отримання став би потужним політичним сигналом про реальну підтримку України на шляху вступу до НАТО.
Подібне було з безвізом: отримали завдання привести у відповідність законодавство та державні структури, виконали весь набір пунктів – отримали результат.
Тепер, замість чітких і прозорих умов, наші підписуються на аморфний “новий формат”, якого ще нема і невідомо коли буде.
Всі розуміють, що це формальний засіб відкласти практичну роботу в цьому напрямку, бо в Україні “опять власть мєняєтся”.
А недолугі пояснення про “ми спочатку перейдемо на стандарти” це тільки підтверджують.
Вони навіть на нову систему харчування перейти не можуть, зупинили її, ДБР кошмарить виробників спорядження, Абромавичус з російським досвідом роботи рихтує “Укроборонпром”, а на РНБО виділяють 28 мільярдів у ручне керування Богдану і Ко – ось ваші стандарти, в НАТО точно оцінять.
Щодо Загороднюка, він такий же некомпетентний, як і переважна більшість “нових ліц” в уряді. Інакше б не світився на ганебних фсбшних збіговиськах “за відведення” і не молов благосну чепуху про “людиноорієнтовану армію”.
І ще дивна історія з його військовим званням.
За словами Загороднюка, він ніби “в юності пішов на військову кафедру і до кінця. Закінчив і отримав звання молодшого лейтенанта” ©
Після закінчення кафедри чергові військові звання продовжують присвоюватись відповідно до нормативних документів для офіцерів резерву – міністр молодший лейтенант і цього не знав?
То, что гарантия международной безопасности Украины только в полноценном участии в НАТО, понимает даже мой кот. А он в отличие от многих главных (и не очень) слуг провёл в АТО полгода.
Нет для Украины альтернативы этому и быть не может. Варианты финские или мозамбикские тем странам и оставьте. И чем быстрей мы станем полноправным членом Альянса, тем лучше для нас самих же.
Но, чтобы стать участником военно-политического блока, мы обязательно должны подать заявку и уже позже получить так называемый ПДЧ. Нет, это расшифровывается не как Пучдемон, а «план для получения членства в НАТО». Так просто, с кондачка, туда не попадёшь, нужно соответствовать определённым критериям. И этот самый ПДЧ – своего рода турникет при входе в метро, который ты никак не минуешь, как не исхитряйся. Ну или выбирай другой путь. Вот только у нашей страны нет другого, альтернативного пути. Слишком дорого нам обошлись ошибки прошлого. Кровью пришлось выхаркивать внеблоковый статус.
И вроде бы всё понятно. И подавляющее большинство украинцев понимают, что чем быстрей мы получим ПДЧ, тем скорей станем полноправным членом НАТО, тем самым гарантируя себе безопасность в соседстве с обезумевшей бензоколонкой. Но увы… Нашлись некоторые умники, которые начинают волать военные песни о том, что ПДЧ нам не дадут, нет смысла и просить. Примерно такие же песни мы все слышали несколько лет назад, когда чуть ли не из каждого утюга визжали «еврооптимисты», что безвиз нам не светит, от слова совсем! И любая подмена понятий «нам нужен другой формат сотрудничества с НАТО» или же «лучше увеличить техническую помощь, этого будет достаточно» является ничем иным как замаливанием глаз.
Московии нужно любым путём удержать Украину на поводке. Любой ценой на дать нам выбрать свой путь. Кровь из носа, но не пустить Украину в НАТО. И для этого они через свои рупоры будут снова клясться в вечной дружбе и петь любые песни.
Но мы уже знаем, чем чреваты такие дружественные объятия…
