Провокаційний вогонь на виснаження суспільства
Є така тактика – замучити опонента понаднормовою чи зайвою активністю. Це як на фронті – вогонь “на подратувати”. Нервова напруга, невизначеність, це дратує і штовхає на помилки. Як наслідок – втрати там, де їх могло б і не бути.
В тилу – те саме. Суспільство і інфопростір із методичністю дятла закидають реальними підставами для обурення. От тільки це робить не Муляж чи його права рука, а дрібніші посіпаки. Така собі лабораторія вивчення реакції – якась кобіта шось ляпне на телеефірі, десь із елегантністю бульдозера монобільшість учудить злочинну хрінь, десь мєнти у формі поліції звільняють вагони з російським вугіллям, десь роздача покращення ФОПам\вчителям\медикам…
Кожен із подразників – реальна проблема, яка вже вартує окремого протесту. Жоден із подразників, поки, не стає критичною точкою, яка б обвалила країну в масові акції непокори. Усі подразники, що не конвертовані в виплеск емоцій, пригнічують і демотивують. Вигорання – done. На це і розраховують ляльководи.
Що робити? Звикнути до думки, що часи вуличних протестів повертаються. Це “поганого Порошенка” було досить шпетати з дивану перед телевізором – решту робили недорогенькі. Зараз недорогеньким вказано бути “конструктивними”, того вимагає олігархічний консенсус. Значить диванне незадоволення ніхто не побачить, лише вуличне.
А ще ті, хто позиціонують себе громадянськими ПРОУКРАЇНСЬКИМИ організаціями, мають закидати владу запитами і позовами. І так, припинити читати мантру про “технократів”.
А ще підприємці, лікарі, видавці, кінематографісти, ветеранські спільноти мають збирати свої дискусійні майданчики і озвучувати своє незадоволення згортанням проукраїнського вектору.
А ще… допиши своє.
Більшість з цих активностей будуть грати роль “накопичення до критичного”. Але інакше не буває. Ми втратили кілька еволюційних витків – починаємо наново. Немає на кого сподіватися, але тобі важливо?
Бери і роби. Це ТОБІ важливо.
Зрештою, суспільство ВІДПОВІДАЛЬНИХ – це коли не чекаєш, що хтось покличе чи вкаже, – дій сам.
Шукай однодумців.
Свій до свого по своє.
Це дієва формула.
Депутати фракції «Європейська Солідарність» вимагають від КМУ і ВРУ пояснити позицію представника уряду в парламенті Ірини Верещук щодо перегляду підходу до відносин України з НАТО
Депутати фракції «Європейська Солідарність» направили звернення до прем’єр-міністра України, також до голови ВР з вимогою роз’яснити заяви народного депутата від «Слуги народу», члена комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, представника уряду в парламенті Ірини Верещук, що Україна повинна переглянути підхід до відносин з НАТО і відтермінувати ідею вступити до Альянсу .
Фракція ЄС нагадує, що «невід’ємною частиною Конституції України визначено незворотність європейського та євроатлантичного курсу України». Тому будь-які публічні заклики щодо ревізії курсу України на набуття членства в НАТО чи відтермінування цих планів, фактично, є закликом не виконувати Конституцію України.
Занепокоєння депутатів викликає й те , що озвучена Іриною Верещук позиція була висловлена саме представником Уряду в парламенті та подана як перспективна лінія щодо зміни зовнішньополітичного курсу держави.
Звернення підписали народні депутати фракції «Європейська Солідарність» А.В. Герасимов, І.В.Геращенко, І.О. Климпуш-Цинцадзе, М.М. Іонова, Н.П. Южаніна, І.В. Фріз, Р.М. Павленко, С.Р. Федина, М.В. Забродський, М. Джемілєв, М.В. Саврасов, О.О. Гончаренко, Я.В. Зінкевич.
