Фігаро іноземних справ

Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

#ЗЕорда

Протягом дня 18 вересня заяви міністра іноземних справ Вадима Пристайка просто вражали різноманітністю. Спершу він заявив, що Україна всі ці роки рухалася в правильному напрямку, санкції діють, і здаватися перед Росією ніхто не збирається. За кілька годин він же повідомив, що українське керівництво погодилося на «формулу Штайнмайєра» ще 2 вересня. Хоча «формулу» у Мінську не підписали. Поведінка дивна, заява Пристайка добряче розлютила патріотичну частину суспільства. Варто нагадати, що ніхто так не просторікує про «формулу Штайнмайєра» як Пристайко, власне, саме його заяви здійняли в суспільстві хвилю обурення через можливу капітуляцію на умовах Москви. Очевидно, президенту Зеленському про формулу Штайнмайєра розповів також Пристайко – і екс-шоумен Зеленський, і його команда в справах міжнародних профани повні.

При цьому дивно те, що фаховий дипломат Пристайко взагалі використовує журналістський мем «формула Штайнмаєра». Ніякої «формули» насправді не існує – про неї не знає й сам Штайнмайєр. Існували пропозиції президента Штайнмайєра, не закріплені ніяким документом, – і саме тому їх кожен трактує, як хоче. Чому ж?



Варто придивитися до особи самого міністра Пристайка. Не буду переказувати його біографію – її без проблем можна знайти в Інтернеті. Зауважу лише кілька нюансів.

Перше. Вадим Пристайко – син генерала Володимира Пристайка, екс-радника голови СБУ Марчука і заступника голови СБУ у 1996 – 2004 рр. Тобто за президента Кучми. Не дивно, що з таким родителем кар’єра Вадима Пристайка в часи Кучми перла в гору зі свистом – від головного економіста міністерства торгівлі до тимчасового повіреного у Канаді. Генерал Пристайко був один з творців Українського інституту національної пам’яті, для довідки.

Друге. Вадим Пристайко – дипломат зі стажем. В структурі МЗС він пройшов всі щаблі від заступника завідувача відділом Азії та Тихоокеанського регіону до міністра закордонних справ. Особливо цікаві його посади: головний консультант управління з питань зовнішньої політики Адміністрації президента (Кучми), заступник директора Департаменту НАТО МЗС України, заступник голови дипломатичної місії Посольства України в США, повноважний посол України в Канаді, голова місії України при НАТО (за президента Порошенка). Пристайко був заступником міністра Клімкіна і керівником апарату МЗС. Сумнівно, аби дипломат із таким досвідом сильно симпатизував Москві. Очевидно, і серед політикуму США, і серед керівництва НАТО Пристайко має розкішні зв’язки.

Нарешті третє. Пристайко не входить у жодну з груп впливу всередині трикутнику проекту «Слуга народу» Зеленський-Богдан-Разумков. Він – особа не з їхньої команди. Він людина стороння. До другого туру президента України Пристайка з ЗЕкомандою не зв’язувало взагалі нічого. Поява Пристайка в ЗЕкоманді очевидно має прозаїчну причину – при тому, що зовнішня політика – це одна з основних зон відповідальності президента, у ЗЕкоманді не знайшлося жодного фахового дипломата з досвідом та зв’язками. Такого, що здатен налагодити діалог ЗЕкоманди з Заходом. Була потрібна фігура водночас гідна і віддалена від апарату міністра Клімкіна. Голова місії України при НАТО Пристайко підійшов ідеально і, схоже, швидко погодився на пропозицію. Проте.

Становище Пристайка в ЗЕкоманді насправді достатньо хитке. Не належачи до оточення когось з «батьків-засновників» проекту «Слуга народу», Вадим Пристайко постійно ризикує стати цапом-відбувайлом, в разі якщо зовнішньополітичні плани ЗЕкоманди зазнають краху. Це примушує його постійно відповідати очікуванням і ставати слухняним виконавцем волі колишнього шоумена, а точніше, тих хто виконує за нього обов’язки президента. При чому ще й доводиться лавірувати між інтересами і Богдана, і Разумкова, і «друзів Зеленського» з числа урядовців. Проте.

Неоковирність заяв Пристайка від моменту призначення його керівником МЗС просто дивує. Ну от справді – навіщо дратувати патріотичну спільноту фразою «план Штайнмайєра», замість вигадати якесь більш благозвучне формулювання? Навіщо взагалі послуговуватися цим формулюванням, знаючи, що ніякого «плану» не існує (Клімкін, до речі, це постійно підкреслює)? Пропоную до уваги своє припущення, без претензій на істину.

Пристайко насправді робить все можливе, аби НЕ ДАТИ реалізувати російський сценарій, з якихось своїх мотивів. Пристайко – дипломат. Грати на слабостях людей, аби досягти бажаного результату, – його професія. Постійно говорячи про необхідність закінчити війну протягом півроку (ідея-фікс Зеленського), насправді Пристайко робить все можливе, аби не поступитися позиціями України. Тому й випускає він у пресу згадки про «план Штайнмайєра» – в реакції патріотичної спільноти він не сумнівається. Колишні шоумен, чиновник з уряду Азарова та мало кому відомий раніше політолог (разом з олігархом, що стоїть за ними) не здогадуються, що вони самі стали іграшками в руках супербізона дипломатичної служби. І, аби такий стан речей зберегти, Пристайко мусить викручуватися, як Фігаро на сцені. Догоджати всім… Проте. Як раз для дипломата це – норма.

Поділитися:
Share

Share