Як швидко ми забули про війну? (відео)
«Як складається з місцевим населенням?» – завжди запитую про це військових, дислокованих в зоні ООС.
Ставлення до української армії після багаторічної інформаційної отрути з РФ у вотчинах місцевих регіональних феодалів пройшло за ці роки важливу трансформацію.
2014-го траплялися випадки, коли агресивні тітки перекривали шляхи нашим військовим, які йшли захищати країну, й шипіли в спину.
В 2015-2016 роки, після російських Градів і тисяч загиблих, декому прочистили мізки, хтось, нарешті, усвідомив рівень загрози, а антиукраїнські елементи просто принишкли.
В 2017-2018 зростала повага та підтримка української армії, яка не лише захищала, звільняла, а й допомагала, ділилася сухпаєм в сірій зоні, першою кидалася розбирати завали цивільних будинків, які постраждали від обстрілів бойовиків, допомагала у відновлення інфраструктури. «З армією нам надійніше» – зізнавалися керівники міст і містечок на Сході, вибудовували добрі контакти з військовими, й ротація рідних бригад сприймалася як драма.
«Як настрої?» – питали ми в військових, з якими вдалося поспілкуватися на Донбасі під час цього нашого візиту.
«Населення тут дуже відчуває інформаційні хвилі та настрої в Києві. Антиукраїнські елементи піднімають голову і знову можуть шипіти в спину. Й навіть погрожувати», – чесно розповідають солдати. Чи демотивує це армію? Наші солдати мудрі. Вони знають свій обов’язок: захищати землю та її народ. Хотілося б, звичайно, щоб народ не деградував в населення.
Мене, в свою чергу, відверто непокоїть зміщення акцентів владною командою в питаннях вирішення російської агресії на Донбасі. Перше – замовчування безпекової проблеми як ключової та переміщення акценту на гуманітарний блок. Друге – зникнення з дискурсу теми російської агресії та відповідальності РФ за війну і гуманітарні наслідки агресії. Враження, що це начебто Україна винна в невиплаті пенсій на окупованих РФ територіях і розділенні Донбасу потворними КПВВ, які, насправді, з’єднують окуповану частину України з вільною. Офіційне визнання нехай навіть життєво важливих довідок про народження-смерть як крок повзучої легітимізації рєспублік, і зміна дискурсу з російської агресії на громадянський конфлікт.
Вперше за 5 (!) років в бюджеті на наступний рік не передбачено збільшення – бодай на тисячу – зарплат військовим. Ми поступово збільшували виплати військовим в найскладнішому 2015. Герої на передовій, військові медики отримують 15-20 тисяч гривень. Минулі роки ми завжди закладали підвищення для мотивації нашої Армії, усвідомлюючи, що й це недостатньо для справедливої оплати важкої, виснажливої, небезпечної, шляхетної місії Захисника.
Як швидко ми – суспільство – забули про війну? З ефіру ТБ зникли матеріали не лише про зубожіння, але й про героїзм. Ми забули 2014-2015 і армію, яка вистояла? Й невже нова гуманітарна та інформаційна політика, боротьба за уми на окупованих територіях має на меті замовчування теми війни, мовчанку про російську агресію, повне забуття героїв?
Ми з Яна Зінкевич, Ivanna Klympush-Tsintsadze і всією нашою командою завжди будемо підтримувати і захищати Армію. І в тому числі вимагатимемо підвищення зарплат тим, хто щодня захищає київських «голубів миру».
